Організація первинної медико-санітарної допомоги у країнах Центральної і Східної Європи

До кінця 80-х років XX ст. країни Центральної і Східної Єв­ропи перебували під впливом Радянського Союзу. Сімейна ме­дицина, що існувала до Другої світової війни, у післявоєнні роки була повністю знищена. У 20-х роках XX ст. у СРСР поча­ли впроваджувати систему охорони здоров’я, запропоновану М.О. Семашком. Вона мала такі ознаки: безоплатність, звер­тання за медичною допомогою за місцем проживання, фінансу­вання галузі базувалося на фіксованих показниках (штатний розклад) без урахування потреб населення, нестача новітніх і спеціалізованих технологій. Уведення цієї системи дозволило системі охорони здоров’я в 1950—1960 рр. відповідати світовим стандартам, але в по­дальшому радянська система охорони здоров’я не змогла адап­туватися до реалій постійного розвитку суспільства. Після роз­паду СРСР у більшості країн почалося реформування у сфері охорони здоров’я. Нині головна проблема в цих країнах — низький рівень фі­нансування, що заважає реформуванню.

У 1978 р. на конференції ВООЗ в Алмати розглянули низку питань щодо поліпшення доступності медичної освіти для кож­ного жителя планети, приділили увагу концепції ПМСД, обго­ворювали перспективи розвитку охорони здоров’я в країнах світу. Широка медична громадськість схвалила модель ПМСД і рекомендувала розглядати її як основу подальшого розвитку системи охорони здоров’я.

З цією метою Єврокомісія створила програму РНАБВ і виді­лила на її реалізацію 90 млн доларів (підготовка викладачів з дисципліни «Сімейна медицина», організація факультетів сі­мейної медицини у вищих навчальних закладах і т. ін.).

Нині Чехія, Угорщина, Естонія і Литва є представниками Всесвітньої організації сімейних лікарів (ІУСЖСА) у Європі. Однак у Чехії і Угорщині ще зберігається розподіл лікарів на терапевтів і педіатрів, в Естонії і Латвії сімейні лікарі не мають такого авторитету в суспільстві, як на заході. У Росії, Україні, Болгарії переважають поліклініки старого типу, кількість сі­мейних лікарів не відповідає потребам. Прогрес переходу до сімейної медицини відзначають у Білорусі, але там сімейні лі­карі працюють лише в державних поліклініках.

Переваги сімейного принципу надання медичної допомоги.

Сімейна медична практика як найбільш раціональна з точки зору економного використання ресурсів охорони здоров’я є однією з форм масового обслуговування населення на первинному рівні. ПМСД (первинна медико-санітарна допомога) й забезпечує тривале спостереження за здоров’ям пацієнта і всіх членів його родини протягом життя. Сімейний лікар допомагає змінити спосіб життя, є «адвокатом» і «провідником» в складній системі охорони здоров’я, медико-санітарному, формаційному, і, до певної міри, соціальному забезпеченню. Сімейний лікар не передає своїх пацієнтів лікарям вузьких спеціальностей, атільки користується їхніми послугами, продовжуючи весь час вести динамічне спостереження за хворими.

Переваги сімейної медицини:

• зниження рівня захворювань і смертності;

• зниження навантажень на вузьких спеціалістів, зменшення викликів швидкої допомоги;

• збільшення кількостей відвідувань вдома, звідси - зниження чисельності госпіталізації;

• максимальне наближення медицини до населення;

спостереження і лікування пацієнтів з народження і до глибокої старості, що дає можливість краще пізнати пацієнтів, проводити профілактику захворювань, знати генограму, що дасть можливість проводити профілактику вроджених захворювань.

Основні принципи та моделі функціонування сімейної медицини.

Є З типи практики (моделі) функціонування сімейної медицини: одноосібна (сольна), партнерська (парна), колективна (групова). Найскладнішим моментом у функціонуванні сімейної медицини буде переорієнтація з лікувальної медичної допомоги на власне охорону здоров’я, оволодіння методами валеології та синології, запрошення для участі у цьому процесі кожного пацієнта, всіх членів його родини і суспільства, а також тих структур держави, від яких залежить стан здоров’я громадян.

