1.2.7 Теплостійкість та вібростійкість деталей машин

В більшості випадків розрахунки деталей на зносостійкість ведуться по допустимим тискам [рm], встановленим практикою(розрахунок підшипників кочення і ін). Використання в конструкціях уплотняючих засобів захищає деталі від попадання пилу, збільшуючи їх зносостійкість.

Теплостійкість. Теплостійкістю називають здатність конструкції працювати в межах заданих температур на протязі заданого строку служби. Перегрів деталей під час роботи - явище небезпечне, так як при цьому знижується їх міцність, погіршуються властивості змазки, а зменшення зазорів в рухомих з'єднаннях приводять до заїдання і поломки. Для забезпечення нормального теплового режиму роботи проводять теплові розрахунки (розрахунки черв'ячних передач, підшипників кочення і ін.).

Вібростійкість. Вібростійкістю називається здатність конструкції працювати в потрібному діапазоні режимів, достатньо далеких від області резонансів. Вібрації знижують якість роботи машин, викликають перемінні напруження в деталях. Особливо небезпечні є резонансні коливання. Розрахунки на вібростійкість розглядаються в курсі "Теорія коливань" і виконуються для машини в цілому.

Врахування вказаних критеріїв працездатності забезпечує надійність конструкції на протязі заданого строку праці.

Для розрахунку на міцність при повторно-перемінних напруженнях необхідні механічні характеристики матеріалу. Вони визначаються випробовуваннями на стійкість серії стандартних (пильно відполірованих) зразків на спеціальних машинах. Найбільш простим є випробовування на згин при симетричному циклі напружень.

1.2.8 Основи тріботехніки деталей

Тріботехніка – наука про контактному взаємодії твердих тіл за її відносному русі, що охоплює сув'язь питань тертя, зношування і мастила машин. У деяких країнах, зокрема й Росії, замість терміна тріботехніка вживають терміни трибологія і трібоніка. Назва наукової дисципліни трибологія створено від грецьких слів «трібос» - тертя і «логос» - наука. Вона охоплює теоретичні і експериментальні дослідження фізичних (механічних, електричних, магнітних, теплових), хімічних, біологічних та інших явищ, що з тертям, изнашиванием і змазкою.

Слід також дати пояснення окремих термінів, які найчастіше зустрічатися з тексту.

Зовнішнє тертя – явище опору відносного переміщенню, виникає між двома тілами в зонах дотику поверхонь по дотичним до них, супроводжуване диссипацією енергії.

Зношування – процес руйнації та відділення матеріалу із поверхні твердого тіла, і (чи) накопичення його залишкової деформації при терті, яка у поєднаному поступове зміні ж розмірів та (чи) форми тіла.

Знос – результат зношування, визначається в встановлених одиницях.

Змазка – дію мастильного матеріалу, у результаті якого між двома поверхнями зменшується сила тертя і (чи) інтенсивність зношування.

Зносостійкість – властивість матеріалу опиратися зношування за певних умов тертя, оцінюване величиною, зворотної швидкості зношування чи інтенсивності зношування.

Антифрикціонні матеріали – матеріали, використовувані до роботи на несучих чи направляють вузлах тертя (підшипниках ковзання, радіальних і торцевих ущільненнях).

Фрикціонні матеріали – матеріали, призначені чи використовувані до роботи на вузлах тертя, передавальних чи розсіюючу кінетичну енергію рухомих мас (в гальмах, муфтах, зчепленнях, демпферах, варіаторах та інших.).

Присадка – речовина, добавляє до мастильному матеріалу щоб надати йому нових властивостей чи посилення існуючих.

Надійність – це властивість об'єкта зберігати у часі в встановлених межах значення всіх параметрів, характеризуючих здатність виконувати необхідні функції в заданих режимах й нестерпні умови застосування, технічного обслуговування, ремонту, збереження і транспортування.