Ключові поняття й терміни

Волинське князівство — територіальне утворення на західних землях Південної Русі, що склалося у другій половині XI ст. навколо м. Володимира Волинського. В кінці XII ст. було об'єднано з Галицьким князівством Романом Мстиславовичем.

Віче — це орган влади, який представляв собою демократичну сторону політичного устрою часів Київської Русі; збори городян що походили від племінних рад східних слов'ян; скликалося князем або городянами у разі необхідності порадитись з важливих питань суспільного життя (військові походи; укладання угод; престолонаслідування, схвалення князівської політики тощо).

Вотчина - феодальна земельна власність, куди входила земля, будівлі, реманент і право на феодальне залежних селян. В Київській Русі відомо існування князівської, монастирської, церковної вотчини.

Галицьке князівство — утворення на заході Південної Русі з центром у м. Галичі, яке формувалось на початку 1140-х років. В 1199 р. князь Роман Мстиславович об'єднав Галицьке князівство з Волинським, і утворив Галицько-Волинське князівство.

Громада — колектив, який мав повну або часткову спільну власність на засоби виробництва, форми самоуправління. В VІ-ХІ ст. відбувся перехід від родової до територіальної громади на українських землях.

Дворові люди - - так називали слуг великих і удільних князівств в часи Київської Русі.

Дим — в Давній Русі одиниця оподаткування, звідси назва податку — подимний. Існував також в Україні ХІУ-ХУПІ ст.

Дружина — озброєний загін найближчих соратників князя, його оточення. Приблизно в XIII ст. відбувається утворення «старшої дружини» (бояри, які були васалами у князя). «Молодша» — складала князівський двір, який знаходився в стані напіввільних слуг.

Києво-Печерська лавра — заснована в 1051 р. як один з найдавніших релігійних центрів Київської Русі.

Київська митрополія після запровадження християнства у 988 році — перша церковна структура в Київській Русі.

Київська Русь науково-історична назва держави східних слов'ян, яка існувала з кінця IX і до початку 40-х років XIII ст.

Нормани — вихідці з країн Скандинавії, їх ще називані варягами.

Панщина — відробіткова рента, виникла за часів Київської Русі. Це примусове виконання виробниками певного розміру неоплаченої праці в господарстві юридичного власника землі.

«Повість временних літ» - найдавніший серед літописів, який зберігся до наших часів. По багатьом аспектам це є головна джерельна пам'ятка з історії східних слов'ян і Київської Русі з перших століть нашої ери і до початку XII ст.

«Руська Правда» - перший давньоруський писаний звід норм світського права, яка складена у 1015 р. за часів Ярослава Мудрого.

Склавини - грецька назва слов'ян, які проживали на захід від Дністра і створили в першій половині І тис. протодержавне між­племінне об'єднання, яке розпалося в другій половині VI ст. під ударами аварів.

Феодал — власник земельного наділу, отриманого у вигляді пожалування за службу.

Закупи – наймити, які відробляли позичені гроші, - “купу”, або наймалися на роботу , попередньо беручи плату.

Залозний шлях – сухопутний торговий шлях, що з’єднував Київ з Тмутараканню, Малою Азією і країнами Сходу.

Ізгої – люди без суспільного становища, що з різних причин вийшли з тієї соціальної групи, до якої належали, та не увійшли до іншої. Вони вважалися вільними, проте не мали власного господарства, часто осідали в чужих дворах, при церквах.

Полюддя – форма стягнення данини в Київській Русі.

Рядовичі – залежне населення в Київській Русі, яке служило феодалові на підставі договору.

Смерди – в Київської Русі .вільні селяни, яки займалися землеробством, працювали у власному дворищі.

Соляний шлях – сухопутний торговий шлях, що з’єднував Київську Русь з узбережжях Чорного моря.

Бум — спекулятивне, короткочасне піднесення промисловості і торгівлі.

Вексель — цінний папір (боргова розписка, заставна), який містить безумовне грошове зобов'язання про сплату певній особі або пред'явнику векселя певної суми і в певний термін.

Воєводство — адміністративно-територіальна одиниця в Литві і Польщі у 15-18 ст., яку очолював воєвода.

Гетьман — командуючий збройними силами; глава Української козацької держави середини 17 ст.; керівник гетьманського уряду на Лівобережній Україні з перервами до 1764 року.

Жупа — адміністративно-територіальна одиниця.

Застава — один із засобів забезпечення виконання договірних зобов'язань; у випадку невиконання боржником забезпечених заста­вою зобов'язань, кредитор отримує йому належне із вартості за­ставленого майна.

Іпотека — державна позика, яка видається під заставу нерухомого майна (головним чином землі) на тривалий термін; концентрується в особливих іпотечних банках.

Комітат — округ.

Контракт — терміновий договір, який визначає право і обов'язки сторін.

Кредит — надання грошей або товарів в борг на певний строк на умовах повернення з виплатою певного проценту.

Курінь — військово-адміністративна одиниця Запорозької Січі.

Мито — особлива платня (податок), який сплачували грішми за перевезення товарів, прогін худоби через державні кордони або внутрішні митні застави.

Фільварок – багатогалузеве товарне господарство, в якому займалися землеробством, різними промислами.

Чумацтво – торгово-візницький промисел, який спеціалізувався на перевезенні солі та риби.

Митрополія — велика єпархія, підпорядкована патріархові.

Паланка — адміністративно-територіальна одиниця у Запорозькій Січі.

Патронат — опіка над релігійними установами.

Повіт — адміністративно-територіальна одиниця, що існувала на українських, польських, литовських і білоруських землях з другої половини 14ст.

Січова рада — вищий орган законодавчої влади на Січі; загальне зібрання козаків для вирішення головних питань внутрішнього життя та зовнішньої політики, а також обрання органів управління.

Сейм — зібрання.

Собор — з'їзд вищих церковних ієрархів.

Ставропігія — форма управління в православній церкві, що передбачала церковно-правний імунітет від місцевої церковної ієрархії та безпосередню залежність від патріаршої влади.

Унія — угода.