2.Аналіз розвитку природних ресурсів в системі національного багатства
Як складовий елемент національного багатства природні ресурси потребують докладного статистичного аналізу. Розвиток науки і техніки зумовлює зростаючий вплив людини на природу. Ураховуючи те, що такий вплив має переважно негативний і невиправданий характер, це спонукає дбайливіше ставитися до навколишнього середовища. Тому, поряд із завданнями обліку, розрахунку структури та вивчення використання в народногосподарських інтересах природних ресурсів метою статистичного дослідження постає також вивчення характеру техногенного впливу людини на довкілля, облік кількісних та якісних змін у ньому.
Важливою умовою достовірності всякого прогнозу, тим більше, прогнозу довгострокового, є його базування на аналізі тривалих трендів у соціально-економічному розвитку, які характеризують кількісні та якісні зміни макроекономічних агрегатів, найбільш повно і всеохоплююче описують прогрес сучасного суспільства, його економічний потенціал, соціальні досягнення і т.д. До числа таких агрегатів «вищого рівня» відноситься національне багатство. При цьому важливою особливістю багатства як економічної категорії є те, що воно виступає одночасно і як результат, і як передумова соціально-економічного розвитку (послідовних циклів відтворення).
Разом з тим саме поняття національного багатства постійно збагачується, відбиваючи все те нове, що характеризує господарський, соціальний, екологічний та інший прогрес сучасного суспільства. Еволюція поглядів на зміст багатства і його відтворювальну роль йде по новим уявленням про джерела і механізми економічного зростання, його цілі і пріоритети. Найважливіше значення при цьому набувають тенденції гуманізації та екологізації економічного розвитку. Тільки адекватне цим новим уявленням розуміння багатства може послужити основою використання цієї категорії в якості вихідної точки прогнозування тенденцій, проблем і перспектив розвитку економіки України на початку нового тисячоліття.
Масштаби антропогенного (тобто зумовленого господарською діяльністю людини) впливу на природу величезні. Щороку під час переорювання полів, провадження гірничовидобувних робіт та різного будівництва переміщуються, у середньому, 4 тис. км3 ґрунтів, з надр землі видобувається 100 млрд т руди, паливних копалин та будівельних матеріалів, на поля вноситься близько 300 млн т отрутохімікатів, на господарські потреби забирається 12% річкового стоку.
Національне багатство — це сукупність вироблених і нагромаджених суспільством матеріальних та духовних благ, набутих протягом усього його існування, а також природний потенціал країни. Національне багатство визначається у натурально-речовинній та вартісній формах на певну дату.
Національне багатство містить такі три складові [39]:
1. Матеріальне багатство - це основний та оборотний капітал суспільства, а також обіговий капітал.
Основний капітал — засоби праці: будинки, споруди, верстати, устаткування тощо. Оборотний капітал — предмети праці: сировина, матеріали, енергетичні ресурси, оброблені людською працею. До обігового капіталу належать готова продукція та страхові внески.
Структуру цього багатства становлять всі матеріальні блага соціальної сфери: університети та школи, лікарні та санаторії, об'єкти культури та спорту, житловий фонд, майно населення, державні запаси, природні ресурси, які вже залучені до процесу виробництва. По суті, речове багатство являє собою нагромаджену працю суспільства, виражену в матеріальних благах за певний тривалий історичний період. Зміст структури речового багатства постійно змінюється під впливом НТР та соціально-економічних зрушень. У міру розвитку суспільства речове багатство нації збільшується.
2. Нематеріальне багатство. До нього належать грошові цінності у вигляді грошових знаків, цінних паперів, а також усі людські здібності й досягнення в науці, культурі, спорті, мистецтві, нагромаджений виробничий досвід суспільства, виражений у загальнолюдському знанні.
