Дослід 2. Визначення смаку води.

Смак води зумовлений розчиненими у ній солями, газами, органічними речовинами, які утворюються в процесі життєдіяльності водних організмів. Розрізняють чотири види смаку: солоний, гіркий, солодкий, кислий. Усі інші смакові відчуття — це присмаки.

Наприклад, надлишок MgSO₄ надає воді гіркого смаку, надлишок NaCl –солоного. Кислий смак мають мінеральні води з надлишком розчиненої вуглекислоти. Солі Феруму(II) надають воді залізистого присмаку, а СаSO₄ –терпкого. Поріг смакового прийняття сольових добавок до води характеризується такими концентраціями (мг/л): NaCl – 165, СаCl₂ – 470, MgCl₂ – 135, МnCl₂ – 1,8, FеCl₂ – 0,35, MgSO₄ – 250, СаSO₄ – 70, MnSO₄ – 15,7, FeSO₄ – 1,6, NaНСО₃ – 450 [1].

Визначають смак лише для питної води. За ГОСТ 2874-82 смак і присмак води при 20 ºС не повинен перевищувати 2-х балів [4].

Хід визначення:

Смак води визначають як якісно так і за інтенсивністю у сирій воді, за винятком води відкритих водойм і джерел, сумнівних в санітарному відношенні, для яких смак визначають після кип'ятіння та охолодження води до кімнатної температури, що обов'язково має бути відмічено ("смак (присмак) кип'яченої води").

Для визначення смаку 10-15 мл води беруть до рота і тримають декілька секунд; ковтати воду не потрібно.

Якісна характеристика присмаку описується за відповідними ознаками: хлорний, рибний і т.п. Інтенсивність смаку та присмаку визначають за п'ятибальною системою для смаку і запаху аналогічно (див.табл. 1.6, с10).

Дослід 3. Визначення запаху води.

Запах води зумовлений леткими пахучими речовинами.

Розрізняють запахи води природного і штучного походження. Причиною запахів природного походження може бути хімічний склад домішок води, організми, що живуть у ній, рослинні залишки, що загнивають, специфічні органічні сполуки, які виділяють деякі водорості та мікроорганізми. До цих запахів відносяться: ароматичний, болотний, гнилісний, деревний, землистий, запах плісняви, рибний, трав'янистий, неозначений, а також запах сірководню, який часто вказує на наявність останнього у воді (табл. 2.1).

Землистого запаху воді часто надають плісняви та актиноміцети, основна маса яких накопичується на дні водойм. У водосховищах запах часто з'являється в період масового розвитку водоростей, під час так званого цвітіння води.

Таблиця 2.1

Класифікація запахів природного походження

Позначення запаху	Характер запаху	Вид запаху
А	Ароматичний	Огірковий, квітковий
Б	Болотний	Мулистий, багнистий
Г	Гнилісний	Фекальний, стічної води
Д	Деревний	Запах кори дерева, вологої тирси
3	Землистий	Прілий, зораної землі, глинистий
П	Пліснявий	Затхлий
Р	Рибний	Риби, риб'ячого жиру
С	Сірководневий	Запах тухлих яєць
Т	Трав'янистий	Запах сіна, трави
Н	Неозначений	Запах природного походження, що не підходить до перелічених означень

Запахи штучного походження можуть бути зумовлені деякими домішками виробничих стічних вод, називають їх відповідними речовинами: фенольний, хлорфенольний, нафтовий, хлорний, камфорний і т.п.

Характер і інтенсивність запаху питної води визначають при температурі 20 і 60 °С. При такій температурі запах питної води не повинен перевищувати 2-х балів [2].

Хід визначення:

В конічну широкогорлу колбу наливають 250–300 мл води, накривають годинниковим скельцем або притертою пробкою і струшують обертальними рухами. Потім колбу відкривають і втягують повітря з колби носом.

Другу колбу з підготовленою для дослідження водою нагрівають на водяній бані до 60 ºС. Під час нагрівання колба має бути закритою. Потім колбу струшують, відкривають і відразу визначають характер і інтенсивність запаху.

Характер запаху описують словесно (табл.2.1), а його інтенсивність оцінюють за шестирозрядною (п'ятибальною) шкалою (див. табл. 1.6).