Основними принципами функціонування с.м. є орієнтація на реалізацію національної політики 0хорони 3дщров’я громадян України і резолюції ВООЗ «Здоров’я всіх до 2000 року»; доступність для всіх громадян, незалежно від громадянства, віку і статі, стану фізичного і психічного розвитку; використання науково обгрунтованих і зорієнтованих на сучасні умови методів профілактики, діагностики, лікування, реабілітації, які базуються на вітчизняних традиціях, передовому досвіді і досягненнях медичної науки; комплексний соціальний, медичний, екологічний і психологічний підхід до охорони здоров’я; профілактичне коригування і формування здорового способу життя; фінансування з різних джерел, включаючи страхові фонди; державні гарантії медико-санітарного забезпечення сімей, відсутність монополії, можливість здорової конкуренції.

Система підготовки кадрів, фінансування, управління галуззю сімейної медицини.

Джерела фінансування с.м. різні: страхові, благодійні фонди, медичні бюджетно- страхові організації, відрахунки промислових підприємств, організацій. Розрахунки необхідних фінансів на с.м. проводяться на 1 мешканця в рік. Штати амбулаторій, відділень сімейних лікарів розраховуються: від 300-500 сімей при компактному проживанні в багатоповерхових будинках або до 600 сімей в містах і селах залежно від місцевих умов на 1 лікаря. На кожного сімейного лікаря припадає 2-3 м.с. На 4-5 сімейних лікарів - 1 менеджер (завідувач відділення), який підпорядковується головному лікарю ЛПЗ.

На посаду сімейного лікаря призначають лікарів, які пройшли 3-річну підготовку в інтернатурі за спеціальністю «лікар загальної практики» або «лікар - терапевт» чи «лікар-педіатр», які пройшли підготовку на циклі спеціалізації з с.м. в одній із двох академій, факультетів удосконалення лікарів і отримали сертифікат спеціаліста за спеціальністю «лікар загальної практики»/«сімейний лікар».

В 1997 році наказом МОЗ України до номенклатури лікарських спеціальностей включили сімейну медицину. В 1997р. створено Українську асоціацію с.м. В 1996 р. в

Київській медичній академії відкрили кафедру с.м. Сьогодні у більшості вузів функціонують такі кафедри.

Медична сестра с.м. після закінчення медичного навчального закладу повинна навчатись на курсах для медсестер із спеціальності «загальна практика - сімейна медицина» (не менше 6 міс.) і отримати відповідне посвідчення.

Вимоги до сімейного лікаря і сімейної медсестри вкрай високі. Це повинні бути ентузіасти своєї справи, висококваліфіковані спеціалісти. Вони повинні володіти знаннями, уміннями, високим професіоналізмом.

З блоки знань:

1. терапія, педіатрія, геріатрія.

2. неврологія, офтальмологія, ЛОР захворювання, хірургія, акушерство, гінекологія, психіатрія, травматологія.

3. гуманітарний блок: контактність, комунікабельність, педагогічні знання, знання етики, деонтології, психології, соціології, сексології для членів сім’ї.

Основні напрями діяльності сімейних медиків та основні завдання.

Профілактична робота, діагностично-лікувальна, протиепідемічна, санітарно-освітня, соціально-психологічна.

Мета сімейних медиків:

Збереження і зміцнення здоров’я, працездатності і творчого довголіття населення.

Реалізація окресленої мети вимагає вирішення таких завдань сімейними медиками:

1. Моніторинг стану здоров’я (скринінгові профілактичні обстеження), всіх показників, що його формують, реалізація профілактичних заходів

2. Навчання елементам гігієни, веденню здорового способу життя, прийомам надання само- і взаємодопомоги.

3. Надання ПМСД кожному громадянину, всім членам його сім’ї (гарантованого обсягу).

4. Охорона материнства і дитинства.

5. Динамічне спостереження за станом здоров’я членів сім’ї протягом усього життя.

6. Проведення профоглядів.

7. Генетичне обстеження при плануванні сім’ї.

8. Надання екстреної медичної допомоги.

9. Проведення експертизи працездатності.

10. Участь у наданні медико-соціальної допомоги інвалідам, людям похилого віку та іншим соціально незахищеним групам населення

Кваліфікаційна характеристика «Загальна практика – сімейна медицина». Функціональні обов’язки сімейної медсестри на робочому місці. Організація роботи на амбулаторному прийомі із сімейним лікарем, консультації орієнтовані на пацієнта, участь медсестри в їх проведенні.

