4. Паювання земель колективної власності

4.1. Мета і зміст паювання земель

У дореформений період у Радянському Союзі, зокрема в Україні, сільськогосподарське виробництво вели колгоспи і радгоспи на землі, закріпленій за ними державою в безстроко­ве безоплатне користування. Планове ведення господарства в умовах детального регламентування партійними і державними органами виробничих процесів привело до відсутності зацікав­леності працівників у кінцевих результатах, низької ефектив­ності сільськогосподарського виробництва.

Для переходу до ринкових відносин, розвитку ініціативи і підприємливості сільськогосподарських товаровиробників з метою підвищення в кінцевому рахунку рентабельності вироб­ництва, кількості виробленої продукції необхідно було створи­ти умови для формування нових сучасних форм комерційних організацій на селі і надати можливість розвитку фермерства.

З цією метою в Україні на початку 90-их років було вирі­шено провести аграрну реформу за наступними напрямками: реорганізація сільськогосподарських підприємств та приватиза­ція займаної ними землі. При цьому реорганізація колгоспів і радгоспів включає як зміну їх організаційно-правової форми у відповідності з новим цивільним законодавством переліком видів юридичних осіб, так і поділ належного їм майна на паї, якими наділяються працівники (члени) даного підприємства.

Приватизація землі, якою користувались сільськогоспо­дарські підприємства, здійснювалась шляхом передачі її у власність колективів, які працюють на цих підприємствах, з визначенням індивідуальних земельних паїв.

У цілому в Україні власниками сертифікатів на право на земельну ділянку (пай) стали понад 6 млн громадян, у тому числі, на приклад, у Київській області право на земельну част­ку (пай), посвідчене сертифікатом, одержали 289 948 селян, а 278 652 селянина мають сертифікати (табл. 15.1).

Таблиця 15.1

Інформація про рух права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом у Київській області

Назва районів	Кількість	Кількість	Зареєстровано
1 МІСТ	громадян, які	громадян,	переходів
обласного	одержали	які	права на
підпоряд­	право на	одержали	земельну
кування	зеМельну	сертифікати	частку (пай)
	частку (пай),	на право на	районними
	посвідчене	земельну	держадмі-
	сертифікатом	частку (пай)	ністраціями
1	2	3	4
Баришівський	11 666	10 795	259
Білоцерківський	18 225	17 436	775
Богуславський	12 858	12 419	545
Бориспільський	16 835	16 835	222
Бородянський	6 369	5 958	200
Броварський	15 769	15 217	590
Васильківський	11 775	11 190	385
Вишгородський	4 087	915	7
Володарський	9 461	9 410	359
Згурівський	10 328	10 210	321
Іванківський	12 086	11 549	47
Кагарлицький	13 944	13 151	1 179
Києво-
Святошинський	7 848	7 848	31
Макарівський	14 185	14 004	188
Миронівський	13 755	13 574	1 089
Обухівський	8 135	7 962	64
Переяслав-
Хмельницький	18 241	18 241	777
Поліський	3 696	2 793	-
Рокитнянський	9 859	9 532	767
Сквирський	14 737	14 413	624
Ставищенський	12 682	12 682	321

Продовження табл. 15.1

1	2	3	4
Таращанський	13 874	13 874	739
Тетіївський	11 752	11 752	343
Фастівський	9 137	8 744	143
Яготинський	8 644	8 148	292
Разом	289 948	278 652	10 267

Питання перетворення сільськогосподарських підприємств і земельних відносин у них потім були відрегульовані Постановою Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 р., Декретом Кабінету Міністрів України "Про приватиза­цію земельних ділянок" від 26 грудня 1992 р., Законом Украї­ни "Про селянське (фермерське) господарство" від 22 червня 1993 р., Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогоспо­дарського виробництва" від 10 листопада 1994 р. №666, Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 р. тощо.

Паювання земель, переданих у колективну власність сільсько-господарським підприємствам і організаціям здійснюється на підставі методичних рекомендацій, затвердже­них наказом Держкомзему України від 20 лютого 1996 р. №11, розроблених у відповідності з Указом Президента України від 8 серпня 1995 р. №720/95 "Про порядок паювання земель, пе­реданих у колективну власність сільсько-господарським підприємствам і організаціям" та Постанови Кабінету Міністрів України від 12 лютого 1996 р. №187 "Про стан реформування земельних відносин".

Розмір земельної частки (паю) обчислюється комісіями, ут­вореними у підприємствах з числа їх працівників.

Склад комісії затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства.

Організацію робіт щодо паювання земель, переданих у ко­лективну власність, забезпечує районний (міський) відділ зе­мельних ресурсів.

Підготовчі роботи щодо паювання земель виконують зем­левпорядні та інші організації за участю районних (міських) відділів земельних ресурсів.

