5. Доплати і надбавки

Доплати і надбавки призначаються для компенсації або винагороди за суттєві відхилення від нормальних умов праці.

Вони відрізняються від тарифної заробітної плати необов'язковістю і непостійністю, а також рухливістю залежно від співвідношення фактичних і нормативних умов праці.

Закон України "Про оплату праці" передбачає, що умови запровадження і розміри надбавок і доплат встановлюються в колективному договорі.

Доплати класифікуються за ознакою сфери трудової діяльності:

1) Доплати які не мають обмежень щодо сфер трудової діяльності:

а) За роботу в наднормований час

б) Особам які не досягли 18 років і мають скорочену тривалість робочого часу

в) Робітникам, які внаслідок виробничої необхідності виконують роботи за нижчими від наданих ним тарифних розрядів.

г) За час простою і виготовлення бракованої продукції, та в разі невиконання норм виробітку не з вини робітника.

2) Застосовуються тільки в певних сферах прикладання праці і поділяються на три групи:

а) Доплати, що мають водночас стимулюючий і компенсуючий характер

б) Доплати компенсаційного характеру за умови праці, що відхиляються від нормальних

в) Доплати зв'язані з особливим характером виконуваних робіт (сезонністю, віддаленістю, невизначеністю об'єкта праці).

Надбавки - мають бути чітко вираженого стимулюючого характеру і завжди зв'язуються з діловими якостями конкретного працівника.

Найчастіше використовуються надбавки за:

1. високу професійну майстерність робітників

2. високі досягнення службовців у праці

3. вислугу років

4. виконання особливо важливої роботи

5. знання і використання в роботі іноземних мов.

Формування преміальної системи має розпочинатися з обґрунтування:

• джерел виплати премії

• показників та умов преміювання

• категорій персоналу, які доцільно преміювати

• періодичності та порядку виплати премії.

Основні принципи преміювання:

1) Чітке визначення показників та умов преміювання

2) Їх поділ на основні і додаткові

3) Заборона виплати премії за невиконання основних показників та умов преміювання

4) Не дуже велика кількість показників та умов преміювання (оптимальна кількість 2-3, максимальна 4).

5) Відповідність показників і умов завданням виробництва

6) Чітке визначення рівня показників та умов, що дають підставу для нарахування і сплати винагороди з урахуванням конкретних завдань виробництва

7) Економічне обґрунтування розмірів премії

8) Ретельне дотримання положення - однаковим зусиллям завжди відповідатиме однакова премія.

Тільки комплексне врахування цих принципів може забезпечити побудову і застосування ефективно діючої системи преміювання.

Змістовний модуль 5: Капітал підприємства

Тема5.1: Основні фонди підприємства

1. Місце основних засобів в необоротних активах підприємства. Поняття, склад, структура, класифікація основних виробничих засобів.

2. Знос та амортизація основних засобів.

3. Показники використання основних виробничих засобів. Шляхи покращення використання основних виробничих засобів.

4. Нематеріальні ресурси і активи підприємства

1. Капітал означає суму коштів, необхідних для започаткування та здійснення виробництва.

Авансований капітал - це грошова сума, яка вкладається власником у певні підприємства, з метою отримання прибутку. Він витрачається на

І. Необоротні активи

ІІ. Оборотні активи

ІІІ. Видатки майбутніх періодів

Актив	Пасив
І. Необоротні активи ІІ. Оборотні активи ІІІ. Видатки майбутніх періодів	І. Власний капітал
ІІ. Забезпечення майбутніх видатків і платежів ІІІ. Довгострокові зобов’язання IV. Поточні зобов’язання
V. Доходи майбутніх періодів
Баланс	Баланс

За джерелами формування капітал підприємства поділяється на: власний і позиковий.

Згідно П(С)БО №2 (баланс) - власний капітал — це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності і використовуються ним для формування його активів.

До власного капіталу відносяться:

1. статутний капітал

2. пайовий капітал

3. додатково вкладений капітал

4. резервний капітал

5. нерозподілений прибуток

6. неоплачений капітал

7. вилучений капітал

Позиковий (залучений) капітал - формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або короткострокової позики, яка здійснюється у формі банківського кредиту.

Необоротні активи підприємства - ресурси, які використовуються за період, більший операційного циклу чи одного року починаючи із дати балансу підприємства

Склад необоротних активів підприємства

• Нематеріальні активи      

• Незавершене будівництво

• Основні засоби      

• Довгострокові фінансові інвестиції:      

• Довгострокова дебіторська заборгованість

• Відстрочені податкові активи

• Інші необоротні активи

Виготовлення продукції здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва - засобів праці і предметів праці.

Засоби виробництва за своїм матеріальним речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні фонди.

Основні засоби (фонди) - це матеріальні активи, які виробництво утримує з ціллю використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, передачі в оренду або здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій.

- це засоби праці, які характеризуються наступними ознаками:

1. Строк корисного використання перевищує 1 рік( або операційний цикл, якщо він більше року)

2. Переносять свою вартість частинами, в міру спрацювання на вартість виготовленої продукції

3. Зберігають споживчу форму

Класифікація ОВФ:

1. Основні фонди за ознакою подібності їхнього функціонального призначення та натурально - речового складу розподіляються на певні групи:

• земельні ділянки

• капітальні витрати на поліпшення земель

• будинки та споруди

• машини та обладнання

• транспортні засоби

• інструменти, інвентар, прилади

• робоча та продуктивна худоба

• багаторічні насадження

• інші основні засоби

2. За належністю:

• Власні ОФ

• Орендовані ОФ

3. За характером використання:

• Діючи

• Недіючі

4. За характером відношення до виробничого процесу основні фонди поділяються також на 2 групи:

1. Основні фонди виробничого призначення - функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства:

1) Активну частину - безпосередньо приймає участь у виробничому процесі

2) Пасивну частину - створює умови для здійснення процесу виробництва.

2. Основні фонди невиробничого призначення – майно соціального призначення.

Співвідношення окремих видів основних фондів виражене у відсотках до їх загальної вартості на підприємстві визначає видову (технологічну) структуру.

Вона тим прогресивніша і ефективніша, чим більша у їх складі питома вага активної частини.

Оцінка основних фондів підприємства є грошовим вираженням їх вартості.

В П(С)БО №7 "Основні засоби" визначені види оцінки основних засобів.

1. Первісна вартість — фактична їх вартість на момент введення в дію чи придбання.

2. Переоцінена вартість - це вартість, після проведення переоцінки.

3. Вартість, яка амортизується — первісна або переоцінена вартість за вирахуванням ліквідаційної вартості

4. Ліквідаційна вартість - сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації основних засобів після закінчення строку їх корисної експлуатації

5. Справедлива вартість - це вартість, яка дорівнює сумі, за якою актив може бути обміняний.

6. Залишкова вартість - визначається, як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизації).