2. 5. Чергування приголосних при слово- та формотворенні

Під час словозміни деякі приголосні в українській мові можуть чергуватися, а саме:

1. Приголосні г, к, х чергуються із з, ц, с перед і в Давальному і Місцевому відмінках іменників жіночого роду: нога – нозі – на нозі, рука – руці – на руці, Острог – в Острозі.

2. Приголосні г, з, с, т чергуються із ж, ч, ш у всіх формах дієслів першої дієвідміни: писати – пишу – пишеш… – пишуть; хотіти – хочу – хочеш… – хочуть; а в дієсловах другої дієвідміни таке чергування відбувається лише у першій особі однини: ходити – ходжу, світити – свічу.

3. Г, ж, з перед суфіксом -ськ(ий), -ств(о) в іменниках та прикметниках

змінюєтьс на -зьк(ий), -зтв(о): Прага – празький, Запоріжжя – Запорізький.

Але: герцог – герцогський.

4. К, ч, ц перед суфіксом -ськ(ий), -ств(о) в іменниках та прикметниках змінюються на -цьк(ий), -цтв(о): козак – козацький, козацтво.

Але: Ірак – іракський, Нью-Йорк – нью-йоркський, Дамаск – дамаскський, Мекка – меккський, тюрки – тюркський, баски – баскський.

5. Х, ш, с перед суфіксом -ськ(ий), -ств(о) в іменниках та прикметниках змінюються на -ськ(ий), -ств(о): товариш – товариський – товариство, птах – птаство.

Але: Цюрих – цюрихський, Пруссія – прусський, Ла-Манш – ламанш-ський, казах – казахський, шах – шахський.

1. 6. Спрощення в групах приголосних

1 У групах приголосних -стл-, -стн-, -ждн-. здн-, -слн-, -скн-, -зкн- приголосні д, т, л, к випадають

Але: кістлявий, хвастливий, пестливий, хвастнути, хворостняк, шістнадцять, невістці, контрастний, баластний, форпостний, компостний, випускний, бурлескний, скнара, скніти, вискнути, зап’ястний, вискнути.

Увага! Казахський, цюриїський, нью-йоркський.

2. 7. Правопис слів іншомовного походження

1. У загальних назвах слів іншомовного походження не відбувається подвоєння: каса, шасі, бароко

Запам’ятайте: тонна, нетто, брутто, ванна, манна, булла, пенні, мадонна, мотто, вілла, мірра, аннали, бонна.

2. У власних назвах слів іншомовного походження і похідних від них подвоєння відбувається: Голландія – голландець, голландський; Андорра – андоррець, андоррський.

Букви «и» пишеться:

• у загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, дж, р: дизель, джинси, шрифт, цифра.

• у географічних назвах із звукосполученням -ри: Мадрид, Рига, Рим.

• у географічних назвах на -ида, -ика: Антарктида, Мексика.

• у географічних назвах після ж, ч, щ, щ, дж, ц: Чилі, Вашингтон, Лейпциг, але: Віші, Шіофок.

• у ряді географічних назв після д, т, с і в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Сардинія, Ватикан, Єгипет, Сирія, Сицилія Тибет тощо і похідних від них: тибетський.

• у словах запозичених зі східних мов, після інших приголосних: кинджал, кисет.

• у ряді слів іншомовного походження, що давно засвоїлися українською мовою: лимон, спирт.

• у словах церковного вжитку: єпископ, диякон, митрополит.

Буква «і» пишеться:

• на початку слова: ідея, інститут, інкогніто.

• після приголосних у кінці невідмінюваних слів: журі, візаві, парі.

• після усіх інших приголосних: б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н, ф перед наступним приголосним: білет, вітамін, архів.

• після приголосних перед голосними: а, о, у, а також й: радіус, тріо.

• у префіксальних і складних словах, утворених на основі таких слів з початковим «і»: безідейний, дезінфекція, доісторичний.