Підготовчі роботи включають в себе аналіз документів по видачі державних актів на право колективної власності на зем­лю та уточнення грошової оцінки сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємств після 1.07.1995 р. Уточнення грошової оцінки сільськогосподарських угідь про­вадиться відповідно до Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, зат­вердженого спільним наказом Держкомзему, Держкомсільгос- ппроду, Держкоммістобудування та Української академії аграр­них наук від 27 листопада 1995 р. №76/230/325/150.

Для розрахунку вартості земельної частки (паю) та визна­чення її розміру в умовних кадастрових гектарах береться пло­ща сільськогосподарських угідь, переданих підприємству у ко­лективну власність.

Кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай), приймається за списком, що є додатком до державного акта на право колективної власності на землю, який, у разі потреби, уточнюється і підписується головами відповідної Ради і підприємства.

Вартість земельної частки (паю) обчислюється діленням грошової оцінки сільськогосподарських угідь, переданих у ко­лективну власність підприємству, що підлягають паюванню, на кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай), за формулою:

Вз = Гоз/ Кос,

де Вз - вартість земельної частки (у грн);

Гоз - грошова оцінка сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємству (у грн);

Кос - кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай) (чол).

Середня грошова оцінка одного гектара сільськогосподарсь­ких угідь, переданих у колективну власність підприємству, об­числюється за формулою:

Сго = Гоз/ Пзкв,

де Сго - середня грошова оцінка одного гектара сільськогос­подарських угідь, переданих у колективну власність підприємству (у грн);

Гоз - грошова оцінка сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємству (у грн);

Пзкв - площа сільськогосподарських угідь, переданих у ко­лективну власність підприємству (у га).

Розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гек­тарах обчислюється за формулою:

Рз = Вз/ Сго ,

де Рз - розмір земельної частки (паю) в умовних кадастро­вих гектарах;

Вз - вартість земельної частки (у грн);

Сго - середня грошова оцінка одного гектара сільськогоспо­дарських угідь, переданих у колективну власність підприємству (у грн).

Матеріали розрахунків вартості і розміру земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах перевіряються районним (міським) відділом земельних ресурсів.

Розрахунки вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах подаються на затвердження до рай­онної державної адміністрації (виконавчого комітету міської Ради).

Районна державна адміністрація (виконавчий комітет міської Ради) розглядає подані матеріали і в 10-денний строк затверджує розміри земельної частки (паю), виходячи з того, що вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства рівні.

Оформлення сертифікатів на право на земельну частку (пай) здійснюється комісіями, утвореними у підприємствах, землі яких розпайовуються.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) підписують­ся головою районної державної адміністрації (виконавчого ко­мітету міської Ради) та реєструються у Книзі реєстрації серти­фікатів на право на земельну частку (пай), яка ведеться відповідним районним (міським) відділом земельних ресурсів.

Право на земельну частку (пай) громадянина посвідчуєть- ся сертифікатом за формою, затвердженою постановою Кабіне­ту Міністрів України від 12 жовтня 1995 р. № 801 "Про затвер­дження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)".

Сертифікати на право на земельну частку (пай) громадянам України видаються відповідною районною державною адміні­страцією (виконавчим комітетом міської Ради).

Відновлення втрачених сертифікатів на право на земельну частку (пай) провадиться тими районними державними адмін­істраціями (виконавчими комітетами міських Рад), які здійсню­вали їх видачу.

Втрачені сертифікати (у разі, коли їх знайдено) або зіпсовані бланки сертифікатів анулюються в установленому порядку.

Спори з приводу паювання земель колективної власності вирішуються у судовому порядку.

Перелік документів щодо паювання земель колективної власності включає:

• Рішення загальних зборів (зборів уповноважених) членів колективного сільськогосподарського підприємства про затвердження складу комісії щодо проведення паювання земель колективної власності.

• Список членів колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до абзацу третього пункту 5 Методичних рекомендацій щодо паювання земель, пере­даних у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

• Матеріали грошової оцінки сільськогосподарських угідь колективного сільськогосподарського підприємства.

• Розрахунок вартості та розміру в умовних кадастрових гектарах земельної частки (паю), затверджений рішенням районної державної адміністрації (виконавчого комітету міської Ради).

Документи оформляються у справу і зберігаються у район­ному (міському) відділі земельних ресурсів постійно.

4.2. Порядок складання схем поділу земель колективної власності на земельні частки (паї)

Передача в натурі земельної частки (паю) провадиться гро­мадянину, який має сертифікат на право на земельну частку (пай), згідно з його заявою.

Передача в натурі земельної частки (паю) громадянину здійснюється після складання "Схеми поділу земель колектив­ної власності на земельні частки (паї)" (далі - Схеми).

Складання Схем проводиться землевпорядними та іншими організаціями, що мають на це дозвіл (ліцензію).

