Швидкість обігу грошей

Швидкість обігу грошей характеризує частоту (оберти), з якою кожна одиниця готівкових, в обороті, грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).

Виходячи з відомого рівняння обміну І. Фішера МV = PQ, величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою

V = (P*Q) / M

Р — середній рівень цін на товари (індекс цін готових товарів та послуг);

Q — фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в певному періоді (номінальний національний продукт);

М — середня маса грошей, що перебуває в обороті за певний період (статистична кількість грошей).

Американський економіст І. Фішер здобув визнання у західній економічній теорії завдяки праці «Купівельна спроможність грошей» (1921 р.). У цій книзі він обґрунтував залежність рівня цін від маси грошових засобів, що використовуються під час здійснення товарообігу (трансакційних операцій).

Показник швидкості обігу грошей (V) називають — показником ділової активності в державі, тому що величина V залежить від:

- частоти і обсягів товарних операцій (трансакцій) між усіма суб’єктами господарювання;

- рівня розвитку ринкових зв’язків між суб’єктами процесу відтворення;

- збалансованості попиту і пропозиції на ринку;

- рівня розвитку маркетингу;

- рівня інфляції;

- рівня розвитку економічної інфраструктури (транспорту, торгівлі, банківської справи, цінних паперів) та інших факторів.

Показник V показує, скільки разів у середньому за рік певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів і послуг, тобто відображає інтенсивність руху грошей.

У банківський практиці швидкість обігу грошей розраховується як відношення номінальної величини ВВП (P*Q) до агрегату М₀ або М₁.

З показником швидкості обігу грошей обернено пропорційно пов’язаний коефіцієнт монетизації ВВП — відношення грошової маси до номінальної величини валового внутрішнього продукту

К_м = М / ВВП або К_м = 1 / V

ВВП — річний обсяг, виробленого валового внутрішнього продукту (за поточними цінами);

V — швидкість грошей (кількість обертів грошової одиниці).

Чим вищий цей показник — тим краще. Це пов’язано з тим, що збільшення цього показника вказує на посилення мобільності економіки, яка досягається зростанням ступеня варіантності в поведінці господарюючих суб’єктів: підвищення рівня монетизації ВВП означає, що учасники суспільного виробництва значну частину виробленого продукту схильні зберігати не в натуральній (у вигляді незавершеного виробництва, виробничих запасів тощо), а у вартісній формі.

4. Закон грошового обігу

Закон вартості і форма його прояву у сфері обігу (закон грошового обігу) характерні для всіх суспільних формацій, у яких існують товарно-грошові відносини. Аналізуючи шляхи розвитку форм вартості грошового обігу, К. Маркс вивів закон грошового обігу, сутність якого виражається в тому, що кількість грошей, необхідних для виконання функцій засобу обігу, повинна дорівнювати сумі цін товарів, що реалізуються, яка поділена на кількість обертів (швидкість обороту) однойменних одиниць. Закон грошового обігу виражає економічну взаємозалежність між масою товарів в обігу, рівнем їхніх цін і швидкістю обігу грошей.

Розвиток кредитних відносин обернено впливає на кількість грошей. Зменшення кількості грошей спричинене погашенням певної частини боргових вимог і зобов’язань шляхом взаємозаліку. Кількість грошей для обігу і платежу визначається в умовах розвинутого кредитного господарства такими умовами:

- загальним обсягом товарів та послуг, що перебувають в обігу (пряма залежність);

- рівнем товарних цін і тарифів на послуги (пряма залежність, тому що чим вищі ціни, тим більше потрібно грошей);

- ступенем розвитку безготівкових розрахунків (обернена залежність);

- швидкістю обігу грошей, зокрема кредитних (обернена залежність).

Таким чином, закон, що визначає кількість грошей в обігу (кг), набуває такого вигляду:

КГ = (ΣСЦ – К + П – В) / О,

де ΣСЦ – сума цін товарів і послуг, які реалізуються за певний період,

К – сума цін товарів і послуг, які продані в кредит,

П – сума платежів за борговими зобов’язаннями,

В – сума взаємопогашуваних безготівкових платежів,

О – середня кількість обігів грошової одиниці.

н

Отже, суть закону грошового обігу полягає в тому, що в обігу кожної економічної системи (економіки) на певний період повинна бути та необхідна сума грошей, яка потрібна всім активним суб’єктам господарювання для оплати товарів і послуг за поточними ринковими цінами.