3. Природне багатство — це пізнані (розкриті) природні ресурси: земля, вода, повітря, ліс, розвідані корисні копалини, клімат. Багатоманітні елементи природи є природним даром людині з боку природи і по суті — потенційним багатством нації. Природа — матеріальна передумова виробництва та природне середовище життєдіяльності нації. Більшість елементів природного багатства не збільшується, а зменшується в результаті антропогенного впливу. Тому існує
Національне багатство (НБ) є одним із індикаторів стану розвитку економіки. Динаміка величини НБ може бути зіставлена з динамікою економічного зростання. Крім того, нерідко НБ стає поштовхом для збільшення динаміки реального ВВП. Одним із шляхів визначення національного багатства є використання статистичної методології розрахунку національного доходу та інших важливих показників, що характеризують результат виробництва. Однак, останнім часом все більше українських та зарубіжних економістів вважають, що застосування методології СНР не дає адекватної оцінки національному багатству
Пояснення, яке надається, ґрунтується на методологічних підходах до оцінки національного багатства, застосованих різними інституціями. Зокрема у першому випадку вчені РВПС НАН України зробили спробу підрахувати НБ з точки зору «скільки коштує Україна» за балансовою вартістю елементів її багатства. В той же час вчені Інституту економіки і прогнозування НАН України застосували підхід, що відображає масштаби наявного потенціалу елементів НБ і його можливості, тобто «скільки б коштувала Україна, якби були б застосовані ті ж принципи оцінювання складових її багатства, як і в ринкових економіках» На відміну від традиційного підходу, за яким структура національного багатства визначається за складовими, визначеними у СНР, а саме: нефінансові вироблені активи, нефінансові невироблені активи та фінансові активи, більшої популярності через недоліки статистичної методології СНР має аналіз складових національного багатства за видами капіталу: природний капітал, вироблений (виробничий) капітал та людський капітал.
Цей підхід, з одного боку, надає можливість більш повно оцінити статки держави, а з іншого, призводить до значних розходжень у дослідженнях величини НБ, що обумовлені різноманітністю економічних показників, які беруть за основу при оцінці кожного виду капіталу. 2. На теперішній час визначено і розроблено лише два методи оцінки національного багатства країни: 1) за витратами на створення чи добування активів (ресурсів); 2) ринкової капіталізації. Обидва методи не позбавлені недоліків, які на разі складно усунути. що воно зростає разом із зростанням номінального ВВП, однак значно меншими темпами, що свідчить про часткове його вичерпування. Тому напрямом подальших досліджень може стати виявлення ефективності використання національного багатства в Україні та визначення шляхів її підвищення.
Природні ресурси та природокористування поняття більш широке, ніж їх розуміння безпосередньо з позицій виробництва тих чи інших видів товарів і послуг та отримання економічної вигоди. Природні умови та природні ресурси - головний засіб життєзабезпечення людини і людського суспільства в цілому на всіх етапах його розвитку. Це відноситься як до поновлюваних природних ресурсів (атмосферного повітря, води, лісових ресурсів, рослинного і тваринного світу), так і до не поновлюваних природних ресурсів (землі, мінеральних та інших корисних копалин). У зв'язку з цим підтримання природних процесів з метою збереження сприятливого середовища проживання, відтворення відновлюваних природних ресурсів для майбутніх поколінь, раціональне використання невідновлюваних природних ресурсів є однією з Найважливішим проблем людського суспільства.
Проблеми взаємодії людського суспільства з навколишнім природним середовищем справляють істотний вплив на економічний потенціал як в рамках окремих країн, так і в глобальному масштабі.
Стан атмосфери, потепління клімату, поява озонових дірок, небезпека вичерпання невідновлюваних корисних копалин та інші явища і процеси змушують вирішувати суто виробничі проблеми, спрямовані на збереження середовища проживання людини, створення нових видів матеріалів та енергоносіїв, які замінюють природні ресурси, розвиток безвідходних технологій.
У той же час міркування економічної вигоди, конкуренція в умовах ринкової економіки підштовхують компанії до використання технологій, шкідливих для навколишнього середовища, і до хижацького, нераціонального використання природних ресурсів, що користуються великим попитом. В економічному плані витрати на відновлення природного середовища в ряді випадків стали порівнянними з витратами на запобігання її забруднення.