Характеристики норм гарячого водопостачання

Середня за опалювальний період норма витрати гарячої води b, кг при температурі 55оС на 1 людину за добу	Укрупнений показник середньої витрати теплоти на гаряче водопостачання qг.в , в розрахунку на 1 людину, Вт/чол.
85	320
90	331
105	378
115	407

Середній тепловий потік на гаряче водопостачання споживачів у неопалювальний період, Вт, визначають за формулою

(1.12)

де t^s_c - температура холодної (водопровідної) води в неопалювальний період (при відсутності даних приймається рівною 15 °С); Т₁- температура холод­ної (водопровідної) води в опалювальний період (при відсутності даних при­ймається рівною 5 °С); β- коефіцієнт, що враховує зміну середньої витрати води на гаряче водопостачання в неопалюваний період по відношенню до опалювального періоду, який приймається при відсутності даних для житло­во-комунального сектора рівним 0,8 (для курортів β = 1,2- 1,5), для підпри­ємств β = 1,0.

Максимальний тепловий потік, Вт, на гаряче водопостачання житло­вих і громадських будівель визначається за формулою Q_г.в.max = (2…2,4) Q_г.в, ; (1.13)

а максимальна витрата теплоти на гаряче водопостачання душових приміщень промпідприємств –за формулою

(1.14)

де t_h - розрахункова температура гарячої води, m_д- кількість людей, які користуються душем, m_с – кількість людей на 1 душову сітку, a_д – норма витрати гарячої води в кг на одного працівника в годину найбільшого водоспоживання (8,4 кг/люд для цехів з надлишком явної теплоти більш як 23,2 Вт на 1 м², 4,4 кг/люд для інших цехів), T_а – число годин заряджання баків-акумуляторів. Теплота Q^душ_max витрачається протягом T_а годин і називається видатковою теплотою для заряджання баків-акумуляторів, які встановлюються якщо кількість душових сіток більша за 10. Значення T_а залежить від кількості сіток: для 10-20 сіток T_а =2, для 20-30 сіток -3, при кількості сіток понад 30–4 год.

Середні Q_г.в і максимальні годинні Q_г.в.max теплові потоки на гаряче водо-постачання житлових і громадських будівель та промислових підприємств слід визначати за нормами витрати гарячої води у відповідності до вимог [4].

Річні витрати теплоти, кДж, на гаряче водопостачання ви­значаються за формулою: Q_{г.в.річне} = 86,4 Q_г.в n_o + 86,4 Q_г.в^s (n_h – n_o); (1.15)

де п_h - розрахункове число діб роботи системи гарячого водопостачання за рік (за відсутності даних слід приймати 350 діб з урахуванням 15-денної перерви на ревізію і ремонт теплових мереж).

1.4. Витрата теплоти на технологічні потреби

Визначається для кожного теплоносія, відповідно до його параметрів і схеми теплопостачання. Витрати теплоносіїв визначаються за питомими витратами теплоти на технологічні процеси, які нормуються для різних галузей промисловості і залежать від досконалості технологічного процесу, теплообмінного обладнання.

У випадку, коли теплоносієм є пара з поверненням конденсату, максимальна витрата теплоти, Вт, обчислюється за формулою

Q_т = D_т( i_n – с_в )- G_кс_вt_к , (1.16)

де D_т – масова витрата пари на технологічні потреби, кг/с; i_n – питома ентальпія пари, Дж/кг; с_в питома теплоємність води, Дж/(кг.К); G_к – масова витрата конденсату, що повертається, кг/с; t_к – його температура.

При повному поверненні конденсату формула 1.16 спрощується і набуває вигляду Q_т = D_т( i_n – с_вt_к), (1.17)

Якщо як теплоносій використовується вода з її поверненням від споживача, то максимальна витрата теплоти на технологічні потреби визначається за формулою Q_т = G_тс_в(t_т – t_c )- G_пс_в (t_п – t_c), (1.18)

де G_т, G_п –масові витрати води, яка, відповідно, подається на технологічні потреби і яка повертається, кг/с; t_т , t_п – температури води, відповідно, яка подається і яка повертається, ^оС.

У випадку повного використання води споживачем

Q_т = G_тс_в(t_т – t_c ), (1.19)

Річна витрата теплоти обчислюється за формулою

Q_{.т.річне} = ΣG_т n_т 24*3,6; (1.20)

де n_т – число діб використання теплової потужності технологічними установками за рік.