Схеми складаються за участю керівників і спеціалістів колек­тивних сільськогосподарських підприємств (організацій), сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акц­іонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (далі - підприємств), затверджуються загальними зборами (зборами уповноважених) членів цих підприємств і організацій та погод­жуються районними (міськими) державними адміністраціями (виконавчими комітетами міських Рад).

Схеми в залежності від забезпеченості необхідною земле­впорядною документацією розробляються за повною або ско­роченою програмою.

При складанні Схем визначається черговість поділу зе­мель колективної власності з урахуванням обмежень, обу­мовлених технологічними і екологічними особливостями їх використання.

Місце розташування та першочерговість виділення земель­них ділянок визначаються з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відпо­відно до проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій та іншої техн­ічної документації.

Складанню Схеми передують підготовчі роботи, які вклю­чають в себе аналіз земельно-кадастрових, статистичних і пла­ново-картографічних матеріалів, результатів польових вишуку­вань і обстежень земельного фонду з метою встановлення фактичного стану використання земель підприємства, розра­хунків проведеного паювання земель, виходячи з інтересів ок­ремих співвласників, їх об'єднань та інтересів суспільства в досягненні еколого-економічної стабілізації землекористування, раціонального використання земель та їх охорони.

У процесі підготовчих робіт збираються, систематизуються і вивчаються такі матеріали:

• плани землеволодінь і землекористувань підприємств в масштабах 1:10000 або 1:25000;

• матеріали проектів землеустрою, розроблених на терито­рію господарств до передачі земель у колективну власність, проектів встановлення меж сільських та селищ­них Рад і меж населених пунктів, проектів роздержавлен­ня і приватизації земель;

• технічна документація по видачі державних актів на пра­во колективної власності на землю;

• матеріали передпроектних і прогнозних розробок по підприємству, а також тих регіональних розробок, вико­нання заходів яких може вплинути на рішення щодо організації передачі громадянам у власність сільськогоспо­дарських угідь у розмірі земельної частки (паю);

• матеріали грунтових обстежень та їх коригувань, радіоло­гічних зйомок та зйомок іншого техногенного забруднен­ня території;

• шкали бонітування грунтів орних земель, багаторічних насаджень і природних кормових угідь (1993);

• дані про кількість громадян, які мають право на земельну частку (пай) в розрізі населених пунктів, відомості про роз­міщення та потужність виробничих центрів господарства.

В порядку підготовчих робіт вивчається громадська думка щодо черговості паювання сільськогосподарських угідь з ураху­ванням регіональних особливостей їх використання, особливо тих, де виділення окремих земельних часток (паїв) неминуче призведе до зниження ефективності їх використання (меліоро­вані землі, масиви багаторічних насаджень, спеціалізовані сівоз­міни тощо), та визначаються площі угідь, які не підлягають под­ілу на земельні частки (паї) в натурі у зв'язку з можливим при цьому надмірним подрібненням.

Схема складається, як правило, в масштабі 1:10000 або 1:25000. За планову основу Схеми приймаються копії планів землеволодінь і землекористувань.

На Схемі виділяються земельні масиви, що можуть бути поділені на земельні частки (паї) без обмежень в часі, в тому числі ділянки першочергової приватизації, а також земельні масиви, які поділяються на земельні частки (паї) після закінчен­ня певного технологічного сільськогосподарського циклу.

Крім того, визначаються:

• земельні ділянки, що поділяються одночасно без под­рібнення в натурі на окремі паї (зрошувані угіддя, сади, виноградники, хмільники, ягідники тощо);

• земельні ділянки, що не підлягають поділу і повинні вико­ристовуватись сумісно (угіддя, законсервовані, виходячи з екологічних умов; невеликі площі сільськогосподарських угідь, в результаті поділу яких на окремі земельні ділянки, стає неможливим механізований обробіток грунту).

З метою уточнення площі сільськогосподарських угідь підприємства, що підлягають поділу на земельні частки (паї) в натурі, визначаються площі, які необхідні для створення систе­ми полезахисних лісових смуг і захисних лісових насаджень, будівництва протиерозійних гідротехнічних споруд, створення системи природних територій в агроландшафтах, мережі польо­вих доріг та площі деградованих і забруднених земель, що підлягають консервації.

Із земель, що можуть приватизуватися без обмежень у їх подальшому використанні, виділяються ділянки першочергово­го поділу на земельні частки (паї). Кількість і розмір ділянок першочергового поділу встановлюються в залежності від наяв­ності бажаючих одержати земельні частки (паї) в натурі, кількості і розміщення населених пунктів, конфігурації масивів земель колективної власності, співвідношення і розміщення сільськогосподарських угідь, напрямів господарської діяльності, яка визначається з урахуванням ландшафтних умов, особливо­стей поселенської мережі тощо.

