16. Цілі управління конкурентоспроможністю підприємства

Стратегічною цільовою характеристикою управління конкурентоспроможністю підприємства є її підвищення. Це природне бажання, пов’язане із перспективним зростанням обсягів діяльності, збільшенням ринкової частки підприємства і, як наслідок, ростом результативних фінансових показників. Тактичні цілі мають підтримувати досягнення стратегічної цілі, але їхній вектор може мати тимчасово інший напрям.

Так, підприємство може дотримуватися цілі стабілізації конкурентоспроможності за умов:

• обмеження ресурсів для подальшого зростання;

• незацікавленості в посиленні інтенсивності конкурентного впливу в умовах високого динамізму зовнішнього середовища;

• високої ризикованості посилення конкурентного положення в оточенні більш потужних суперників;

• загрози введення антимонопольних санкцій при подальшому зміцненні конкурентної позиції на ринку;

• небажаності виходу з ринку конкурентів, які створюють бар’єри для появи нових конкурентів з невизначеними конкурентними ознаками.

За певних обставин підприємство може переслідувати тактичну ціль зниження своєї конкурентоспроможності:

• задля накопичення необхідних для стратегічного прориву ресурсів;

• при вирішенні задачі дезінформації конкурентів про свої стратегічні наміри;

• за умов високої тимчасової ризикованості ведення бізнесу в даному сегменті чи на ринку в цілому.

За певних обставин підприємство може переслідувати тактичну ціль зниження конкурентоспроможності підприємства:

• Для накопичення необхідних для стратегічного прориву ресурсів

• При вирішенні задач дезінформації конкурентів про свої стратегічні наміри

• За умови високої тимчасової ризикованості ведення бізнесу у даному сегменті або на ринку в цілому.

Ціле орієнтація управління конкурентоспроможністю підприємства не обмежується лише вибором напряму зміни рівня конкурентоспроможності.

Виявлена багатогранність поняття конкурентоспроможності, обумовлює більш складну конфігурацію цільових орієнтирів розвитку.

Приймаючи управлінське рішення щодо стимулювання одного з компонентів комплексної конкурентоспроможності, слід враховувати, що його зростання буде обов’язково, але по-різному, впливати на динаміку інших складових конкурентоспроможності. При цьому слід виходити з того, що зростання конкурентоспроможності на одному з ринків приведе до обов’язкового зростання комплексної конкурентоспроможності ( в силу методу розрахунку).

17. Взаємозв’язок детермінант конкурентоспроможності підприємства

Комплексна конкурентоспроможність підприємства має три детермінанти: продукційно-виробничу, рекрутингову і інвестиційну.

Продукційно-виробнича конкурентоспроможність підприємства – це його здатність задовольняти попит споживачів продукції, витримуючи конкурентний вплив інших компаній, які здійснюють або можуть здійснювати виробництво подібної продукції і реалізувати її на спільному конкурентному ринку.

Рекрутингова конкурентоспроможність підприємства відображає його здатність задовольняти потреби персоналу в оплаті та умовах праці у порівнянні з іншими організаціями-роботодавцями, де за профілем спеціалізації можуть працювати фахівці даного підприємства.

Інвестиційна конкурентоспроможність підприємства характеризує ступінь задоволення економічних інтересів його власників і визначає доцільність продовження або збільшення інвестування коштів у діяльність компанії на визначеному ринку.

Взаємодія детермінант конкурентоспроможності ґрунтується на гіпотезі неможливості їх незалежної динаміки, що обумовлює комплексний каузальний характер управління продукційно-виробничою, інвестиційною і рекрутинговою конкурентоспроможністю. Приймаючи управлінські рішення щодо стимулювання одного з компонентів комплексної конкурентоспроможності, слід враховувати, що його зростання буде обов’язково, але по-різному впливати на динаміку інших.

Приймаючи управлінське рішення щодо стимулювання одного з компонентів комплексної конкурентоспроможності, слід враховувати, що його зростання буде обов’язково, але по-різному, впливати на динаміку інших складових конкурентоспроможності. При цьому слід виходити з того, що зростання конкурентоспроможності на одному з ринків приведе до обов’язкового зростання комплексної конкурентоспроможності ( в силу методу розрахунку). Але взаємодія між складовими конкурентоспроможності, скоріш за все, буде мати як позитивний, так і негативний прояв.