- •Тема 1. Українська літературна мова План
- •1. Мова та мовлення в житті людини
- •2. Функції мови
- •5. Поняття мовна норма
- •Види мовних норм.
- •Тема 2. Орфографічні мовні норми. План
- •2. 1. Правила вживання апострофа
- •2.2. Правила вживання м’якого знака
- •2. 3. Правила написання найуживаніших префіксів
- •4. Подвоєння та подовження приголосних.
- •5. Чергування приголосних при слово- та формотворенні
- •6. Спрощення в групах приголосних
- •2. 7. Правопис слів іншомовного походження
- •8. Праивла вживання великої літери
- •Тема 3. Стилі сучасної української мови Характеристика офіційно-ділового та наукового стилю План
- •3. 1. Визначення поняття «стиль мови»
- •3. 2. Стилі сучасної української мови
- •3. 3. Найважливіші риси офіційно-ділового стилю
- •3. 4. Типові помилки в офіційно-діловому стилі
- •3. 4. Найважливіші риси наукового стилю
- •Тема 4. Найтиповіші науковаі тексти.
- •4.1. Поняття про текст
- •1. Визначення поняття «текст», вимоги до тексту.
- •4.2. Тези
- •4. 3. Конспект
- •4.4. Анотація
- •4.5. Реферат
- •6. Загальні відомості про курсову, дипломну та магістерську роботи
- •7. Правила опису використаної літератури. Дописати
- •4. 8. Стаття
- •9. Рецензія
- •Тема 5. Українська мова в аспекті культури мовлення. Культура усного фахового мовлення. План
- •5. 1. Культура мови і культура мовлення. Комунікативні ознаки культури мовлення.
- •5. 4. Орфоепічні норми усного професійного мовлення
- •Акцентуаційні норми усного професійного мовлення
- •5.6. Засоби милозвучності української мови.
- •Тема 6. Види, форми та жанри усного фахового мовлення. Риторичні основи професійної комунікації.
- •6. 2. Форми (монолог, діалог, полілог) та жанри (доповідь, промова, виступ, повідомлення, ділова бесіда, телефонна розмова) усного фахового мовлення
- •Послідовності дій при підготовці промови.
- •Основні етапи підготовки тексту промови
- •Обирайте тему, яка відповідає вашим пізнанням і інтересам.
- •Структрура промови
- •Тема 7. Етикет усної та писемної форм мовлення
- •7. 1. Зміст поняття «етикет». Мовленнєвий етикет.
- •7. 2. Норми етикету при усному професійному мовленні.
- •7. 3. Етикет писемної форми мовлення
5. Чергування приголосних при слово- та формотворенні
Під час словозміни деякі приголосні в українській мові можуть чергуватися, а саме:
1. Приголосні г, к, х чергуються із з, ц, с перед і в Давальному і Місцевому відмінках іменників жіночого роду: нога – нозі – на нозі, рука – руці – на руці, Острог – в Острозі.
2. Приголосні г, з, с, т чергуються із ж, ч, ш у всіх формах дієслів першої дієвідміни: писати – пишу – пишеш… – пишуть; хотіти – хочу – хочеш… – хочуть; а в дієсловах другої дієвідміни таке чергування відбувається лише у першій особі однини: ходити – ходжу, світити – свічу.
3. Г, ж, з перед суфіксом -ськ(ий), -ств(о) в іменниках та прикметниках
змінюєтьс на -зьк(ий), -зтв(о): Прага – празький, Запоріжжя – Запорізький.
Але: герцог – герцогський.
4. К, ч, ц перед суфіксом -ськ(ий), -ств(о) в іменниках та прикметниках змінюються на -цьк(ий), -цтв(о): козак – козацький, козацтво.
Але: Ірак – іракський, Нью-Йорк – нью-йоркський, Дамаск – дамаскський, Мекка – меккський, тюрки – тюркський, баски – баскський.
5. Х, ш, с перед суфіксом -ськ(ий), -ств(о) в іменниках та прикметниках змінюються на -ськ(ий), -ств(о): товариш – товариський – товариство, птах – птаство.
Але: Цюрих – цюрихський, Пруссія – прусський, Ла-Манш – ламанш-ський, казах – казахський, шах – шахський.
6. Спрощення в групах приголосних
1 У групах приголосних -стл-, -стн-, -ждн-. здн-, -слн-, -скн-, -зкн- приголосні д, т, л, к випадають
Але: кістлявий, хвастливий, пестливий, хвастнути, хворостняк, шістнадцять, невістці, контрастний, баластний, форпостний, компостний, випускний, бурлескний, скнара, скніти, вискнути, зап’ястний, вискнути.
Увага! Казахський, цюриїський, нью-йоркський.
2. 7. Правопис слів іншомовного походження
1. У загальних назвах слів іншомовного походження не відбувається подвоєння: каса, шасі, бароко
Запам’ятайте: тонна, нетто, брутто, ванна, манна, булла, пенні, мадонна, мотто, вілла, мірра, аннали, бонна.
2. У власних назвах слів іншомовного походження і похідних від них подвоєння відбувається: Голландія – голландець, голландський; Андорра – андоррець, андоррський.
Букви «и» пишеться:
у загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, дж, р: дизель, джинси, шрифт, цифра.
у географічних назвах із звукосполученням -ри: Мадрид, Рига, Рим.
у географічних назвах на -ида, -ика: Антарктида, Мексика.
у географічних назвах після ж, ч, щ, щ, дж, ц: Чилі, Вашингтон, Лейпциг, але: Віші, Шіофок.
у ряді географічних назв після д, т, с і в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Сардинія, Ватикан, Єгипет, Сирія, Сицилія Тибет тощо і похідних від них: тибетський.
у словах запозичених зі східних мов, після інших приголосних: кинджал, кисет.
у ряді слів іншомовного походження, що давно засвоїлися українською мовою: лимон, спирт.
у словах церковного вжитку: єпископ, диякон, митрополит.
Буква «і» пишеться:
на початку слова: ідея, інститут, інкогніто.
після приголосних у кінці невідмінюваних слів: журі, візаві, парі.
після усіх інших приголосних: б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н, ф перед наступним приголосним: білет, вітамін, архів.
після приголосних перед голосними: а, о, у, а також й: радіус, тріо.
у префіксальних і складних словах, утворених на основі таких слів з початковим «і»: безідейний, дезінфекція, доісторичний.