На ділянки першочергового поділу розробляється проект організації території земельних часток (паїв) з використанням планового матеріалу в масштабі 1:2000.

З метою складання цього проекту проводиться геодезичне визначення меж земельних ділянок першочергової приватизації, встановлюються пункти прив'язок окремих земельних ділянок громадян до геодезичної мережі, наносяться контури агровироб- ничих груп грунтів та їх бонітету. Необхідність детальної зйомки визначається, виходячи з наявності планового матеріалу та стро­катості ландшафтних умов.

Розрахунок площі земельної частки (паю) у фізичних гек­тарах здійснюється з точністю до 0,01 га і виконується в такій послідовності.

При зменшенні площі сільськогосподарських угідь, що підлягають поділу на земельні частки (паї) в натурі, прово­диться уточнення розрахунку площі земельної частки (паю) відповідно до Методичних рекомендацій щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогоспо­дарським підприємствам і організаціям, затвердженим нака­зом Держкомзему від 20.02.96р. №11.

Площа земельної частки (паю) у фізичних гектарах визна­чається методом проектного розрахунку шкал грошової оцінки агровиробничих груп грунтів згідно з Порядком грошової оці­нки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим спільним наказом Держкомзему, Держ- коммістобудування, Мінсільгосппроду, Української академії аграрних наук від 27.11.95р. №76/230/325/150.

Шкали грошової оцінки агровиробничих груп грунтів роз­раховуються за формулою:

Гагрі = Г х Багрі/ Б,

де Гагрі - грошова оцінка гектара і-тої агровиробничої гру­пи грунтів (у грн);

Г - грошова оцінка гектара відповідних угідь по сільськогос­подарському підприємству (у грн);

Багрі - бал бонітету і-тої агровиробничої групи грунтів;

Б - бал бонітету гектара відповідних угідь по сільськогоспо­дарському підприємству.

Бал бонітету сільськогосподарських угідь, що підлягають паюванню, розраховується за формулою:

Б =5 (Пагрі х Багрі)/ 5 Пагр,

де Пагрі - площа і-тої агровиробничої групи грунтів відпов­ідних угідь (у гектарах);

Багрі - бал бонітету площа і-тої агровиробничої групи грунтів по відповідних угіддях за шкалами бонітету 1993 р.;

Пагр - загальна площа агровиробничих груп грунтів відпо­відних угідь, що підлягають паюванню (у гектарах).

Проектування розміщення земельних ділянок (паїв) прово­диться з урахуванням крутизни та напрямів схилів, стану грун- тового покриву. Не допускається проектування ділянок довги­ми сторонами вздовж схилів. У разі потреби проектується зручна і раціональна мережа під'їзних шляхів шириною до 5 м з виходом на існуючу шляхову мережу.

На кресленні Схеми в ділянках першочергового паювання запроектовані земельні частки (паї) нумеруються в зростаючо­му порядку, визначається їх площа, показуються розміри сторін ділянок, окремих під'їзних шляхів.

У випадках, коли площа останньої земельної ділянки (паю) не відповідає розрахунковій земельній частці (паю), на ділянці першочергової приватизації допускаються дорізки в суміжних ділянках в обгрунтованих розмірах.

На Схему наносяться:

• система захисних і охоронних лісонасаджень, в тому числі суцільних, які створюються внаслідок консервації малопродуктивних і деградованих угідь;

• система природних територій в агроландшафтах;

• основна мережа польових доріг, що доцільно визначити як магістральні при перерозподілі земель.

Земельні ділянки різної черговості паювання ілюмінуються. Креслення Схеми супроводжується відповідними умовними знаками, табличною і текстовою інформацією.

Схема складається в 3 примірниках, один з яких передаєть­ся підприємству для практичної роботи, другий - районному (міському) відділу земельних ресурсів для здійснення контро­лю та заходів щодо ведення земельного кадастру і моніторингу земель, третій - землевпорядній та іншій організації.

Під час розроблення Схеми за повною програмою прово­диться коригування сівозмін підприємства та складається про­ект організації території земельних часток (паїв) на ділянки першочергового поділу.

Коригування сівозмін проводиться з метою забезпечення збалансованої діяльності підприємства, створення умов для ефективного використання земель, а також здійснення при необхідності реорганізації існуючих виробничих структур.

Сівозміни доцільно передбачати, як правило, з короткою ротацією, з урахуванням розміщення виробничих центрів, ме­режі населених пунктів, наявних трудових ресурсів і виробни­чих потужностей.

При цьому польові сівозміни, де концентрується вирощу­вання основних товарних сільськогосподарських культур, бажа­но розміщувати повністю на землях однієї форми власності.

Під час розроблення Схеми за скороченою програмою не розробляється проект організації території земельних часток 422 (паїв) на ділянки першочергового поділу та не проводиться коригування сівозмін на землях колективної власності.