Нормативні документи із сімейної медицини - це накази МОЗ України. В Україні діяльність сімейних медиків регламентована Постановою кабінету Міністрів України “ Про комплексні заходи впровадження сімейної медицини в системі охорони здоров’я ” №989 від 20.06.2000р. і відповідним наказом МОЗ України ” Про затвердження плану поетапного переходу до організації первинної медико-санітарної допомоги - ПМСД на засадах сімейної медицини ” №214 від 11.09.2000р

Обов’язки сімейної м/с на робочому місці: лікування і спеціалізований й кваліфікованим догляд за хворими; питання диспансеризації, організація санітарного активу на сімейній дільниці (санітарно просвітницька робота), профілактична робота в родинах; діагностика. У своїй роботі с.м.с. доведеться одночасно суміщати роль м/с стаціонару і поліклініки, реабілітаційного центру і психологічної консультації, фіз. кабінету і кабінету довіри. М/с сімейної амбулаторії працює як помічник сімейного лікаря за принципом дільничної м/с, допомагаючи сімейному лікареві в мед. обслуговуванні дорослого населення, підлітків і дітей (на початковому етапі - починаючи із шкільного віку). Крім того, м/с повинна вміло складати щоденний план своєї роботи і звіт про її виконання за день, місяць, рік. Доцільно щоб разом з лікарем працювала одна й та сама м/с. Її допомога потрібна лікарю, як в організації спостереження за хворими і їх лікування в умовах домашнього стаціонару, так і на амбулаторному прийомі. Особливості обов’язків м/с в СА — їхня робота самостійніша і відповідальніша, ніж робота мед персоналу стаціонарів.

Права с.м.с. : право на підвищення кваліфікації, право вносити пропозиції по питанню покращення медико-соціальної допомоги, атестуватися на кваліфікаційну характеристику, захищати права пацієнта перед судом.

Організація роботи на амбулаторному прийомі із сімейним лікарем.

• надає лікувальну допомогу населенню, виконує призначення лікаря;

• регулює прийом пацієнтів залежно від черги і стану хворого;

• за вказівкою лікаря вимірює АТ, проводить термометрію та інші маніпуляції;

• заповнює стат талони, картки екстреного повідомлення, бланки направлень, вносить в мед картку (мед. паспорт) дані досліджень, допомагає оформляти направлення на комісію, санаторно-курортні картки, виписки з мед карт, під диктовку лікаря пише рецепти, деякі графи лікарняних;

• видає талони для повторних відвідувань;

• пояснює хворому підготовку та здачу матеріалу для досліджень;

• допомагає госпіталізації пацієнтів;

• комплектує сумку сімейного лікаря для надання НМД на амбулаторному прийомі і вдома;

• бере участь у проведенні диспансеризації;

Консультації орієнтовані на пацієнта. СМС бере участь в таких консультаціях але в межах своєї компетенції (коне. По дотриманню належного режиму, по дієті, призначеннях лікаря, правилах само — і взаємодогляду). Можливі консультації по телефону - говорити чітко, професійно, повільно, ввічливо.

Медична документація, основні показники. Законодавство України про охорону праці

Облікова документація

Медична документація, будь-якого закладу, в тому числі і закладу, що працює на засадах сімейної медицини поділяється на облікову та звітну. Облікові форми використовуються для складання звітів про роботу того чи іншого закладу та є основою для аналізу його діяльності за певний період часу.

В амбулаторії, відділенні чи на дільниці ЗПСМ лікар та медична сестра заповнюють первинну облікову документацію, яка складається з низки форм, призначених для запису даних щодо стану здоров’я населення, обсягу та якості наданої медичної допомоги. Інформація первинної облікової документації використовується для визначення потреб населення в медичних послугах та організації діяльності медичних закладів.

Після введення посади лікаря ЗПСМ, а також на виконання постанови КМ України від 20.06.2000 № 989 “Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров'я ” виникла потреба в обліку його діяльності, що спричинило прийняття наказу МОЗ України від 12.07.01 №283 “ Про затвердження медичної облікової документації щодо діяльності закладів загальної практики-сімейної медицини ”, яким було затверджено перелік облікової медичної документації в закладі загальної практики-сімейної медицини та експериментальної тимчасової медичної документації в закладі загальної практики-сімейної медицини.

Зважаючи на зауваження та пропозиції фахівців із регіонів України щодо надто громіздкої та численної обліково-звітної документації, що змушений заповнювати лікар ЗПСМ, МОЗ України було створено групу експертів із залученням фахівців усіх ланок охорони здоров’я від медичної сестри, лікаря, головного лікаря до спеціалістів міських та обласних управлінь охорони здоров’я, науковців та співробітників МОЗ України.

