6. 2. Форми (монолог, діалог, полілог) та жанри (доповідь, промова, виступ, повідомлення, ділова бесіда, телефонна розмова) усного фахового мовлення

У професійній діяльності людини важливим ж володіння мистецтвом публічного виступу, тому що в процесі роботи доведеться виголошувати перед співробітниками лекції, промови, робити повідомлення.

Повідомлення – це невеликий публічний виступ

Мислителі давнини зазначали: «Мовлення повинне розцвітати й розгортатися тільки на основі повного знання предмета, а якщо за ним не стоїть зміст, засвоєний та пізнаний оратором, тоді словесне його вираження уявляється пустопорожньою і навіть дитячою балаканиною»

Послідовності дій при підготовці промови.

Г. Сагач виділяє чотири етапи розробки концепції промови.

1. Своє бачення суб’єктом предмета (теми).

2. Аналіз предмета (теми), тобто вибір проблеми для вивчення.

3. «Привласнення» суб’єктом чужого досвіду з вивчення обраної проблеми (прилучення до цінностей людського досвіду).

4. Пропускання чужого досвіду крізь призму свого бачення і навпаки (чуже +своє) і формування позиції.

Такий підхід до розробки концепції (написання промови – Б. С.???) відбиває процес пізнання людиною (суб’єктом) навколишнього світу: будь-яку одержувану ззовні інформацію людина пропускає перш за все через своє власне «я», створює своє бачення, совю картину того чи іншого предмета. Однак практика свідчить про те, що не завжди приділяється потрібна увага цьому початковому етапу пізнання, у результаті чого він не встигає закріптися в людині, хоча саме на цьому етапі починає формуватися індивідуально-особистісний підхід людини до пізнання світу, джерелом якого є життєвий досвід, здоровий глузд, професійний досвід. З цього привру Д. Карнегі писав: «При підготовці декотрих тем дуже рекомендується дещо прочитати, з’ясувати, що робили й говорили інші з того самого питання, Але не починайте читати раніше, ніж Ви не вичерпали власних думок. Це важливо, дуже важливо… Справжня підготовка полягає в тому, щоб видобути щось із себе, підібрати й скомпонувати власні думки й оформити власні переконання».

На думку дослідниці, перший етап розробки концепції дає можливість людині не втратити своє власне «я» у процесі пізнання, що дуже високо цінували давні філософи, вважаючи, що знання можуть стати купою каміння, під якою буде похована особистість, і знання можуть стати купою каміння, над якою височіє особистість.

Разом з цим Г. Сагач наголошує, що на цьому етапі можливий двоякий результат: не виключено, що людина може виявитися дилетантом, мати досить поверхове уявлення про предмет і звідси викревлене бачення його, а може запропонувати більш-менш повне уявлення про предметуявлення про предмет, яке наближає людину до пізнання істини про цей предмет. Тому перевірити істинність своїх суджень суб’єкт має можливість на наступних етапах підготовки промови.

Мацько Л.

Це те, що для обговорення, дослідження нині називаємо вибором теми. Тут важливим є своє і чуже бачення предмета, з якого можна поповнити своє, а також попередні знання, життєвий і професійний досвід, суспільний запит на тему тощо. Промовець намагається якомога більше дізнатися про предмет, але сілд пам’ятати, що запозичені знання не повинні заступати власні, треба видобувати щось із себе.

Мотивом вибору предмета викладу у риториці завжди був спільний, груповий чи індивідуальний інтерес. Те, що важливе для оратора, він намагається донести до слухачів, і навпаки, шукав інтерес для себе серед того, чим цікавитьс публіка.

Вибір предмета зумовлюється наявність в автора певних знань про принципи й правила систематизації та класифікації об’єктів. (с. 93)

Бабич

Обдумування теми.

Конкретизувати тему виступу, встановити коло питань, які вона мусить охоплювати. Важливо врахувати інтереси аудиторії, рівень її вимогливості, критерії оцінок, ступінь обізнаності з цього питання. (с 119)

Іржі Томан

Вибір теми і врахування рівня слухачів

Якщо у вас є можливість вибрати тему самому, зробіть це відразу ж – не чекайте, доки хтось визначить її для вас. Виберіть тему, як близька вам з точки зору ваших знань, досвіду й поглядів. Коли людина захоплена чимось, любить про це говорити і присвячує цьому свій вільний час, успіх виступу майже гарантовано. Ніщо так не впливає на слухачів, як натхненність та піднесений настрій промовця. Якщо ж ййому не цікаво те, про що він говорить, і знає він про це багато, то слухачі відразу це відчувають.

