8. Метод адміністративно-правового регулювання.

Методи адміністративного права — це засоби, способи та прийоми, з допомогою яких здійснюється правовий вплив на предмет адміністративного права. Аналізуючи засоби, з допо­могою яких законодавець здійснює правовий вплив на предмет адміністративного права, слід сказати, що переважно це — зобо­в'язання, заборони та адміністративно-правовий примус. У ря­ді випадків застосовуються і певні дозволи. Наприклад, дозвіл одержувати певну інформацію для здійснення покладених на орган чи посадову особу завдань.

Серед способів як складового елемента адміністративно-пра­вового методу слід виділити авторитарний (наказовий, щоб не сказати владний чи диктаторський) та субординаційний. Авто­ритарний спосіб виправданий «нерівністю» сторін адміністратив­них правовідносин, а саме: наявністю владного суб'єкта управ­ління та підвладністю об'єкта управління. Наприклад, відноси­ни податкової адміністрації з будь-яким платником податків. Субординаційний спосіб передбачає одержання обов'язкової зго­ди на дії об'єкта управління від суб'єкта управління.

Будь-яку галузь характеризує і своєрідний метод правового регулювання як сукупність способів, засобів, прийомів, що використовуються законодавцем для забезпечення регулюючої дії норм у галузі.

В адміністративному праві використовуються способи регулювання, що властиві імперативному та диспозитивному методам правового регулювання. Для адміністративного права притаманні такі методи правового регулювання:

- метод влади-підпорядкування (субординації) або метод прямого розпорядництва, коли одна сторона відносин є юридично владною, а інша - юридично підвладною (наприклад, відносини між податковою службою та платниками податків, між інспектором ДАІ та учасниками дорожнього руху);

- метод рекомендацій - рекомендації одного суб'єкта відносин, які набувають правової сили за умови прийняття їх іншим;

- метод узгодження (координації) - регулює відносини між суб'єктами, які не знаходяться у підпорядкуванні;

- метод рівності - означає, що суб'єкти, які знаходяться на одному рівні державного механізму, здійснюють у формі адміністративного договору спільні дії.

Суть методів адміністративного права полягає у:

- встановленні певного порядку дій - приписів щодо дій суб'єктів відносин за відповідних умов та способу вчинення таких дій, передбачених відповідною адміністративно-правовою нормою;

- забороні певних дій з огляду на можливість застосування відповідних юридичних засобів впливу на правопорушників (заборона направлення скарг громадян на розгляд тим посадовим особам, чиї дії є предметом скарги. За порушення цієї заборони винні посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність);

- наданні можливості вибору одного із передбачених адміністративно-правовою нормою варіантів належної поведінки (наприклад, надання посадовим особам можливості вибору при вирішенні питання про застосування до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, того чи іншого адміністративного стягнення або звільнення її від відповідальності);

- наданні можливості чинити або не чинити дії, передбачені адміністративно-правовою нормою у визначених нею умовах (громадянин сам вирішує питання, чи варто оскаржувати дії посадових осіб, які він оцінює як протиправні).

У зв'язку із трансформацією предмету адміністративного права певні реформаційні процеси притаманні і методу адміністративного права. Поряд із переважним застосуванням імперативного методу в адміністративно-правовому регулюванні суспільних відносин здійснюється використання і певних елементів диспозитивного методу (надання адміністративних послуг, укладання адміністративних договорів тощо), що свідчить про поступовий перехід до змішаної природи методу адміністративного права, тобто про органічне поєднання у ньому типових ознак як імперативного, так і диспозитивного методів правового регулювання, спрямованість методу адміністративного права на демократизацію взаємовідносин між людиною та державою.