УДК

ББК

Рецензенти:

Цивільний захист / Л.М. Кнорозок, О.В. Мельничук, М.П. Руденко, О.Г. Шевчук. – Ніжин: Видавництво НДУ імені Миколи Гоголя, 2014. – 362 с.

Даний посібник розроблено згідно із навчальною програмою нормативної дисципліни “Цивільний захист” для студентів вищих навчальних закладів освітньо-кваліфікаційного рівня “Спеціаліст” та “Маґістр” усіх спеціальностей, схваленою на засіданні науково-методичної комісії з цивільної безпеки Науково-методичної ради МОН 16 лютого 2011 р., протокол № 03/02 та Вченою Радою Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту 23 лютого 2011 р., протокол № 2.

Посібник покликаний допомогти студентам засвоїти новітні теорії, методи і технології з прогнозування НС, побудови моделей їхнього розвитку, визначення рівня ризику та обґрунтування комплексу заходів, спрямованих на відвернення НС, захисту персоналу, населення, матеріальних та культурних цінностей в умовах НС, локалізації та ліквідації їхніх наслідків, а також сформувати вміння бути здатними вирішувати професійні завдання з урахуванням вимог ЦЗ та володіти рядом професійних компетенцій для забезпечення реалізації вказаних завдань.

Посібник може бути корисним також слухачам курсів підвищення кваліфікації із цивільного захисту, керівникам підприємств і територій, а також працівникам структур, що практично займаються питаннями цивільного захисту.

