Рекомендована література:

Основна література: 2, 3, 7,9,13,16,19.

Додаткова література: 11, 15, 18, 21, 26, 29, 36, 39,56,62,98.

Тема 8. Україна в роки Великої Вітчизняної війни та в повоєнний період План вивчення теми

1. Загострення міжнародних відносин в другій половині 30-х років. Мюнхенська угода та її наслідки для українських земель.

2. Політика радянської влади на західноукраїнських землях. Створення нових органів влади, шкіл, вузів, земельна реформа. Насадження системи тотального контролю за населенням. Розстріли і масові депортації населення, припинення діяльності партії, початок насильницької колективізації.

3. Український напрям в плані “Барбароса”.

4. Шляхи і методи та підсумки відбудови народного господарства, житлового фонду, матеріальної бази культури й культури в 1950-х роках.

5. Посуха і голод 1946-1947 рр. Економічні труднощі..

6. ХХ з’їзд КПРС та викриття культу Сталіна.

7. Господарське будівництво 1956-1965 рр. Раднаргоспи. Зміни в матеріальному становищі народних мас.

8. Політичні репресії 1960-1970 рр.

9. Характер економічних взаємовідносин республіки і Союзу РСР у 1954-1985 рр. Криза суспільно-політичної системи.

Навчальні цілі: засвоєння, поглиблення і систематизація знань про: положення українських земель напередодні 2 світової; міжнародне положення України, її місце в планах Німеччини та СРСР; політику радянізації західноукраїнських земель; відбудову економіки після 2 світової війни; голод 1946-47 рр.; культурний розвиток в часи тоталітарного режиму; роль ХХ зїзду, політику «відлиги»; політичні репресії 60-70-х років.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Перше питання за своїм характером і змістом зводиться в основному до вивчення зовнішньополітичної ситуації, яка сталася навколо українських земель напередодні другої світової війни. Необхідно показати, як Німеччиною проводила дипломатична гра навколо ідеї «Великої України», що фактично брала свій початок від Мюнхенської змови (29-30 вересня 1938 р.), згідно з якою Прагу примусили відмовиться від Судетської області. Розпадок Чехословаччини призведе до утворення Карпатської України.

Для того, щоб проаналізувати друге питання, необхідно згадати, що 17 вересня 1939 р., коли йшла друга світова війна, на основі радянсько-німецького пакту від 23 серпня 1939 р. війська Червоної армії вступили на територію Західної України і Західної Білорусії. На цей час завершувалась окупація Польщі Німеччиною. В історичному плані приєднання західноукраїнських земель було визначною подією, адже вперше за багато віків українці з’єдналися в межах однієї держави.

У третьому питанні потрібно згадати, що загарбанню України фашистське керівництво надавало важливого значення. Згідно з економічною частиною плану «Барбаросса» («Зелена папка» Герінга) були розроблені директиви по використанні земель України, за яким українське питання перемістилось з політичної площини в економіку.

Розкриваючи четверте питання треба мати на увазі, що відбудова народного господарства України суттєво відрізняється від відбудовчих процесів країн Заходу. Збитки, нанесені війною республіці, були значно більшими, ніж на Заході. Ускладнив ситуацію голод 1946-1947 рр. Відбудова в Україні здійснювалася власними силами без зовнішньої допомоги, а західні країни активно використовували асигнування, що надавалися США відповідно до “плану Маршалла”. Характерними рисами відбудовчих процесів в Україні були пріоритетний розвиток важкої промисловості, активна роль командної системи, значна заангажованість в економічній сфері ідеологічного фактора.

Мабуть немає більш суперечливого та затертого в політичних баталіях питання, ніж роль та місце України, української нації у Великій Вітчизняній та Другій світових війнах. Зміни наукової парадигми, відкриття нових архівних джерел, інсталяція мемуарної літератури того часу постійну змінюють мозаїку та каузальність подій тієї доби. Близькими до нас в історичній ретроспективі є Друга світова та Велика Вітчизняна війни, в наслідок яких в сучасному суспільстві існує така психогрупа, а можливо, й психоклас, як «діти війни». В дослідженні цих явищ ми повинні запобігати того, що К.Ясперс назвав би «типовими оцінками» , які скасовують наше екзестенційне право на історичний біль як прояв самоповаги нації.

Яким же чином психоісторія розкриває характер цих подій? Магістральний напрям такого підходу, на наш погляд, можна визначити завдяки тим висновкам, які зробили учасники «круглого столу», організованого міжнародним часописом «Psychologies» (російська версія):

1. Наслідки воєнного досвіду, якщо їх не було психологічно опрацьовано виявляють себе в огрубленні, в неспроможності до складних форм взаємодії з іншими людьми, у витісненні більш складних уявлень про світ. Нормою стає примітивний розподіл на своїх та чужих, практично племінна свідомість: свої завжди праві, а чужі завжди вороги.

2. Генерація учасників подій війни не спроможні через власну, неопрацьовану психотравму дати їй об’єктивний історичний аналіз. Іхні діти (друге покоління) відчувають травму через батьків, і для них звичайні людські блага стають занадто цінними, ніж могли б бути. Третє покоління вже відстоїть від травмуючи подій на більший проміжок часу, в нього достатньо психічного ресурсу, щоб мати справу з жахливим досвідом. Таким чином, на сучасних істориків, онуків тих, хто воював, покладається ця місія.

