16. Міжгрупові конфлікти та конфлікти у студентській групі

Механізми виникнення міжгрупових конфліктів

При розгляді в цілому механізмів виникнення міжгрупових конфліктів необхідно враховувати наступні обставини:

• у різних міжгрупових конфліктах може домінувати той чи інший механізм їхнього виникнення;

• психологічні механізми міжгрупової взаємодії є більш консервативними, ніж психологічні механізми міжособистісної взаємодії (В. С. Агєєв, 1990).

Серед основних механізмів виникнення міжгрупових конфліктів психологи виділяють такі як: міжгрупова ворожість; об'єктивний конфлікт інтересів; внутрішньогруповий фаворитизм.

Міжгрупова ворожість вперше описана 3. Фрейдом 3. Фрейд постулював факт універсальності міжгрупової ворожості в будь-якій взаємодії груп. Він визначив функцію цієї ворожості, пояснивши її як головний засіб підтримки згуртованості групи. 3. Фрейд виявив джерела формування ворожості до ―чужих‖ у прихильності до ―своїх.

Найбільш повно даний механізм описаний у реалістичній теорії групового конфлікту Д. Кэмпбеллом (1979). Її сутність зводиться до наступного:

• конфлікт інтересів різних груп може викликати міжгруповий конфлікт;

• конфлікт інтересів, а також міжгруповий конфлікт, що мав місце у минулому зумовлює сприйняття погрози окремими членами групи з боку іншої групи;

• погроза зумовлює ворожість окремих членів групи до джерела погрози;

• погроза зумовлює внутрішньогрупову солідарність;

• погроза зумовлює більш повне усвідомлення індивідом власної групової приналежності; • погроза збільшує непроникність групових меж;

• погроза зменшує ухиляння індивідів від групових норм;

• погроза збільшує міру покарання й ступінь відчуженості тих, хто порушив вірність своїй групі;

• погроза призводить до необхідності покарання членів групи, які ухиляються від дотримання групових норм (реальна загроза збільшує догматизм та етноцентризм);

• помилкове сприйняття членами групи загрози з боку зовнішньої їй групи також зумовлює підвищену внутрішньогрупову солідарність і ворожість стосовно зовнішньої групи.

Внутрішньогруповий фаворитизм Ряд фахівців (К. Фергюссон, 1964; X. Келлі, 1964; Д. Раббі, 1969; М. Горвитць, 1969) показали, що міжгрупова конфліктність може спостерігатися й без об'єктивного конфлікту інтересів, а тільки завдяки певним пізнавальним процесам. Даний феномен отримав назву ―внутрішньогруповий фаворитизм‖. Його сутність полягає в тенденції сприяння членам власної групи на противагу членам іншої групи. Він може проявлятися як у зовні спостережуваній поведінці, так і при формуванні думок, суджень, оцінок, що стосуються членів власної та іншої груп. Ці ефекти можуть діяти в різних ситуаціях, на різних рівнях соціальної взаємодії, ніби встановлюючи ―демаркаційну лінію‖ між людьми, які за певними критеріями оцінюються як ―свої‖, і тими, хто за даними критеріями оцінюються як ―чужі‖

Міжгруповий конфлікт у ВНЗ Вищий навчальний заклад складається з багатьох формальних і неформальних груп. Формальними зазвичай є академічні студентські групи. Навіть у кращих, найзгуртованіших з них є різні прошарки, підгрупи, мікрогрупи тощо. Неформальні угрупування існують і серед викладачів. Між такими групами можуть виникати конфлікти.

Через розбіжність цілей може виникнути конфлікт між студентами і викладачами. Наприклад, група студентів орієнтована на те, щоб будь-яким способом здати екзамен, а викладач турбується про ефективність навчально-виховного процесу, про рівень знань студентів, врешті-решт, про виконання навчального плану.

Дуже часто представники адміністрації гадають, що головною причиною конфлікту є зіткнення особистостей. Однак, подальший аналіз свідчить, що ―винні‖ інші фактори, такі як: обмеженість ресурсів, які треба розподіляти; взаємозалежність завдань, погана комунікація, різниця в цілях, у поглядах, цінностях, у манері поведінки, у рівні освіти тощо.