Між загальною кількістю грошей і швидкістю їхнього обігу існує певний зв’язок. Він виявляється в тому, що зі збільшенням швидкості обігу грошей їхня кількість, яка необхідна для забезпечення обігу всієї товарної маси, зменшується, і навпаки, при зменшенні швидкості обігу грошей їхня кількість, яка необхідна економічній системі для обслуговування товарно-грошових операцій, збільшується.

Приклад:

Якщо ∑Ц = 1 тис. дол., а гроші роблять тільки 1 оборот за рік, то

Кг = ∑Ц = 1 тис. дол..

Якщо ∑Ц = 1 тис. дол., а гроші роблять 2 обороти за рік , то

Кг = 1 тис. дол. / 2 = 500 дол.

Таким чином, на кількість грошей, необхідних для обігу, безпосередньо повинна впливати кількість товарів і послуг, які вироблені та реалізовані за певний період, а зворотний вплив на кількість грошей, необхідних для обігу, мають: розвиток кредитних відносин, безготівкові розрахунки, а також швидкість обігу грошей як основний показник ділової активності всіх суб’єктів господарювання в економічній системі.

Забезпечення стійкості грошового обігу, його впорядкування та стабілізації мають найважливіше значення для нормалізації товарно-ринкових відносин у будь-якій країні. Адже грошам, що перебувають в обігу, належить особлива роль: саме через їхнє посередництво здійснюється суспільне оцінювання затрат і результатів праці різних товаровиробників, відбувається розподіл національного продукту між споживачами та здійснюються зв’язки між усіма суб’єктами господарювання. За відсутності стійкості валюти, яка спричинена збалансованістю між кількістю грошей і товарною масою, що перебувають в обігу, ринок стає непрогнозованим та непередбаченим, що призводить до інфляційних процесів, які можуть досягти катастрофічних масштабів.

- При металевому обігу кількість грошей регулювалася стихійно, за допомогою грошей у функції засобу накопичення та заощадження (скарбу). Якщо потреба в грошах зменшувалася, то зайві гроші (золота монета) вилучалися з обігу в скарби, а якщо збільшувалась, то відбувався приплив грошей в обіг. Тому кількість грошей в обігу завжди підтримувалась на необхідному рівні.

- При обігу розмінних на золото банкнот можливість їхнього вільного обміну на метал (золото, срібло) виключає перебування в обігу зайвої їх кількості.

- Якщо обіг обслуговується банкнотами, нерозмінними на золото, чи паперовими грошима (казначейськими білетами), то в цьому випадку обіг готівкових грошей здійснюється відповідно до закону паперово-грошового обігу.

Нічим не обмежена емісія грошей призводить до порушення цього закону, переповнення сфери грошового обігу зайвими грошовими знаками та їхнього знецінення.

Умови та закономірності підтримки грошового обігу визначаються взаємодією двох факторів: потребами господарства в грошах та фактичним надходженням грошей в обіг. Це головна умова стабільності грошової одиниці.

Якщо в обігу більше грошей, ніж потребує господарство, то це призводить до знецінення грошей — зниження купівельної спроможності грошової одиниці.

Існує багато механізмів зміни маси грошей в обороті, зокрема:

- емісія готівкових грошей Національним банком України (НБУ) і продаж її комерційним банкам (КБ);

- емісія безготівкових грошей Центральним банком:

- надання позичок комерційним банкам шляхом їхнього рефінансування;

- через купівлю в комерційних банках цінних паперів;

- через купівлю в комерційних банках та їхніх клієнтів іноземної валюти для поповнення золотовалютного резерву;

- купівля готівкових грошей комерційними банками у НБУ;

- вилучення безготівкових грошей з обороту шляхом погашення зобов’язання КБ перед НБУ;

- безготівкова емісія грошей комерційними банками через грошово-кредитну мультиплікацію їхніх вільних резервів та депозитних вкладів.

Питання для самоконтролю за темою:

1. Визначте сутність та основні риси грошового обороту.

2. Чому існують два підходи до вимірювання маси грошей — через грошову базу і через грошові агрегати?

3. Який з українських грошових агрегатів виражає:

— запас найліквідніших грошей;

— запас грошей з усім спектром ліквідності, що фактично склався;

— найвужчі гроші;

— найширші гроші.

4. Чи є зміна швидкості обігу грошей самостійним фактором впливу на ринкову кон’юнктуру чи це лише механічний наслідок зміни маси грошей, коли при збільшенні маси швидкість зменшується, а при зменшенні — збільшується?

5. Коли можливо абстрагуватися від зміни швидкості обігу грошей при визначенні завдань грошово-кредитної політики, а коли неможливо?

6. Коли зростання швидкості грошей можна розцінювати як позитивне явище, а коли — як негативне?