За результатами роботи групи експертів із урахуванням регіональних пропозицій затверджено наказ МОЗ України від 08.01.04 № 1 „ Про удосконалення моніторингу первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини та уніфікації відповідної облікової медичної документації ”, який скасував попередній наказ від

1. № 283. В зазначеному наказі визначено перелік облікової медичної "документації закладу загальної практики-сімейної медицини, який складається з 33 форм.

Витяг з наказу МОЗ України від 08.01.04 № 1

Перелік облікової медичної документації закладу загальної практики-сімейної медицини

1. Карта хворого денного стаціонару поліклініки, стаціонару вдома ф. ООЗ-2/о

2. Медична карта амбулаторного хворого ф. 025/о

3. Талон амбулаторного пацієнта в закладі загальної практики-сімейної медицини ф. 025-6- І/о

4. Посімейний журнал дільниці сімейного лікаря ф. 025-8-1/о

5. Направлення на консультацію в діагностичні кабінети, в лабораторії та результати обстежень ф. 028-1/о

6. Контрольна карта диспансерного нагляду ф. ОЗО/о

7. Книга запису викликів лікарів додому ф. 031 /о

8. Журнал запису пологової допомоги вдома ф. 032/о

9. Книга реєстрації листків непрацездатності ф. ОЗб/о

10. Відомість обліку відвідувань в поліклініці (амбулаторії), диспансері, консультаї/її, вдома ф. 039/о

11. Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичну реакцію на щеплення ф. 058/О Журнал обліку інфекційних захворювань ф. 060/о

11. 1. ч

    Карти профілактичних щеплень ф. ОбЗ/о

12. І Журнал обліку профілактичних щеплень ф. 064/о

13. Журнал запису амбулаторних операцій ф. 069/о

14. Довідка для одержання путівки ф. 070/о

15. Зведена відомість обліку•• захворювань то причин смерті а даному лікувальному закладі серед дітей до 17 років включно ф. 07I/o

16. Зведена відомість обліку захворювань та причин смерті в даному лікувальному закладі серед дорослого населення ф. 071-І/о

17. Зведена відомість обліку вперше зареєстрованих травм та отруєнь в даному лікувальному закладі ф. 071-2/о

18. Санаторно-курортна карта ф. 072/о

19. Санаторно-курортна карта для дітей і підлітків ф. 07б/о

20. Путівка в дитячий санаторій ф. 077/о

21. Медична довідка на учня, який від 'їжджає в оздоровчий табір ф. 079/о

22. Направлення на МСЕК ф. 088/о

23. Направлення на обов 'язковий попередній медичний огляд працівника ф. 093/о

24. Довідка про термін тимчасової непрацездатності для подання до страхової

25. організації ф. 094-1/о

26. Лікарське свідоцтво про смерть ф. 106/о-95

27. Індивідуальна карта вагітної і породіллі ф. 11 I/o-

28. Історія розвитку дитини ф. II2/о

29. Список осіб, які підлягають періодичному медичному огляду ф. 122/о

30. Журнал обліку померлих ф. 15 I/o

31. Журнал обліку новонароджених ф. І52/о

32. Рецепти ф.1, ф. 2

З метою спрощення документообігу та роботи закладів ЗПСМ, частина документів була вилучена з обов'язкового використання, і тим же наказом затверджено перелік необов’язкової для ведення в закладі загальної практики-сімейної медицини облікової

медичної документації, який складається з 14 форм.

».

Витяг з наказу МОЗ України від 08.01.04 М> 1

Перелік необов’язкової для ведення в закладі загальної практики-сімейної медицини

облікової медичної документації

1. Вкладний листок j\bl до ф.025/о (дані профілактичного огляду).

2. Вкладний листок №2 до ф. 025/о (щорічний епікриз на диспансерного хворого).

3. Вкладний листок на підлітка до медичної карти амбулаторного хворого ф.025-1/о.

4. Статистичний талон реєстрації заключних (уточнених) діагнозів ф. 025-2/о (за умови переходу на талон амбулаторного пацієнта у закладі загальної практики-сімейної медицини — ф.025-6-1/о).

5. Талон на прийом до лікаря - ф.025-4/о.

6. Медичний паспорт сім’ї— ф.025-8/о.

7. Відомість обліку відвідувань до лікаря загальної практики//сімейного лікаря мешканців сільських населених пунктів дільниць - ф.039-10/о.