З цього випливає давно відома істина: якщо хочеш принести користь слухачам, намагайся розширити свою освіту. Про Демосфена, наприклад, відомо, що він переписав усю історію Фукідіда вісім разів, щоб повністю засвоїти зміст і форму найвидатнішого історичного твору свого часу.

Для того щоб стати не тільки хорошим співрозмовником, але й промовцем, треба прискіпливо добирати товариство, яким ви спілкуєтеся, книги, які читаєте, вистави, які дивитися. Якщо ви спілкуєтеся з людьми, які не мають серйозних інтересів, чиє товариство не заохочує вас до розумової діяльності, якщо ви читаєте аби-які книги і дивитесь фільми та театральні вистави невисокого художнього рівня, не сподівайтеся, що будете зростати як особистість. І навпаки, якщо ви активно працюєте в громадських організаціях, спілкуєтеся з людьми, які стимулюють вас до духовного збагачення, від яких ви дізнаєтесь багато нового, якщо ви читаєте хороші книги, регулярно відвідуєте культурні заклади, будьте певні, що зростите духовно, а з часом зможете стати й добрим промовцем.

Уявіть собі, що вам доручили за 14 днів підготувати виступ. Що для цього треба зробити?

Передусім точно визначте тему виступу. Організатори, щоправда в загальних рисах висловили свої побажання, але точно визначити тему повинні ви самі. І зразу думайте про слухачів, намагайтесь дізнатися про склад, кількість, приблизний вік, фаховий рівень, чи будуть присутні переважно чоловіки, чи жінки тощо. Також треба знати , чи будете єдиним промовцем, чи перед вами або після вас виступатимуть інші фахівці і якщо виступатимуть , то яка тема їх промови.

Ви повинні знати, у межах якого часу читатимете лекцію чи виголошуватимете промову. Треба довідатися , чи буде ваш виступ поєднано з дискусією та відповідями на запитання. Зрозуміло, що слід підготуватися й до можливих запитань.

Усе це з’ясуйте ще до початку підготовки виступу. Інакше може статися, що після обержання цієї інформації безпосередньо перед самим виступом вам доведеться похапцем міняти його зміст. (.С.163).

Свою лекцію, її спрямованість завжди пристосовуйте до потреб та інтересів слухачів, їх складу, фахового та загального культурного рівня. Скільки ще фахівці припускаються помилки, читаючи лекцію, пов’язану з проблемами певного фаху, для слухачів з різними професійними інтересами.

Якщо доповідач не бере до уваги рівнь знань слухачів та їхні запити, він порушує одну з найважливіших засад усного виступу: зі слухачем треба встановити контакт, тобто присутні мають відчути, що в них з доповідачем спільні інтереси і доповідач здатен допомоготи їм у розв’язанні виниклих проблем. ( Є ПРО ЛІКАРІВ І ЕОМ)

Слухачі мають бути переконані, що прослухана лекція обов’язково стане їм у пригоді. Звичанйо, говорити про проблеми своєї власної професії легше, ніж шукати приклади з галузі, близької слухачам. Іноді перед лекцією доцільно з’ясувати питання, що можуть зацікавити аудиторію, подумати, як краще відповісти на них.

Декому з лекторів важко уявити, що знання в людей різні, багато з того, що лектор вважає важливим, слухачеві може бути нецікавим. Вище ми вже звертали увагу на здатність людини поставити себе на місце іншого. Справжнім лектором і промовцем може бути лише той, хто оволодів цим умінням , хто, готуючи лекціюЮ думає про слухачів і здатен відповідно до ситуації змінювати виклад матеріалу.(С. 164)

Готуючи промову, подумайте над такими питаннями:Т – Чого чекає слухач від мого виступу?

– Які з проблем, що турбують слухачів, я можу допомогти розв’язати?

– Що знають слухачі про тему виступу?

– Який загальний рівень їх знань?

– Що я повинен висвітлити детально?