Тестові питання для самоконтролю за темою:

1. Визначити величину грошового агрегату М₀, якщо: готівка поза банками 145 млрд. грн., готівка в касах юридичних осіб – 46 млрд. грн., депозити до запитання – 89 млрд. грн., строкові вклади – 149 млрд. грн., кошти за трастовими операціями – 70 млрд. грн., кошти на спеціальних карткових рахунках – 155 млрд. грн.

А. 191 млрд. грн.

Б. 435 млрд. грн.

В. 584 млрд. грн.

Г. 654 млрд. грн.

Д. 145 млрд. грн.

2. Закон грошового обігу визначає:

А. швидкість обертання грошей.

Б. величину грошової маси.

В. купівельну спроможність грошей.

Г. рівень інфляції.

Д. вірної відповіді немає.

3. Кількість грошей, необхідних для обігу товарів, установлюється за допомогою:

А. закону вартості.

Б. масштабу цін.

В. закону грошового обігу.

Г. фінансового механізму.

Д. валютного курсу.

4. Який грошовий агрегат включає в себе готівку поза банками та безготівкові гроші до запитання:

А. М0.

Б. М1.

В. М2.

Г. М3.

Д. М4.

5. Якою має бути кількість грошей для нормального обслуговування економіки за умови, що гроші обертаються в середньому 10 разів на рік:

А. у 10 разів більшою за номінальний обсяг ВНП;

Б. відповідати величині ВНП;

В. дорівнювати 20% номінального обсягу ВНП;

Г. складати 10% номінального ВНП;

Д. жодна з відповідей неправильна.

6. Який грошовий агрегат означає кількість грошей, що перебуває в обігу в економіці:

А. М0.

Б. М1.

В. М2.

Г. М3.

Д. М4.

Завдання для самоконтролю за темою:

Завдання 1.

Визначити кількість грошей, необхідних для безінфляційного обігу за наступними даними:

- сума цін реалізованих товарів, робіт, послуг – 5100 млрд. грн.;

- сума цін товарів, робіт, послуг, що реалізовані з відстрочкою платежу, - 50% обсягу реалізації товарів, робіт, послуг;

- сума платежів по зобов’язанням, термін оплати яких наступив, - 130 млрд. грн.;

- сума платежів, що взаємно погашаються – 20% загального обсягу реалізації товарів, робіт, послуг;

- середня кількість оборотів грошової маси за рік – 7.

Яким чином зміниться обсяг грошової маси, якщо її оборотність зросте на 3 оберти?

Яким чином зміниться обсяг грошової маси, якщо не буде проводитись взаємне зарахування боргів?

Завдання 2.

Визначити як зміниться номінальний обсяг ВВП, якщо швидкість обігу грошей становить 10 оборотів і залишається незмінною, а грошова пропозиція зросте з 430 до 610 млрд. грн..

Завдання 3.

Визначити середньоквартальну та річну швидкість обігу грошей за наступними даними:

Дата	Обсяг ВВП, млрд.. грн..	Грошова маса, млрд.. грн..
На 01.04.	260	100
На 01. 07.	480	125
На 01.10.	710	115
На 31.12.	950	120

Завдання 4.

Розрахуйте величину агрегатів грошової маси, якщо:

- готівка поза банками – 100 млрд. грн..,

- готівка в касах юридичних осіб – 70 млрд. грн.,

- депозити до запитання – 220 млрд. грн.,

- строкові вклади – 380 млрд. грн.,

- кошти за трастовими операціями – 90 млрд. грн.,

- кошти на спеціальних карткових рахунках – 345 млрд. грн.

Завдання 5.

Розрахуйте величину грошового агрегату М₂ за наст_­упними даними:

- готівка на руках у населення – 216 млрд. грн.,

- строкові депозити – 400 млрд. грн.,

- кошти за трастовими операціями – 180 млрд. грн.,

- готівка в оборотах банків – 246 млрд. грн.

Завдання 6.

Обчисліть агрегатну структуру та середню швидкість обігу грошової маси, а також тривалість одного обороту в днях за наведеними в таблиці даними:

Показники	На початок звітного року, млрд. грн.	На кінець звітного року, млрд. грн.
Готівка поза банками	58	48
Кошти на поточних рахунках	145	198
Депозити до запитання	185	240
Кошти у строкових депозитах	195	250
Кошти у трастових операціях	28	20
Сума цін реалізованих товарів	7289	9494
Товари, продані в кредит	1200	1900
Сума платежів по кредитам	2500	100
Взаємо погашення платежів	40	38

До змісту