8. Картка попереднього запису на прийом до лікаря - ф.040/о.

9. Карта звернення за антирабічною допомогою — ф.045/о.

10. Карта імунізації — ф.063-1/о.

11. Журнал (картка) медичної допомоги сім 'ям — ф.074-1/о.

12. Довідка про тимчасову непрацездатність — ф.095/о.

13. Зошит обліку роботи вдома дільничної (патронажної) медичної сестри (акушерки) ф. 116/о

14. Направлення на аналіз - ф.200/о-207/о.

Зазначений табель оснащення є бажаним, хоча й досить великим за обсягом. Тому, вже сьогодні виникла необхідність його перегляду та оптимізації до існуючих умов та з урахуванням практичного досвіду роботи лікарів ЗПСМ

Нормативна документація, яка регламентує роботу середнього медичного персоналу на засадах загальної практики - сімейної медицини

1. Наказ МОЗ України № 72 від 23.02.2001 р. “Про затвердження окремих документів з питань сімейної медицини” - цим документом визначені умови організації відділення загальної практики-сімейної медицини, його структура та основні напрямки діяльності, що дозволяє виконувати передбачені для нього функції; визначений рівень необхідних загальних та спеціальних знань, які повинні мати лікарі та середній медичний персонал, працюючий на засадах загальної практики-сімейної медицини; затверджені: примірні, положення про лікаря та медичну сестру загальної практики-сімейної медицини; примірне положення про відділення загальної практики-сімейної медицини; примірне положення про денний стаціонар, примірне положення про стаціонар вдома; кваліфікаційні характеристики лікаря та медичної сестри із спеціальності “Загальна практика-сімейна медицина”

2. Наказ МОЗ України № 303 від 23.07.2001 р. “Про організацію роботи закладів (підрозділів) загальної практики-сімейної медицини” – цим документом регламентовано основні завдання закладу, його структурні підрозділи та штатний персонал, матеріально-технічне забезпечення, організацію роботи та звітність за результатами діяльності; затверджені: примірне положення про амбулаторію загальної практики-сімейної медицини; табель оснащення амбулаторії (відділення) загальної практики-сімейної медицини; примірне обладнання сумки - укладки лікаря загальної практики- сімейної медицини; примірне обладнання сумки - укладки медичної сестри загальної практики-сімейної медицини; примірний перелік лікарських засобів, необхідних для закладів (підрозділів) загальної практики-сімейної медицини

3. Наказ МОЗ України № І від 08.01.2004 р. “ Про удосконалення моніторингу первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини та уніфікації відповідної облікової медичної документації*” - цим документом затверджені: перелік облікової медичної документації закладу загальної практики-сімейної медицини; зразки облікових форм; форми оперативної інформації моніторингу закладів загальної практики-сімейної медицини стосовно розвитку мережі, кадрового забезпечення, показників діяльності та ресурсного забезпечення; визначені необов’язкові для ведення в закладах загальної практики-сімейної медицини форми облікової документації. В зазначеному наказі визначено перелік облікової медичної документації закладу загальної практики-сімейної медицини, який складається з 33 форм та 14 форм необов’язкової для ведення в закладах загальної практики-сімейної медицини облікової медичної документації

4. Наказ МОЗ України № 39 від 01.02.2001 р. “Про внесення доповнень до номенклатури спеціальностей середніх медичних працівників” – до Номенклатури спеціальностей середніх медичних працівників, затвердженій наказом МОЗ України № 146 від 23.10.1991 р. “Про атестацію середніх медичних працівників” внесено спеціальність “медична сестра загальної практики - сімейної медицини”

5. Наказ МОЗ України № 25 від 19.01.2004 р. “Про внесення доповнень до наказу МОЗ України № 146 від 23.10.1991 р. “Про атестацію середніх медичних працівників” - внесені доповнення до Положення про атестацію середніх медичних працівників затвердженого наказом МОЗ України № 146 від 23.10.1991 “Про атестацію середніх медичних працівників”

6. Розпорядження КМДА № 1719 від 27.10.1997 р. “Про затвердження концепції первинної медико-санітарної допомоги населенню м. Києва” - затверджена концепція первинної медико-санітарної допомоги населенню м. Києва, на підставі якої були розроблені міській та районні плани поетапного реформування первинної медико-санітарної допомоги на загальну-лікарську практику