– Про що досить сказати лише в загальних рисах?

– Яких спеціальних висловів і термінів слухачі можуть не зрозуміти?

– Які дані треба підкріпити вдалим прикладом, порівнянням тощо?

Якщо ви не зуміли наперд з’ясувати склад та інтереси слухачів, а лекція розрахована на невелику кількість людей, то багато про що можна довідатися перед її початком від організаторів або від слухачів. Залежно від цього ви зможете дещо пропустити в теоретичній частині лекції, а натомість додати життєві приклади, щоб полегшити сприйняття матеріалу.

Найнесприятливіша ситуація виникає тоді, коли склад слухачів дуже різноманітний.

Отже, лише після детального ознайомлення з умовами виступу та зі складом слухачів відповідно уточніть тему й зорієнтуйтесь щодо способу викладу лекції чи промови. Відтак можна приступати до збирання матеріалів та інформації.

Дуже важливо правильно сформулювати тему лекції. Запам’ятайте, що слухачі насамперед з назви судитимуть, чи цікава лекція і чи варто її слухати: назва в даному разі відіграє роль принади. Тому постарайтеся придумати вдалу назву, не шкодуйте часу для цього. (С. 165)

Коли суб’єкт вже отримав своє бачення предмета, він починає усвідомлювати неможливість охоплення всього предмета й опиняється перед необхідністю вибору з предмета певних граней (проблем). Критерієм підбору проблем виступають інтерес та компетентність самого суб’єкта, актуальність проблем, їх громадська значущість. Проходження цього етапу дозволяє суб’єкту відійти від поверхового підходу до вичення предмета («про все і ні про що»). Д. Карнегі застерігав: «Не робіть властивої майже всім помилки – не робіть спроби торкатися у невеликій промові надто великого кола питань! Візьміть один чи два аспекти теми й спробуйте висвітлити їх ґрунтовно».

Мацько

На цьому етапі оратор відходить від загальних знань про предмет і зосереджується на якійсь проблемі й заглиблюється внеї. Вибір проблеми задежить від її актуальності та практичного значення, суспльної ваги та компетентності автора та його наукових, фахових чи політичних інтересів.

У фазі вибору рекомендується працювати з емпіричним та енциклопедичним (енциклопедія, довідники, словники, монографії, документи) матеріалом, щоб промова чи текст опиралися на об’єктивний фон. Ця фаза має завершитися планом.(с. 93)

Бабич:

Опрацювання і писемне оформлення теми.

На цій стадії лектр добирає літературу, робить виписки, які обов’язково потрібно документувати (тобто вказувати, звідки взято цитату, дату виходу газети, автора й назву твору, рік, місце видання, сторінку). Варто також законспектувати найнеобхіднішу літературу. Конспект – це короткий виклад теми, найсуттєвіші факти, положення й висновки книг. Розрізняють текстуальний конспект (набір цитат) і вільний конспект (стислий виклад тексту із вкрапленими цитатами). (с. 119 – 120).

Писемне оформлення теми може мати вигляд плану, стислого або розгорнутого, тез або повного тексту виступу.

План складають після обдумування порядку розміщення частин. Стислий план, звичайно, є основою складання тез чи повного тексту. Із розгорнутим планом доповіді можна виступати. Такий виступ має свої переваги:лектор краще бачить аудиторію, її реакцію, а отже, має можливість коригувати заплановане – робити зміни у викладі, скорочувати чи збільшувати кількість ілюстрацій тощо. Розгорнутий план складають таким чином: аркуш лідять на дві частини, зліва пишуть назву розділу плану, справа – основні формулювання, факти , цитати.

Тези доповіді – це короткі змістовні формулювання основних положень виступу. На полях проти кожного положення – заголовок. Тези складно пистати, однак виступ з опорою на них , коли за основним положенням відновлюється зміст, є найчастіше цікавим, справляє враження спонтанного виступу. Однак у такому випадку важко уникнути мовленнєвих помилок, неточностей. Відшліфувати можна лише повний текст. (с. 120).

