Виконання роботи

Завдання 1. Провести вимірювання температури у навчальному приміщенні за допомогою термометра. Порівняти з нормативними значеннями.

Завдання 2. Провести вимірювання температур сухого та „вологого” термометрів та розрахувати абсолютну й відносну вологість за формулою (10) та використовуючи таблицю 2.

Примітка: Вимірювання в пунктах 1 та 2 проводити 3-4 рази. Кінцеві результати одержувати за середніми вимірами.

Контрольні питання

1. Що називають вологістю повітря?

2. Що називається абсолютною вологістю?

3. На підставі чого абсолютну вологість можна вимірювати парціальним тиском?

4. Що називає відносною вологістю?

5. Як можна змінювати вологість повітря у кімнаті?

6. У чому полягає визначення вологості методом психрометра?.

7. Які величини входять у розрахункову формулу (10)?

Лабораторна робота № 2

Тема: визначення освітленості навчальних приміщень

Мета роботи: ознайомитися з методикою вимірювання освітленості робочих місць.

Література:

1. Гандзюк м.П. Основи охорони праці. – к.: Каравела, 2006.

2. Гігієна праці. Під ред.. Шевченка а.М. – к.: Інтерфакс, 2000.

Прилади і матеріали: об'єктивний люксметр ОЛ-3 у комплекті з датчиком.

Критерії оцінювання:

Оцінювання знань студентів під час лабораторних занять проводиться за такими критеріями:

• знання теоретичних відомостей, необхідних для виконання роботи, будови лабораторної установки, принципу її роботи, систем дій під час виконання лабораторної роботи (1-3 бали)

• повнота, глибина, чіткість відповіді під час захисту роботи (1-5 балів);

• оформленні звіту про роботу (1-2 бали).

Оцінка 10 балів за результатами лабораторного заняття виставляється, якщо участь студента у роботі та оформлення звіту відповідає усім зазначеним критеріям.

Оцінка від 1 до 9 балів, якщо участь студента у занятті та оформлення звіту відповідає не всім зазначеним критеріям.

Оцінка в нуль балів за кожне заняття виставляється, якщо студент не здав звіт або був відсутнім на занятті. При умові відпрацювання заняття ставиться оцінка, яка відповідає зазначеним критеріям.

Теоретичні відомості

Випромінювання оптичного діапазону має діапазон хвиль (0,4–0,77 мкм), які людина здатна бачити, а також сусідніх з ним діапазонів — інфрачервоного (ІЧ) з довжиною хвилі 0,77–0,1 мкм та ультрафіолетового (УФ) з довжиною хвилі 0,4–0,05 мкм.

Природне освітлення створюється природними джерелами світла і має високу біологічну і гігієнічну цінність.

Освітлення приміщень природнім світлом залежить від світлового клімату даної місцевості, орієнтації вікон, якості і вмісту віконного скла, кольору стін, глибини приміщення, розмірів світлової поверхні вікон, а також предметів, які закривають світло. Таке освітлення приміщення здійснюється через вікна і може бути виконане в вигляді бокового, верхнього чи комбінованого. Природне освітлення всередині приміщень оцінюють коефіцієнтом природного освітлення е, який регламентує освітлення ряду точок, розміщених на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення з горизонтальною площиною, яка знаходиться на висоті 1 метр над рівнем підлоги: (1).

де Ев — освітленість всередині приміщення, лк; Ез — одночасна освітленість розсіяним світлом ззовні, лк.

Мінімальний коефіцієнт природного освітлення в залежності від виконуваної роботи при верхньому і комбінованому освітленні повинен складати від 10 до 2 %, а при боковому освітленні 3,5–0,5 %; в найбільш віддаленій від вікон точки розміщення на робочій поверхні парти він повинен бути не менше 1,5 %.

Найкращим видом природного освітлення навчального приміщення є бокове лівостороннє із застосуванням сонцезахисних приладів. При недостатньому природному освітленні встановлюють штучне освітлення, яке буває робочим, аварійним і охоронним. Робоче освітлення має бути загальним для забезпечення освітлення всього навчального приміщення і місцевим, яке застосовується у випадку недостатності загального освітлення робочих місць. Штучне освітлення нормується в межах від 5 до 5000 лк

Штучну освітленість можна виміряти за допомогою люксметра або розрахувати за формулою:

(2)

де N — кількість світильників, n — кількість ламп в одному світильнику, Ф_і — світловий потік однієї лампи в Лм, U — коефіцієнт кольору стін і стелі ( 0,35 –0,6), Z — корекційний коефіцієнт світильника ( 0,75–0,9), S — площа приміщення, яке освітлюється в м², К — коефіцієнт запасу (1,1).

