Чинники зростання пп:

1. матеріально - технічні - удосконалення техніки і технології, застосування нових видів сировини і матеріалів.

2. організаційні - поглиблення спеціалізації, комбінування, удосконалення системи управління, організація праці тощо.

3. економічні - удосконалення методів планування, систем оплати праці, участі працівників у прибутках тощо.

4. соціальні - створення належного, морально-психологічного клімату, не матеріальне заохочення, поліпшення системи підготовки та перепідготовки персоналу тощо.

5. природні умови та географічне розміщення підприємств.

Взагалі всі чинники зростання ПП можна поділити на:

- зовнішні

- внутрішні.

Тема4.2: Організація оплати та стимулювання праці на підприємстві

1. Поняття мотивації та стимулювання трудової діяльності.

2. Сутність, функції та принципи організації оплати праці. Состав фонду заробітної плати підприємства.

3. Тарифна система оплати праці як основа організація оплати праці на промислових підприємствах.

4. Доплати і надбавки.

1. Система мотивації характеризує сукупність взаємозв'язаних заходів, які стимулюють окремого працівника або трудовий колектив у цілому, щодо досягнення індивідуальних і спільних цілей діяльності підприємства.

Моделі мотивації ґрунтуються на теорії:

1. потреб - відокремлюванні види:

а) Фізіологічні

б) Безпеки та захищеності

в) Соціальні

г) Поваги

д) Самовиявлення.

2. очікування - впливаючи фактори:

а) Очікування щодо співвідношення витрат праці та результатів

б) Очікування щодо співвідношення результатів та винагороди

в) Передбачуваний ступінь відносного задоволення отриманою винагородою.

3. справедливості - складові елементи:

а) Суб'єктивне визначення співвідношення винагороди та затрат праці

б) Порівняння особистої винагороди із заохоченням інших людей, що виконують аналогічну роботу.

в) Зняття соціального напруження через дотримання принципу справедливості.

Системи мотивації мають будуватися на певних вимогах:

1. надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадового просування за критерієм результативності праці.

2. узгодження рівня оплати праці з її результатами та визнання особистого внеску в загальний успіх.

3. створення належних умов для захисту здоров'я, безпеки праці та добробуту всіх працівників.

4. забезпечення можливостей для зростання професійної майстерності, реалізації здібностей працівників, тобто створення програм навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації.

5. підтримування в колективі атмосфери довіри, заінтересованості в реалізації загальної мети, можливості двосторонньої комунікації між керівниками та робітниками.

Методи мотивації:

1. економічні (прямі):

- відрядна і почасова оплата

- премії за раціоналізацію

- участь у прибутках

- оплата навчання

- виплати за відсутність невиходів.

2. економічні (непрямі):

- пільгове харчування

- доплати за стаж

- пільгове користування житлом, транспортом.

3. не грошові:

- гнучкі робочі графіки

- збагачення праці

- охорона праці

- програми підвищення якості праці

- просування по службі

- участь у прийнятті рішень на більш високому рівні.

2. Оплата праці - це будь - який заробіток, обчислений як правило, у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник, або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або наданні послуги.

У широкому розумінні Оплата праці – це та або інша форма винагороди за певну кількість і якість виконаної роботи.

Функції оплати праці:

1. відтворювальна

2. стимулююча

3. регулююча

4. соціальна

Принципи організації оплати праці

• випереджаючі темпи зростання продуктивності праці в порівнянні із зростанням його оплати;

• поєднання централізованого регулювання заробітної плати з самостійністю підприємств і організацій;

• розподіл відповідно до результатів праці, його кількості і якості;

• матеріальна зацікавленість у високих кінцевих результатах праці і необмеженість заробітної плати;

• поєднання індивідуальних інтересів з колективними (при розвитку колективних форм організації праці);

• систематичне підвищення заробітної плати робочих і службовців;

• простота і наочність систем оплати праці.

Державна політика оплати праці практично реалізується через механізм її регулювання і визначається в слідуючих документах:

- Конституція України, Кодекс Законів про працю, Господарський кодекс України, Закон України „Про оплату праці”, тарифних угодах.

Закон "Про оплату праці" (1995) передбачає дві системи регулювання оплати праці: державну та договірну.

Сфера державного регулювання оплати праці реалізується через встановлення:

1. мінімальної заробітної плати

2. інших державних норм і гарантій - за роботу в надурочний час, святкові та вихідні дні, за час виконання державних обов'язків тощо

3. міжгалузевих співвідношень в оплаті праці

4. умов визначення частини доходу, що спрямовується на оплату праці

5. умов і розмірів оплати праці в бюджетних установах

6. максимальних розмірів посадових окладів керівників державних підприємств.

7. рівня оподаткування підприємств і доходів працівників

8. форми виплати заробітної плати:

- грошова

- банківськими чеками

- натуральна

9. компенсації робітникам у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати

10. індексації, в період між переглядом мінімальної з/п

11. запровадження допомоги сім'ям з низькими доходами через застосування системи соціальних нормативів:

- мінімального споживчого бюджету, межі малозабезпеченості, середньодушового доходу.

Правова основа оплати праці на підприємстві включає:\

• Законодавчі і інші нормативні акти

• Тарифні угоди

• Трудові договори

Договірне регулювання являє собою укладання системи тарифних угод на трьох рівнях:

1) Державному - генеральна угода (між КМУ, Українським союзом промисловців і підприємців і профспілковими об'єднаннями)

2) Галузевому та регіональному - галузева та регіональна угода.

3) Виробничому - частина колективного договору.

Склад фонду заробітної плати підприємства (Інструкція за статистикою заробітної плати, затверджена наказом Держкомстат України від 13.01.2004г.)

• Фонд основної заробітної плати

• Фонд додаткової заробітної плати

• Інші заохочувальні і компенсаційні виплати

3. Організація оплати праці на підприємствах здійснюється на основі розподілу функцій і робіт, нормування, форм і систем оплати праці.

Тарифна система – це сукупність нормативів, за допомогою яких проводиться диференціація і регулювання заробітної плати різних груп працівників залежно від складності, умов праці, особливостей і значення окремих виробництв, груп працівників.

Тарифна система оплати праці є сукупністю взаємопов’язаних елементів:

• тарифної сітки

• тарифних ставок (низчого розряду)

• схем посадових окладів, тарифно-кваліфікаційних характеристик, тарифних довідників у вигляді ЄТКД, кваліфікаційних довідників посад спеціалістів службовців, керівників.

База для визначення мінімального розміру тарифної ставки

МЗПгод = МЗПміс / Фміс

Ф міс – місячна норма тривалості робочого часу, година

Тарифна сітка - це елемент тарифної системи, що є сукупністю кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність заробітної плати робочого від його кваліфікації.

В Україні застосовується єдина тарифна сітка оплати праці працівників за загальними (наскрізними) професіями.

  За іншими професіями тарифні коефіцієнти встановлюються галузевими тарифними угодами.