3. 3. Найважливіші риси офіційно-ділового стилю

Офіційно-діловий стиль – це стиль, який задовольняє потреби суспільства в документальному оформленні різних актів державного, суспільного, політичного та економічного життя, виробничої діяльності, ділових стосунків між державами, організаціями, а також членами суспільства в офіційній сфері їх спілкування.

Соціальна функція ділового мовлення дуже важлива: воно обслуговує суспільні відносини людей, служить для зв’язку органів влади з населенням, для взаємозв’язку членів суспільства в політичній , економічній, соціальній та культурній сферах. Ним користуються для написання різноманітних законодавчих актів, наказів, розпоряджень, для офіційного листування між установами, підприємствами тощо.

Цілком очевидно, що ці завдання не може виконувати якесь нерозвинене одно стильове мовлення, саме тому в межах ділового стилю виділяють

підстилі.

Офіційно-діловий стиль має такі підстилі:

Законодавчий – використовують у законотворчій сфері, регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки між приватними особами, державою та службовими й приватними особами. Реалізується в законах, указах, статутах, постановах тощо.

Дипломатичний – використовують у сфері міждержавних, офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури між організаціями, міждержавними структурами та окремими громадянами. Реалізується в міжнародних угодах, конвенціях, ком’юніке (повідомлення), нотах (звернення), протоколах, меморандумах (дипломатичний лист), заявах, ультиматумах тощо.

Адміністративно-господарський – використовують у професійно-виробничій сфері, правових відносинах, діловодстві. Він обслуговує та регламентує офіційні відносини між підприємствами, структурними підрозділами, службові відносини між приватною особою та організацією, установою, закладом, приватні стосунки між окремими громадянами. Реалізується в наказах, розпорядженнях, доавдках, заявах, автобіографії характеристиках, службових листах, оголошеннях тощо.

Кожен з цих підстилів має свої особливості. Їх не можна не враховувати при укладанні ділових документів.

Офіційно-діловому стилю характерні такі найважливіші риси:

1. високий рівень стандартизації мовних засобів. Стандартизація виявляється: а) у широкому вживанні усталених словесних формул: з метою, відповідно до, згідно з…; б) у повторюваності тих самих слів, зворотів, конструкцій, форм.

2. виразна логізація викладу;

3. майже цілковита відсутність емоційності й образності;

4. широке використання безособових і наказових форм;

5. лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні;

6. характерна й своя власна «канцелярська» лексика, що вже майже не використовується в інших сферах комунікації через свою «архаїчність» або специфічне стилбоче забарвлення: вищезгаданий, нижчепідписаний, засвідчити, чинність, дієздатність.

7. Застосовується особлива термінологія (ця термінологія відрізняється від наукової: вона менш штучна, менш точна, більшою мірою змінна і загальнозрозуміла). Викорстовується офіційно-ділова та юридична термінологія, запозичення, інтернаціональна лексика.

8. Використовуються специфічні синтаксичні конструкції, зокерма кліше: укладання угоди, високі договірні сторони.

9. Для чіткої організації тексту запроваджується поділ на параграфи пункти, підпункти.

10. У дипломатичній і офіційній сферах спілкування часто використовуються і титулування: пан, пані;

11. Неозначена форма та наказовий спосіб дієслів;

12. Іменний присудок переважає над простим дієслівним;

13. Наявні характерні описові дієслівно-іменні штампи та означальні словосполучення з іменником у формі родового відмінка у функції означення;

14. Найхарактерніші для цього стилю речення – прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів тощо);

15. Уживаються, звичайно, і складні речення з сурядним та підрядним зв’язком, з відокремленими зворотами, зі вставними й вставленими конструкціями;

16. Велику вагу мають розщеплені присудки (проводиться набір), а також присудки, виражені дієсловами у формі теперішнього часу зі знаяенням поза часовості (розглядають, застосовує);

17. Відсутність індивідуальних авторських рис;

18. Членування складної синтаксичної конструкції на абзаци;

19. Стандартизація, стереотипність граматичних засобів;

20. Стабільність форми викладу.

1. Логічна послідовність передачі інформації. Вона досягається, по-перше, за рахунок використання плану-схеми документа, який складають, а по-друге, за допомогою спеціальних мовних засобів. Ці спеціальні мовні засоби допомагають мовцеві логічно та послідовно передати необхідну інформацію, а читачеві якнайповніше її сприйняти і зрозуміти:

для позначення причинно-наслідкових зв’язків між реченнями широко використовують конструкції тому що, тому. Наприклад: Комп’ютери виведено з ладу, тому що не було вимкнено електропостачання навчального корпусу під час ремонту ліній електромереж. (з пояснювальної записки)

значення протиставлення описується за рахунок використання конструкції проте слід зауважити. Наприклад: Досліджувана тема була в центрі уваги багатьох учених, проте слід зауважити, що остаточного вирішення це не отримало. (з магістерської роботи)

черговість подій автор підкреслює за допомогою таких форм: по-перше, по-друге, спочатку, водночас тощо. Дати приклад

для позначення результативності вживають конструкції таким чином, отже. Наприклад: Отже,

для зазначення мети автор може використовувати конструкції для цього, з цією метою тощо. Наприклад: З метою дотримання правил техніки безпеки….

2) Точність викладу фактів: У 2014 році вступив до…

Основними рисами офіційно-ділового стилю є точність, об’єктивність, конкретність, загальнозрозумілість.