7. Поняття інтенсивності конкуренції та фактори, що впливають на її рівень

Інтенсивність конкуренції – це рівень протидії конкурентів у боротьбі за споживача, постачальника та нові ринкові ніші.

Вона визначається швидкістю відтворення підприємствами нововведень підприємства-лідера і часом, за який лідер втрачає переваги на ринку.

Інтенсивність конкурентоспроможності це одна з найважливіших характеристик ринку, оскільки:

* Дає уявлення про кількість і динаміку конкурентів

* Відображає їх склад

* Відображає статику та динаміку конкурентних взаємовідносин

Фактори, що впливають на інтенсивність конкурентоспроможності:

* Кількість діючих підприємств на ринку

* Ємкість ринку

* Демонополізація економіки

* Рівень уніфікації продукції

* Еластичність попиту від ціни

8. Еволюція теорії конкурентних переваг

Автором першої теорії конкурентних переваг був А. Сміт. Він говорив, що в одному регіоні товари можуть вироблятись більш ефективно, ніж в інших. Тому кожен регіон має спеціалізуватись на виробництві продуктів, витрати на які є найменшими, а ресурси самі будуть переміщуватись з високою ефективністю виробництва. Абсолютні переваги визначаються природними умовами (клімат, наявність природних ресурсів) та виробничими умовами (кваліфікація робочої сили, технології).

Д. Рікардо розвинув ідею А. Сміта, розробивши теорію порівняльних переваг. Він говорив, що кожен суб'єкт, регіон, держава має виробляти ту продукцію ефективність якої є найвищою і пов’язував це з обмеженими ресурсами.

Хекшер і Олін використовуючи концепцію факторів виробництва звернули увагу на різну забезпеченість країн факторами виробництва (працею, землею, капіталом). Оскільки для будь-якого виробництва потрібна комбінація всіх факторів, то вони стверджували, що якщо всі фактори виробництва є в достатку, то вони будуть дешевими і відповідно виробництво товарів буде дешевшим порівняно із регіоном в якому фактори виробництва є дефіцитними, а отже матиме певну перевагу.

Леонтьєв зробив спробу емпіричної перевірки теорії Хекшера-Оліна і довів, що в дану концепцію слід внести певні доповнення. По-перше, необхідно враховувати неоднорідність факторів виробництва, перш за все робочої сили, яка може різнитись за рівнем кваліфікації. По-друге, державна політика здатна стимулювати ті галузі, де інтенсивно використовуються відносно дефіцитні фактори виробництва.

Кругман і Ланкастер розробили теорію ефекту масштабу і економії на масовому виробництві. Суть якої полягає в тому, що при певній технології та організації виробництва довгострокові середні витрати скорочуються в міру збільшення обсягів виробництва продукції.

Істотний внесок в теорію конкурентних переваг зробив Р. Лукас. Він вважав, що одним із факторів успішного розвитку виробництва є людський капітал.

Теорія конкурентних переваг запропонована Портером ґрунтується на тому, що кожна країна має свої конкурентні переваги: вищий рівень продуктивності праці, кваліфікація персоналу тощо. Конкурентна перевага на основі тільки одного або двох детермінант можлива лише в галузях з сильною залежністю від природніх ресурсів. Щоб отримати і утримати конкурентну перевагу потрібно мати переваги в усіх складових "національного ромба".

М. Тресі й Ф. Вірсема радили компаніям перетворити власну унікальну цінність на довгострокову стратегію, визначивши свої сильні сторони і зміцнюючи їх. Для цього рекомендувалось обрати одну з трьох ціннісних дисциплін - безперервно покращувати або виробничі процеси, або продукцію, або обслуговування клієнтів.