7. Наказ МОЗ України № 33 від 23.02.2000 р. “Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я” - цим наказом затверджені розрахункові норми обслуговування населення лікарями загальної практики- сімейної медицини та відповідна до кількості посад лікарів, кількість посад середнього та молодшого медперсоналу

8. Наказ МОЗ України № 144/239 від 30.05.2003 р. “Про внесення змін та доповнень до Умов праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України і МОЗ від 06.04.2001 р. № 161/137 “ - в наказі передбачено визначення схемного посадового окладу лікарям, медичним сестрам, призначеним на посади загальної практики- сімейної медицини; відповідно до зазначеного наказу посадові оклади медичних сестер загальної практики-сімейної медицини прирівняні до посадових окладів сестер-анестезісток

9. Наказ МОЗ України № 244 від 25.06.2001 р. “Про проведення моніторингу реорганізації первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини” - цим документом визначено перелік показників та періодичність їх збору

10. Нормативна документація, регламентуюча проведення заходів профілактики ВЛІ та дотримання вимог санітарно-гігієнічного та санітарно-протиепідемічного режимів в закладах охорони здоров’я - санітарне законодавство.

Нормативна документація, регламентуюча проведення вхідного контролю якості лікарських засобів та дотримання вимог виписки, отримання, зберігання та обліку лікарських засобів загальної групи, наркотичних та психотропних речовин, спирту - фармацевтичне законодавство.

Денний стаціонар, домашні стаціонари, організація роботи, форми, профілі. Робота медсестри вдома, види відвідувань вдома.

Денні стаціонари

Доцільним і можливим є перенесення окремих видів лікувально-профілактичної допомоги з стаціонарів до закладів первинної медико-санітарної допомоги. Цьому сприяє створення організаційних форм скорочення стаціонаро замінюючої медичної допомоги, до яких відносяться:

• денні стаціонари в поліклініках

• домашні стаціонари

• лікарняні стаціонари (відділення, палати) денного перебування.

Мережа денних стаціонарів тільки за 4 роки (1996- 1999рр.) збільшилась з 1362 до 2767, кількість ліжок у них зросла з 16898 до 36311, а кількість пролікованих хворих досягла 1 млн. 22тис. Хворих.

В денний стаціонар направляють хворих здатних до активного пересування, при відсутності протипоказань для лікування в позалікарняних умовах і потреби суворого постільного режиму. В денних стаціонарах можна лікувати хворих у випадках:

• прийому деяких медикаментів, що потребує спостереження за станом пацієнта протягом певного часу

• при в/в крапельному введенні ліків

• при підготовні хворих до складних діагностичних обстежень

• при потребі в наданні невідкладної допомоги з приводу раптового погіршення стану під час перебування в поліклініці.

Організація денних стаціонарів в умовах впровадження економічного методу управління в охороні здоров’я дозволяє інтенсифікувати діяльність поліклініки, повніше задовольнити потреби населення в стаціонарній допомозі.

Робота цього підрозділу спрямована на активне планове оздоровлення та лікування диспансерних хворих, які часто та тривало хворіють, на скорочення термінів тимчасової непрацездатності в працездатному віці, проведення в поліклінічних умовах деяких діагностичних досліджень, на розширення обсягу хірургічних втручань. Все це сприяє раціональному використанню ліжкового фонду. З огляду на потужність поліклініки і стаціонару та профілізацію стаціонарного ліжкового фонду для лікування хворих створено денні стаціонари 1-2 профілів чи багатопрофільні. До складу денного стаціонару входять такі кабінети та палати:

Денні стаціонари можуть мати різні профілі: терапевтичні, хірургічні, психоневрологічні, дитячі тощо. Посади медичних сестер (палатних) установлюють із розрахунку 1 посада на ЗО ліжок усіх профілів, у дитячих відділеннях — на 20 ліжок.

До складу денного стаціонару входять:

1. Завідувач відділення

2. Кабінет лікаря

3. палати для денного перебування хворих;

4. палата інтенсивної терапії;

5. маніпуляційна, процедурна кімнати;

6. операційно-перев’язувальний блок;

7. кімнати медичного персоналу;

8. буфет;

9. допоміжні приміщення

У разі несприятливого перебігу захворювання під час пере­бування хворого в денному стаціонарі його переводять у про­фільне відділення лікувально-профілактичного закладу.

На хворого з денного стаціонару заповнюють «Картку хворого денного стаціонару поліклініки, стаціонару вдома» (Ф—ООЗ-2/о).

