Державний режим - це сукупність методів, засобів і способів здійснення державної влади.

Залежно від ступеня демократичності тієї чи іншої держави розрізняють демократичні, авторитарні та тоталітарні режими, межі між якими є досить нечіткими і відносними.

Сучасні демократичні режими характеризуються сукупністю таких основних ознак: народ виступає єдиним джерелом влади; народ здійснює владу як безпосередньо (шляхом виборів і референдумів), так і через виборні органи (місцеве самоврядування, парламент, президент); поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову, реальна незалежність судової влади від інших гілок влади, особливо від виконавчої; плюралізм (багатоманітність) як необхідна умова економіч­ної, політичної та ідеологічної системи суспільства, що передбачає на­явність різних форм власності, багатопартійність, відсутність дер­жавної ідеології тощо; рівноправність людей, наявність реальних механізмів захисту прав людини.

Авторитарні режими характеризуються такими ознаками: недостатній контроль з боку населення за формуванням та діяльністю органів влади; обмеженість реальних прав людини та можливості їх захисту; у системі органів державної влади домінує виконавча влада (уряд, президент), представницькі органи реальної влади не мають; формально може існувати багатопартійна система, але обмежені реальні можливості опозиції впливати на політику держави.

Тоталітарним режимам властиві такі риси: тотальний (повний) контроль з боку держави за всіма проява­ми і сферами життя суспільства; відсутність механізмів захисту прав і свобод, безправ'я людини; однопартійність, наявність єдиної державної ідеології; реальна влада зосереджується в руках однієї особи чи групи осіб; відсутність опозиції.

4. Право - це система загальнообов'язкових, формально визна­чених, встановлених чи санкціонованих і гарантованих державою норм, які встановлюють права та обов'язки учасників правовідносин та виступають регулятором суспільних відносин

Право характеризується такими ознаками:

• нормативний характер, тобто право складається з норм як загальнообов'язкових правил поведінки, що визначають права, обов'язки та відповідальність громадян, посадових осіб та державних органів;

• загальнообов'язковий характер, тобто дія норм права поширюється на всіх учасників правовідносин і повинна виконуватися ними без винятків і незалежно від ставлення до самих норм;

• системний характер, тобто право - це не просто сукупність норм, а чітка система, яка діє на основі єдиних принципів, виконує єдині функції та має чітку внутрішню структуру, яка включає інститути права та галузі права;

• формальна визначеність норм права, тобто зміст норм права, чітко визначений і формально закріплений у тексті певного правового документа;

• право виражає волю держави, тому забезпечується при потребі силою державного примусу.

Функції права - це основні напрями його впливу на суспільні відносини. Основними функціями права є регулятивна та охоронна.

Регулятивна функція права полягає у закріпленні в нормах права бажаної поведінки суб'єктів. Вона ділиться на регулятивну дина­мічну та регулятивну статистичну функції.

Регулятивна динамічна функція права передбачає, що в нормах права закріплюються бажані моделі поведінки людей. Наприклад, норми цивільного права закріплюють право приватної власності, а це, в свою чергу, стимулює розвиток підприємництва.

Регулятивна статистична функція права полягає в тому, що норми права закріпляють ті відносини, що вже фактично склалися. Наприклад, перші нормативно-правові акти та Конституція закріпили основи державного і суспільного ладу України.

Охоронна функція права полягає в тому, що норми права закріплюють одні суспільні відносини і витісняють інші. Охоронна функція спрямована на припинення і попередження протиправної поведінки.