Світловий потік Ф_і знаходять з формули Ф_і = І · Δω (3), де Δω — тілесний кут. При рівномірному випромінюванні Ф_і = 4 · π · І (4), де І — сила світла. У деяких випадках за Ф_і приблизно беруть потужність лампи (табл. 1).

Таблиця 1.

Комбіноване освітлення — це поєднання верхнього і бокового освітлення. В майстернях однотипне освітлення не допускається. Застосування відкритих ламп небезпечне, тому їх використовують з додатковою арматурою ( розсіювачі, затемнювачі, абажури і ін.), яка захищає очі працюючих від надмірної яскравості джерела світла, утворюючи захисний кут. Електричні лампи разом з арматурою звичайно називають світильниками.

Згідно із санітарними нормами навчально-виробничі приміщення шкіл прирівнюються до приміщень виробничих будівель з точними роботами. Напрям основного світлового потоку у навчальних приміщеннях повинне бути ліворуч від учнів.

Найменша освітленість робочої поверхні дошки і горизонтальній площині на рівні 0,8 м від підлоги повинна бути не менше 300 лк при природному і люмінесцентному освітленні і 150 лк при висвітленні лампами розжарювання.

У даній роботі необхідно виміряти освітленість у різних місцях навчального приміщення за допомогою люксметру.

Л юксметр призначений для вимірювання освітленості, яка створюється природнім і штучним світлом, джерела якого розміщені довільно відносно приймача люксметра . Люксметр складається з вимірювача та датчика з насадками.

Датчик приладу є напівпровіднико­вим фотоелементом, що з'єднаний гнучкими провідниками з відліковим пристроєм. При потраплянні світла на робочу поверхню датчика у ланцюзі виникає електричний струм, величина якого пропорційна освітленості. Відліковий пристрій являє собою мікроамперметр, шкала якого проградуйована в люксах. Для розширення меж зміни використовуються світлофільтри.

Для правильності відліку люксметр необхідно встановити горизонтально на жорсткому упорі. Датчик можна розташовувати горизонтально і вертикально в залежності від умов вимірювання. Люксметр є дуже чутливим приладом, тому неприпустимо піддавати його ударам та ударам. Стосуватися робочої поверхні датчика руками категорично забороняється. Світлофільтри при вимірах повинні бути чистими.

Завдання роботи:

1. Вивчити основні теоретичні відомості про освітленість та санітарні норми щодо освітлення навчальних приміщень та робочих місць у навчальних закладах.

2. Ознайомитися з правилами використання люксметра та послідовністю дій при проведенні вимірювань з його допомогою.

3. Визначити за допомогою люксметра освітленість на робочих столах, на дошці, у коридорі.

Вимірювання освітленості поверхні проробити не менше 3-х разів. Після проведення вимірювань отримані результати записати в таблицю.

Робоча поверхня	Освітленість, лк				Норма освітленості, лк
	№ досліду			Середнє значення
	1	2	3

4. Порівняти отримане значення з регламентованими нормами (табл. 2.) та зробити висновки про додержання санітарних норм освітлення на робочому місці.

5. Розробити рекомендації щодо покращення умов праці в кабінеті.

Контрольні питання:

1. Фізіологічна роль природного освітлення приміщень.

2. Санітарно-гігієнічне значення природної освітленості приміщень.

3. Методика визначення показників для оцінки природного освітлення (світловий коефіцієнт, коефіцієнт природного освітлення, кут падіння, кут отвору, коефіцієнт глибини закладання). Методика їх визначення і гігієнічні нормативи.

4. Принцип роботи люксметра.

5. Гігієнічне значення штучного освітлення.

6. Класифікація джерел штучного освітлення.

7. Характеристика різновидів освітлювальної арматури ламп розжарювання.

8. Недоліки і переваги люмінесцентних ламп (порівняно з лампами розжарювання).

9. Методи визначення штучного освітлення приміщень (по питомій потужності, рівномірності освітлення, об'єктивним методом).