Домашній стаціонар

Організований для хворих з гострими та хронічними захворюваннями, які за станом здоров’я не потребують госпіталізації або якщо вона неможлива.

Відбір для лікування проводить завідувач відповідного відділення поліклініки за представленням лікуючого лікаря, який забезпечує систематичне спостереження та надання кваліфікованої медичної допомоги, проведення необхідних досліджень, консультацій і заносить всі дані в медичну карту амбулаторного хворого.

Така форма надання медичної допомоги, як домашні стаціонари, потребує подальшого удосконалення. Для їх повноцінного функціонування слід забезпечити хворому кваліфікований сестринський догляд, необхідні дослідження, належні методи та методики лікування, соціальну підтримку, корекцію харчування тощо.

Чисельність штатних одиниць медперсоналу встановлюють із розрахунку 1 посада лікаря і 1 посада медичної сестри на 12—14 відвідувань удома протягом робочого дня.

Забезпечення лікарськими засобами, харчування в денно­му стаціонарі і стаціонарі вдома здійснюють за рахунок ліку­вально-профілактичного закладу, фондів медичного страху­вання, підприємств, організацій та інших надходжень

В разі погіршення стану здоров’я пацієнтів при лікуванні в домашніх чи денних стаціонарах, їх терміново госпіталізують в стаціонарні відділення лікарні.

При лікуванні в денних і домашніх стаціонарах слід використовувати всі можливості лікувально-діагностичних підрозділів відповідного закладу.

Для своєчасного оздоровлення хворих, поліпшення якості медичної допомоги, забезпечення її доступності, підвищення економічної ефективності, а також з метою раціонального використання різних структур лікувально-профілактичних закладів в останні роки здійснюється переорієнтація і розширення обсягу надання кваліфікованої допомоги саме в поліклінічній ланці, а не в стаціонарі. Прикладом може бути організація відділень (центрів) хірургії одного дня, дія яких регламентована наказом МОЗ України номером 127 від 03.06.93р. В наказі затверджені перелік, види, обсяг лікувально-діагностичної допомоги і перераховано конкретні операції за профілями: загальна хірургія (хірургічна обробка ран, видалення доброякісних пухлин шкіри, сторонніх тіл тощо); офтальмологія (видалення папілом і атером, виправлення заворотів і виворотів повік) і таке інше.

Перелік операцій може змінюватися залежно від умов оснащення та кваліфікації лікарів. Такі підрозділи працюють у Києві, Львові,Житомирі та ін.

Відділення (центри) хірургії одного дня, як нові форми організації медичної допомоги хворим хірургічного профілю, створюються при поліклініках чи лікарнях залежно від місцевих умов. Відбираючи хворих для надання хірургічної допомоги в амбулаторно поліклінічних умовах, враховуючи їх супутню патологію,стан нервової системи, рівень житлово-побутових умов. Після її надання слід забезпечити подальше медичне спостереження, навчити рідних у разі необхідності догляду за хворим у післяопераційному періоді. При потребі хворих госпіталізують у післяопераційне відділення стаціонару.

Сумка сімейного лікаря та сімейної медсестри для відвідування вдома.

Для лікаря та медичної сестри ЗПСМ наказом МОЗ України 23.07.01 № 303 „Про організацію роботи закладів (підрозділів) загальної практики-сімейної медицини”

затверджено примірне обладнання сумки-укладки.