3. Досвід війни активно репрезентовано особистими історіями, що є для нас найважливішим, бо дає змогу зробити психологічний наголос у вигляді феноменологічного підходу, методу у реконструкції та вивченні подій Другої світової та Великої Вітчизняної війн через призму не лише загального, а й особистого.

Таким чином, для подолання ідеологічних міфів, сучасних стереотипів та неякісних установок в суспільстві та науці, які впливають на політичні рішення якісно може вплинути психоісторія з запропонованими методами. Бо як зауважив один з учасників «круглого столу» російський соціолог Л.Гудков: «…якщо ми не будемо працювати з минулим, воно переслідуватиме нас».

К.Ясперс стверджував, що світові війни поставили під загрозу наш духовний світ. Говорячи про історичне пізнання, він також визначав: «…мы находимся внутри некоего движения, которое в качестве изменения сознания вынуждает изменится существование и в качестве изменения существования, в свою очередь, вынуждает измениться познающее сознание» .

Вивчаючи п’яте питання покажіть причини голоду1946-1947 рр., коли разом з природними негараздами були встановлені нереальні плани хлібозаготівель. Залишені без допомоги південні області республіки пережили голодну зиму 1946-47 рр.

Вивчаючи історію ХХ з’їзду КПРС не треба вдаватись до ідеалізації постанови ”Про культ особи та його наслідки”. М. Хрущов засуджував лише зовнішні прояви тоталітаризму та найбільш вражаючі зловживання владою. А в культі вбачались особисті недоліки Й. Сталіна, а не органічну ваду радянської системи.

У другому питанні покажіть основні реформаторські перетворення Хрущова та їх наслідки. Зверніть увагу на суспільні реформи, переваги та недоліки впровадження у 1957 р. територіального принципу управління господарством СРСР. Проаналізуйте реальні зміни в рівні життя населення України, що відбулися у 50-х сер-60-х років.

Вивчаючи третє питання потрібно звернути увагу на те, що перебіг подій після приходу до влади Л. Брежнєва розчарував шістдесятників. Як реакцію на опозицію почали заарештовувати у Києві, Львові, Тернополі представників творчої і наукової інтелігенції. У 1971 р. ЦК КПРС видав постанову, спрямовану на розгром політичної і духовної опозиції, в ній характеризувалися, як небезпечні твори І. Дзюби, В. Мороза, В. Чорновола. У січні 1972 р. почалася нова хвиля арештів, яка тривала 2 роки. Почалася чистка інакодумців в інститутах АН УРСР, Вузах, видавництвах, творчих спілках.

Ще однією важливою рисою радянського тоталітаризму був контроль над економікою. Режим контролював усі галузі економіки через державне соціально-економічне планування, на підставі якого визначались завдання для кожного підприємства. Тому командно-адміністративна система поставала як певна форма організації суспільства та відповідного типу управління. Командна економіка була фундаментом тоталітаризму в СРСР. Це треба мати на увазі, розкриваючи четверте питання.

Приступаючи до вивчення другого питання, перш за все слід глибоко і змістовно розібратися в суті і змісті терміну “застій”, який вживається для означення двох десятиріч брежнєвського керівництва. Епоха “застою” - це:

• надмірна централізація економічного й політичного життя;

• формалізм і заорганізованість демократичних інститутів;

• командно-вольові методи керівництва;

• відчуження мас у сфері економічного і політичного життя;

• негативні зовнішньополітичні фактори, а саме: важкий тягар озброєнь, війна в Афганістані, нераціональна допомога країнам соціалістичної орієнтації, нееквівалентний обмін сировиною і товарами з соціалістичними країнами тощо.

Питання для самоконтролю

1. Якою була політика радянського уряду на західноукраїнських землях напередодні 2 світової?

2. Якими були плани фашистського керівництва щодо України?

3. Ким і з якою метою було проголошено Акт відновлення державності України 30-го червня 1941 р.?

4. Як оцінюється Акт відновлення державності України 30-го червня 1941 р. в радянській і новітній історіографії?

5. Коли, ким і з якою метою була створена УПА?

6. Якими наслідками для українського народу оберталися бойові дії між УПА та частинами Червоної Армії?

7. Що ви можете сказати про участь молоді і студентства України й, зокрема, Дніпропетровщини у всенародній боротьбі проти німецько-фашистських загарбників?

8. Охарактеризуйте розвиток народного господарства України у повоєнний період.

9. Назвіть відомих діячів культури, що зазнали переслідувань у 2 пол. 40-поч. 50-років

10. Поясніть термін „культ особи”, „десталінізація”?

11. У чому полягали причини суперечливого становища України після смерті Й. Сталіна?

12. У чому проявлялися непослідовність і суперечливість курсу М.С. Хрущова на демократизацію радянського суспільства?

13. Охарактеризуйте основні течії українського дисиденства 60-80-х років.

14. Охарактеризуйте соціальні зміни, що сталися в українському суспільстві у 60-80-х роках.

Рекомендована література:

Основна література: 3, 6, 7, 8.

Додаткова література: 10, 14, 31, 36, 39, 23, 56, 89, 90, 91.