І лише після того, як суб’єкт зробив вибір проблем, він може звернутися до вичення того людського досвіду, який нагромаджено з матеріалу, що його зацікавив. Такий підхід сприяє, по-перше, значно ширшій цілеспрямованості й поглибленню в роботі з літературою, ніж коли б людина одразу починала з вивчення чужого досвіду, як це часто практикується. По-друге, це допомагає людині позбавитися почуття розгубленості перед величезним обсягом літератури і знімає тим самим нервове напруження у процесі роботи, що дозволяє суттєво зекономити час.

Мацько

Вивчення стану проблеми в науковій, суспільно-політичній, фаховій чи художній літературі, ознайомлення з чужим досвідом

Тепер проблема постає у багатовимірних зв’язках з іншими проблемами, у діахронічних і синхронічних зв’язках, тобто у часово-просторових вимірах, у загальному й конкретному, об’єктивному й суб’єктивному, раціональному й емоційному виявах.

Це фаза повного заглиблення в предмет викладу з використанням емпіричного, енциклопедичного й компаративного матеріалу. І тут з’ясовується, що емпіричний матеріал може не збігатися з енциклопедичним, бути мало переконливим або його просто не вистачає. Тоді корекція, «наведення мостів» здійснюється за допомогою компаративного матеріалу (посилань на аналогії, інший матеріал, авторитети, порівняння, прецеденти тощо).

У результаті попередньої аналітичної роботи стає очевидним, який матеріал і в яких пропорціях стане змістом повідомлення, які аспекти його висвітляться, якої диспозиції дотримується і яку стверджує автор; проступають контури структури повідомленя (план) (93 -94)

Бабич:

Критичний розбір готового матеріалу. Уже готовий виступ треба обов’язково проаналізувати з погляду його композиції (зачин, виклад, кінцівка, мовне оформлення яких залежить від жанру), логічності викладу, зрозумілості термінів, чіткості визначень, добору фактів. Варто передбачити втексті також відповіді на запитання слухачів, зробити поправки на виголошення (тобто, якщо є довгі й складні речення, скоротити їх; спростити текст, якщо забагато складних слів, особливо іншомовних; дієприкметникові та дієприслівникові звороти замінити дієсловами; увести звернення до слухачів, вставні конструкції як кажуть, у таких випадках, можна сказати та інші, риторичні питання, слова –зв’язки отже, таким чином, потім далі, прослідкувати, щоб предмет думки називався частіше; продумати паузи). Доцілбно включити до лекції приклади. Порівняння й висновки, а часом й афоризми, прислів’я та влучні дотепи. Зайві подробиці заступають головне в розповіді, тому не можна ними зловживати, хоч анадмірна стислість також вадить (якщо висловити якусь важливу думку лише кількома реченнями і не обґрунтувати її, то вона пройде повз увагу слухачів, а приклад або порівняння легше запам’ятати, ніж просто назване твердження, засаду чи думку).Не перевантажуйте свою мову абстрактними поняттями й цифровим матеріалом.

У давніх книгах з риторики дапідачеві дають пораду: «Коли виступаєш, чітко називай тему виступу. Якнайшвидше починай говорит по смуті»

Четвертий етап створення концепції (роботи над промовю) характеризується тим, що тут суб’єкт провадить надзвичайно складну операцію з критичного осмислення двох досвідів – свого й чужого, на основі чого й формує власну позицію. Таким чином, і суб’єкт начебто знову повертається до свого бачення предмета, але це бачення вже є якісно іншим, бо завдяки способо розвитку за спіраллю воно є збагаченим, поглибленим, конкретизованим і навіть переосмисленим.

Мацько:

Критичне осмислення власних напрацювань в обраній проблемі і науково-літературних відомостей про неї.

У результаті відбувається осмислення іпереосмислення свого чи чужого досвіду, свій досвід збагачується чужим, обираються ивхіжні (методологічні) позиції, формуються теоретичні (якщо є потреба) або загальні положення змісту, концепти. Це означає, що концепція виступу чи дослідження вже є. Вона може бути побудована на законах формальної логіки чи на законах діалектичної логіки або з використанням законів і формальної, і діалектичної логіки, але відповідною доцільністю й поясненням. При цьому виявиться, що багато чого з того знання, яке було на початковому етапі , є несуттєвим і непотрібним для досягнення саме цієї конкретної мети промови, якась частина знань – нестинними. Аде чітко постане в мово мисленні промовця зміст (концепція).