Витяг з наказу МОЗ України від 23.07.01 № 303

Примірне-обладнання сумки-укладки лікаря загальної практики-сімейної медицини

Назва	Форма випуску		Кількість
Адреналіну гідрохлорид	0,1 %-1,0		10 амп.
Аміак	10 %-10.0		1 фл.
Аміназин	2,5%-1,0		5 амп.
Ампіциліну тригідрат	0.25		20 табл.
Анальгін	50 %-2,0		10 амп.
Аипппнліч	0.04		1 Фл.
Анапршіін	0,25%-1,0		ІЗ амп.
Аспаркам	5.0		5 амп.
Асп.рин	0.25		ЗО табл.
Атропіну сульфат	0.1 %-1.0		10 амп.
Бензилпеніциліну натрієва сіль	1000000 ОД		5 фл.
Бинт			2 шт.
Брильянтова зелень	1%-10.0		1 фл.
Валідол	0.06		40 табл.
Вата			10г
Верапаміл	0.25 %-2.0		5 ампул
Гемодез	400.0		5 фл.
Гепарин	25000 ОД-5.0		5 амп.
Глюкоза	40% - 20.0		5 амп.
Глюкоза	5%-400,0		2фл.
Голка для внутрішньосерцевого введення лікіс			1 шт.
Двобічний шпатель			2 шт.
Дексаметазон	0.004		20 табл.
Джгут			1 шт.
Димедрол	1 %-1.0		10 амп.
Дицінон	12.5%-2.0		5 амп.
Дібазол	1 %-1,0		10 амп.
Дігоксин	0.025%-1.0		20 амп.
Діклофенак- натрій	2,5 %-3.0		5 амп.
Дофамін	0.5 %-5.0		10 амп.
ДроперіОол	0.25 %-5,0		20 амп.
Епідукладка для забору матеріалу при підозрі на особливо небезпечні інфекції			1 шт.
Етаизшат	12.5 %-2.0		5 амп.
Еуфілін	2,4 %-10,0		10 амп.
Зігнутий пінцет			1 шт.
Інсулін	5 мл		5 фл.
Иоду спиртовий розчин	5% -10,0		1 фл.
Калію перманганат	5.0		1 фл.
Кальцію хлорид	10%-10,0		5 амп.
Клофелін	0.00015		25 табл.
Клофелін	0.01%-1,0		10 амп.
Корвалол	15.0		1 фл.
і Кордіамін	2.0		10 амп.
Кофеїн-бензоат натрію	10%-1.0		5 амп.
Лід окату хлорид	2 %-2.0		10 амп.
Ліхтарик офтальмологічний		1 1 шт.
[ Мезатон		1 %-І.О		6 амп.
Мідріацил		0.5%-1.0		20 амп
Налорфін		0.5%-1,0		10 амп.
Настойка валеріани спиртова		30.0		1 фл.
Натрію оксибптірат		20%-10.0		5 амп.
Натрію хлорид		0,9%-5,0		10 амп
Натрію хлорид		0,9%,-200,0		2 фл.
Нафтизін		0,05 %-10.0		1 фл.
,Неврологічний молоток				1 шт.
Нітрогліцерин		0,0005		20 табл.
Новокаїн		0.25%-5,0		10 амп.
Новокаїнамід		10 %-5.0		10 амп.
Ножиці 11,5 см				1 шт.
НораОреналіна гідротартрат		0.2 %-1,0		10 амп.
Но-шпа		2%-2.0		10 амп.
Одноразова система для крапельних внутрішньовенних вливань				1 шт.
Окситоцин		5 ОД-1,0		2 амп.
Отоскоп				1 шт.
Офіцінальні розчини для регідратації				10 пакетів
Папаверину гідрохлорид		2 % -2,0		10 амп.
Перекис водню		3 %-50.0		І фл.
Пілокарпіну гідрохлорид		1 %-10.0		1 фл.
Пірацетам		20%-5.0		5 амп.
Платифіліну гідротартрат		0.2 %-1,0		10 амп.
Повітрянопровідна 8-подібна трубка				1 шт.
Преднізолону гемісукцинат		0,025		10 амп.
Преднізолон		0,005		ЗО табл.
Прозерін		0,05%-1,0		10 амп.
Промедол		1%-1,0		5 амп.
Прямий пінцет				1 шт.
Реополігпюкін		400,0		1 фл.
Респіратор одноразовий				2 шт.
Рибоксін		2%-10.0		5 амп.
Роторозширювач				1 шт.
Сибазон		0,5 %-2,0		10 амп.
Скальпель № 3				1 шт.
Скальпель № 4				1 шт.
Спирт етиловий		70%-100,0		1 фл.
Стетоскоп акушерський				1 шт.
Стетофонендоскоп				1 шт.
Стрічка вимірювальна медична				1 шт.
Строфантин К		0,025 %-1,0		10 амп.
Сульфат магнію		25 %-5,0		10 амп
Сульфацил натрію		30%-10.0		2 фл.
Супрастин		2% - 1.0		10 амп.
Термометр медичний				1 шт.
Тіосульфат натрію		30%-10.0		/ 0 амп.
Тонометр для вимірювання артеріального				1 шт.
тиску
Фуросемід		1%-2,0		10 амп.
Хлоргексідін		20 % -500.0		5 акт.
Цефазолін		0.5		5 фл.
Шприци одноразові з голками		2.0 5.0 10.0 20,0		По 2 шт.
Язикотримач				1 шт.

Витяг з наказу МОЗ України від 23.07.01 № 303