Його форми:

- дифузійний ефект - коли певне нововведення поширюється на інші галузі в наслідок чого відбувається його мультиплікація.

- Резонансний ефект - коли якесь нововведення у певній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері

- Ефект “ стартового вибуху" - це ланцюгова реакція у перспективі

- Ефект супроводжувальних можливостей - у вигляді різних проміжних і побічних результатів

- Ефект акселерації означає прискорення темпів поширення і застосування якогось конкретного позитивного результату

- Синергічний ефект – комбінований вплив сукупності інновацій на фінансово - економічний стан підприємства, коли кожна інновація посилює вплив усіх інших.

Усі ефекти разом формують загальний інтегральний ефект від реалізації певного господарського рішення.

4) За метою визначення:

а) Абсолютний ефект - характеризує загальну або питому його величину яку має підприємство від своєї діяльності за певний проміжок часу.

б) Порівняльний ефект – відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них.

2. Суть проблеми підвищення ефективності виробництва - на кожну одиницю витрат (трудових, матеріальних, фінансових) - досягти максимально можливого збільшення обсягу виробництва або доходу.

Єдиним народногосподарським економічним критерієм ефективності виробництва можна вважати зростання продуктивності суспільної (живої і уречевленої) праці.

На рівні підприємства - максимізація прибутку.

Принципи формування системи показників ефективності виробничо - господарської і комерційної діяльності підприємства.

1. забезпечення взаємозв'язку критерію і системи конкретних показників ефективності виробництва.

2. відображення ефективності використання усіх видів застосовуваних у виробництві ресурсів

3. можливість застосування показників ефективності в управлінні різними ланками виробництва на підприємстві

4. виконання найбільш важливими показниками стимулюючої функції у процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва.

Система показників ефективності виробництва має включати декілька груп:

1) Узагальнюючі показники ефективності виробництва

2) Показники ефективності використання праці

3) Показники ефективності використання виробничих основних і оборотних фондів

4) Показники ефективності використання фінансових коштів.

Узагальнюючі показники

- Відокремлюють слідуючи підходи до визначення рівня ефективності

1. ресурсний - ефективність застосовуваних ресурсів

2. витратний - ефективність споживаних ресурсів

Показники:

1) Узагальнюючий показник ефективності застосовуваних ресурсів.

Р - чиста продукція за зіставленими цінами

П - чисельність працюючих на підприємстві

Фос - середньорічний обсяг виробничих основних фондів

Фоб - вартість оборотних фондів

Кпвп — коефіцієнт повних витрат праці (відношення чисельності працюючих у сфері матеріального виробництва до обсягу утвореного НД).

2) Узагальнюючий показник ефективності споживаних ресурсів - показник витрат на одиницю товарної продукції, що характеризує рівень поточних витрат на виробництво.

3) Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва

де - приріст застосовуваних ресурсів за певний період, %.

- приріст обсягу виробництва продукції за певний період, %.

Для визначення рівня соціальної ефективності не має загальновизнаної методики, тому треба виходити з наступного:

1) Соціальна ефективність повинна визначатись на двох рівнях:

- локальному

- загальнодержавному

2) Визначення рівня задоволення соціальних потреб, працівників за рахунок фінансових коштів самого підприємства.

3) При загальній оцінці соціальної ефективності треба враховувати соціальні заходи, здійснювані за рахунок місцевих і загальнодержавних бюджетів.

4) Конкретне визначення рівня соціальної ефективності повинно охоплювати не тільки ті заходи, які піддаються кількісному вимірюванню, а й ті, щодо яких кількісне вимірювання прямого ефекту є неможливим.

3. Класифікація великої різноманітності чинників зростання ефективності може здійснюватись за трьома ознаками:

1) Видами витрат і ресурсів тобто джерелами підвищення ефективності:

- зростання продуктивності праці, зниження фондомісткості, матеріаломісткості продукції, поліпшення використання природних ресурсів.

2) Основними напрямками розвитку і удосконалення виробництва: прискорення темпів НТП і організаційного прогресу, підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, усебічний розвиток та вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності.

3) Місцем реалізації у системі управління виробництвом:

а) внутрішні чинники (внутрівиробничі):

• тверді такі, що можна вимірювати і які мають фізичні параметри - технологія, устаткування, матеріали та енергія, вироби.

• м’які – ті, які не можна фізично відчути, проте мають неабияке значення для економічного управління виробництвом; організація і системи, працівники, методи роботи, стиль управління.

б) Зовнішні чинники (народногосподарські):

• державна економічна і соціальна політика

• інституціональні механізми

• інфраструктура

• структурні зміни в суспільстві та економіці