Ііі. Загальні методичні рекомендації

Основними формами вивчення курсу “Історія української та зарубіжної культури” є: лекції, семінарські заняття, самостійна робота студентів над джерелами та навчально-методичною літературою, написання індивідуальних завдань, модульний контроль, складання заліку.

Лекція

Важливу роль у вивченні курсу належить лекції, що є провідною організаційною формою навчання, засобом спрямування спільної діяльності викладачів і студентів на досягнення цілей навчання. Під час лекцій визначається зміст і наукова спрямованість предмета, розглядаються найважливіші проблеми, прокладається шлях до самостійного вивчення джерел та історичної літератури.

На лекції необхідно бути уважним, слухати і робити необхідні записи. (“Незаписана думка – загублений скарб” Й. Гете). Матеріал лекції без конспекту забувається через добу, екзаменаційні оцінки у неконспектуючих студентів у середньому у два рази нижче тих, хто записує лекції. Якщо щось із почутого Ви не зрозумієте, відразу запитуйте. Якщо студент слухає лекцію і не робить записів, його увага швидко послаблюється, розсіюється, сприймання матеріалу стає поверховим.

З моменту появи викладача в аудиторії студент має відповідно настроїтися, бути уважним, вслухуватись в матеріал лекції, вдумуватись в почуте, схоплювати в ньому найголовніше й стисло занотовувати його. При цьому сприймання матеріалу лекції стає аналітичним, увага стійкою, пам’ять зміцнюється. Крім слухової пам’яті, а при наявності унаочнень і зорової, в запам’ятовуванні братимуть участь і моторна пам’ять. Не залишаться поза увагою нові терміни і поняття, імена діячів, дати, цифри, визначення, крилаті вислови, дуже показові факти. Вони потрапляють у зошит, до них буде змога повернутися знову, краще запам’ятати.

Відомо, що основні положення лекції досвідчений викладач говорить повільніше, повторює. Це дає змогу студентам записати їх докладніше. Якщо при записі якось положення думка студента раптом обірвалась, слід на папері залишити місце для завершення думки, і продовжувати нотувати розповідь лектора далі.  Вдома, звертаючись до підручників згадати й дописати недописане.

В ідеальному варіанті до слухання лекції слід готуватися, попередньо ознайомитися за підручником з матеріалом нової теми. Тоді легше буде відрізнити нове від уже відомого, відділити головне від другорядного і занотувати потрібне. Слід дбати, щоб найповніше й точно були зафіксовані визначення, схеми, важкі для запам’ятовування положення й факти, від яких залежить розуміння основного, ті дані, до яких потім доведеться часто звертатися. У нотатках повинні знайти місце й власні думки з приводу почутого, запитання, які при цьому виникли, щоб потім звернутися до викладача за консультацією.

Записи на лекціях бажано робити в зошиті, призначеному для даної дисципліни, лишаючи поля, щоб було місце для заповнення та уточнення. Навіть дуже стислі нотатки, зроблені під час лекції, стануть студентові опорою для того, щоб пригадати її основний зміст, краще запам’ятати його.

Роблячи записи, слід використовувати скорочення слів і виразів. Але робити їх треба грамотно й однаково, щоб можна було легко розібратися в них пізніше. Можна скористатися тими скороченнями й умовними позначеннями, що є в енциклопедіях та словниках. Можна використати свої скорочення, але на полях чи в кінці лекції подати розшифрування таких скорочень.

Вдома переписувати начисто записи, зроблені на лекціях не варто. Записи повинні бути зрозумілими вам особисто, треба тільки обов’язково того самого дня опрацювати їх, тобто виправити помилки, дописати недописане, уточнити окремі слова, окремі положення звірити з підручником та ін. Самостійно працюючи над книгами, також необхідно доповнювати записи, зроблені на лекціях.

Як бачимо, самостійна робота студентів з книгою і лекції викладача міцно взаємопов’язані й доповнюють одна одну.