4. Використання виробничої потужності та шляхи її підвищення.

У практиці господарювання рівень використання виробничої потужності діючого підприємства визначається двома показниками:

1) коефіцієнтом освоєння проектної потужності (співвідношення величин поточної і проектної потужності);

2) коефіцієнтом використання поточної потужності (співвідношенням річного випуску продукції та середньорічної її величини).

Нині в Україні рівень використання виробничих потужностей підприємств у більшості галузей економіки і передовсім у промисловості становить менше за 50%, а проектні потужності, як правило, своєчасно (у нормативні строки) не освоюються.

Способи ефективнішого використання виробничих потужностей

• зниження частки недіючого устаткування

• виведення з експлуатації зайвого й неефективного використовуваного устаткування

• має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування

• запровадження нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів

• застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва

• освоєння у стислі строки проектних потужностей, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування

• подолати спад виробництва,

• стабілізувати й поступово нарощувати обсяги виробництва конкурентоспроможної продукції

Змістовний модуль 8 Тема: Організація виробництва і забезпечення якості продукції

1. Структура і принципи організації виробничого процесу.

2. Методи організації виробництва.

3. Форми організації виробництва

4. Інфраструктура підприємства

1. Виробничий процес - це сукупність взаємопов’язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення продукції.

Основними елементами виробничого процесу є процес праці, як свідома діяльність людини, предмети та засоби праці (трудові процеси).

Природні процеси здійснюються під впливом сил природи.

Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес - сукупність дій по зміні та визначенню стану предмета праці.

Виробничі процеси поділяються за такими ознаками:

1) За призначенням:

а) Основні процеси

б) Допоміжні

в) Обслуговуючі процеси.

2) За перебігом у часі:

а) Дискретні - перервні

б) Безперервні.

3) За ступенем автоматизації:

а) Ручні

б) Механізовані

в) Автоматизовані

г) Автоматичні.

Основною структурною одиницею виробничого процесу є операція або стадія.

Операція - це закінчена частина виробничого процесу, яка виконується на одному робочому місці, над одним предметом праці, одним засобом праці та одним виконавцем.

Виробничий процес і окремі його операції повинні бути раціонально організовані у просторі і часі. Для цього слід дотримуватися певних принципів:

1. спеціалізації - означає підвищення однорідності виробництва на робочих місцях

2. пропорційності - узгодженість за потужністю та кількістю

3. паралельності - передбачає одночасне виконання окремих операцій і процесів

4. прямоточності - предмети праці в процесі обробки повинні мати найкоротші маршрути

5. безперервності - перерви між суміжними операціями повинні бути мінімальними або зовсім ліквідовані

6. ритмічності - робота всіх підрозділів підприємства повинна здійснюватися за певним ритмом, планомірною повторюваністю

7. автоматичності - передбачає вивільнення людей від безпосередньої участі у виконанні операцій виробничого процесу

8. гнучкості - виробничий процес повинен оперативно адаптуватися до зміни організаційно - технічних умов, пов'язаних з переходом на виготовлення іншої продукції

9. гомеостатичності - виробнича система повинна стабільно виконувати свої функції в межах допустимих відхилень і протистояти дисфункціональним впливам.

Тип виробництва - це класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі його властивості як:

• широта номенклатури

• стабільність

• обсяг випуску продукції.

Є три типа виробництва:

1) Одиничне - характеризується широкою номенклатурою продукції, малим обсягом випуску однакових виробів, повторне виготовлення яких здебільшого не передбачається.

Окремо виділяють дослідне виробництво, в якому виготовляються зразки або партії виробів для проведення дослідних робіт, випробувань. За своїми характеристиками дослідне виробництво близьке до одиничного.

2) Серійне виробництво - має обмежену номенклатуру продукції, виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями і загальний їх випуск може бути досить великим. Залежно від широти номенклатури, величини партій, періодичності їх обробки серійне виробництво поділяється на:

• дрібносерійне

• середньосерійне

• великосерійне

3) Масове виробництво - характеризується вузькою номенклатурою продукції, великим обсягом безперервного і тривалого виготовлення окремих виробів.

Виробничий цикл - це інтервал часу від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються у готову продукцію.

Види циклу:

1) Операційний:

Топ = п*tобр+tпз ,

де п - кількість деталей партії,

tобр - час обробки однієї деталі,

tпз - підготовчо - заключний час.

2) Технологічний:

Т техн = Топ + t пр.пр

t пр.пр - час природних процесів

3) Виробничий:

Твир = Ттехн. + tпер

tпер – час перерв

Технологічний цикл партії деталей залежить від того, як поєднується виконання операцій над предметами праці.

Існує три способи поєднання операцій технологічного процесу:

1. послідовне поєднання

2. паралельне поєднання

3. паралельно – послідовне поєднання

Скорочення виробничого циклу зменшує незавершене виробництво і оборотні кошти підприємств, збільшує виробничу потужність.