ЗМІСТ

ВСТУП .......................................................................................6

ЧАСТИНА І. Загальна підготовка…………………7

Розділ 1. Моніторинг та сценарний аналіз виникнення і

розвитку НС……………………………………………..……………..7

1. Причини виникнення НС та їх класифікація…………..……...…7

2. Поняття про надзвичайну ситуацію……………………..………11

3. Моніторинг НС……………………………………………..….…16

4. Паспортизація та ідентифікація об’єктів господарювання

щодо визначення потенційної небезпеки………………………..…...27

Розділ 2. Планування з питань цивільного захисту………...……34

2.1. Запобігання надзвичайним ситуаціям в Україні………………...34

2.2. Планування заходів ЦЗ на об’єктах……………………………...36

2.3. Навчання населення діям у ЦЗ…………………………………...43

2.4. Організація та проведення евакуації……………………………..55

Розділ 3. Методи розрахунку зон ураження від

техногенних вибухів і пожеж. Противибуховий і

протипожежний захист ОГ ………………………………………….82

3.1. Основна термінологія……………………………………………..82

3.2.Законодавча і нормативно-правова база пожежної безпеки…….85

3.3. Система протипожежного та противибухового захисту………..87

3.4. Способи і засоби гасіння пожеж…………………………………88

3.5. Система організаційно-технічних заходів з пожежної

безпеки………………………………………………………………….89

3.6. Класифікація вибухо- та пожежонебезпечних зон……………...90

3.7. Категорії приміщень, будинків і споруд за

вибухопожежною та пожежною небезпекою………………………...98

3.8. Характеристика ступенів руйнування при вибухах…………...103

3.9. Розв’язування типових завдань з

противибухового та протипожежного захисту……………………..107

Розділ 4. Прогнозування обстановки та планування

заходів захисту в зонах радіоактивного зараження………..…...134

4. 1. Радіоактивність. Джерела радіоактивності……………………134

4.2. Типи радіоактивного випромінювання…………………………135

4.3. Характеристики радіоактивності……………………………….136

4.4. Характеристики зон радіоактивного зараження………………137

4.5. Розв’язування типових завдань з оцінки радіаційної

обстановки…………………………………………………………….143

4.6. Превентивні заходи щодо зниження масштабів

радіаційного впливу…………………………………………………..153

Розділ 5. Прогнозування обстановки та планування

заходів захисту в зонах хімічного зараження……………………156

5.1. Основна термінологія……………………………………………156

5.2. Хімічно небезпечні об’єкти……………………………………..162

5.3. Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР). Перша допомога

при отруєнні СДОР…………………………………………………...162

5.4. Коротка характеристика бойових отруйних речовин…………166

5.5. Осередок хімічного зараження. Характеристики зон

хімічного зараження……………………………………...…………..169

5.6. Розв’язування типових завдань з оцінки хімічної

обстановки…………………………………………………………….172

5.7. Превентивні заходи щодо зниження масштабів

хімічного впливу……………………………………...………………183

Розділ 6. Прогнозування обстановки та планування

заходів захисту в зонах біологічного зараження………………...185

6.1. Поняття біологічної зброї та історія її застосування…………..185

6.2. Хвороби та шкідники сільськогосподарських культур………..186

6.3. Уражаюча дія біологічної зброї…………………………………189

6.4. Характеристики зон біологічного зараження………………….195

6.5. Оцінка біологічної обстановки………………………………….198

6.6. Планування заходів із запобігання поширенню

інфекційних захворювань з первинного осередку………………….199

Розділ 7. Оцінка соціально-економічних наслідків НС………...200

7.1. Оцінка збитків від наслідків НС природного і

техногенного походження……………………………………………200

7.2. Основні види збитків, характерних для різних типів НС…..…200

7.3. Розрахунок збитків від втрати життя та здоров'я населення….202

7.4. Розрахунок збитків від руйнування та пошкодження

основних фондів, знищення майна та продукції…………………...203

7.5. Розрахунок збитків від невироблення продукції

внаслідок припинення виробництва………………………………...204

7.6. Розрахунок збитків від вилучення або

порушення сільськогосподарських угідь…………………………...205

7.7. Розрахунок збитків від втрати деревини та інших

лісових ресурсів………………………………………………………206

7.8. Розрахунок збитків від забруднення поверхневих і

підземних вод та джерел, внутрішніх морських вод і

територіального моря……………………………………………...…207

7.9. Розрахунок збитків від забруднення

земель несільськогосподарського призначення…………………….207

7.10. Визначення та відображення кількості можливих

аварій на конкретних видах КЕМ і ТМ…………………………..…208

7.11. Визначення та відображення можливої величини

втрати основних фондів (ОФ) внаслідок

первинної НСТХ……………………………………………………...209

7.12. Визначення та відображення можливої величини загальних (М_заг, ос.) і санітарних (М_сан, ос.) втрат виробничого персоналу (населення)……………………………………………………………210

7.13. Визначення та відображення можливої величини

збитків внаслідок надзвичайної ситуації………………………...….210

Розділ 8. Оцінка інженерно-геологічної обстановки……………211

8.1. Основна термінологія в інженерно-геологічній

обстановці та характеристика термінів……………………………..211

8.2. Характеристика зон небезпечних геологічних процесів

і явищ. Основні чинники гідродинамічної небезпеки в Україні…..223

8.3. Оцінка інженерно-геологічного стану………………………….225

8.4. Розв’язання типових завдань з оцінки обстановки

при затопленнях………………………………………………………237

8.5. Заходи з мінімізації небезпечних наслідків затоплень………..242

ЧАСТИНА ІІ. Профільна підготовка

Технічний профіль

Розділ 9. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної

системи цивільного захисту………………………………………..245

9.1. Забезпечення техногенної безпеки на

підприємствах, в установах та організаціях………………………...245

9.2. Шляхи і способи підвищення стійкості роботи

промислових об'єктів…………………………………………………246

9.3. Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості

об'єкта в НС…………………………………………………………...248

Розділ 10. Спеціальна функція у сфері цивільного захисту…...260

10.1.Забезпечення діяльності ОГ, у власності якого перебуває

об’єкт підвищеної небезпеки………………………………………...260

10.2. Ліцензування діяльності об’єкту підвищеної небезпеки…….262

10.3. Розв’язання типових завдань з ідентифікації та

декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки…………….264

Гуманітарний профіль

Розділ 11. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної

системи цивільного захисту………………………………………..274

11.1. Інформування населення про наявність загрози або

виникнення НС………………………………………………………..274

11.2. Правила поведінки та способів дій в умовах НС……………..280

11.3. Психологічна допомога населенню, яке постраждало

внаслідок НС………………………………………………………….288

11.4. Особливості навчання дітей з питань ЦЗ……………………..295

11.5. Планування і реалізація заходів щодо запобігання та

мінімізації втрат на об'єктах, які становлять національне

культурне надбання…………………………………………………..302

Розділ 12. Спеціальна функція у сфері цивільного захисту…...304

12.1. Культура безпеки……………………………………………….304

12.2. Структура впливу параметрів людського фактору на

управління безпекою у НС…………………………………………...318

12.3.Методики аналізу і врахування людського фактору………….323

12.4.Розв’язання типових завдань із розрахунку імовірності

помилки персоналу…………………………………………………...332

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ………………………….……………336

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………...338

ДОДАТКИ…………………………………………………...……..341

ВСТУП

Необхідність вивчення предмета ”Цивільний захист” зумовлена тим, що протягом останніх років у нашій державі ризик виникнення надзвичайних ситуацій є досить високим. У результаті надзвичайних ситуацій гине значна кількість людей, а матеріальні збитки сягають мільярдів гривень. Ситуацію ускладнює те, що зростає масштабність наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Деякі надзвичайні ситуації за масштабами поширюються майже на всі сфери життя, негативно впливають на соціально-психологічний стан і економіку країни. У південно-східних регіонах України з високою густотою населення розташовані об'єкти з підвищеною небезпекою, а це різко підсилює небезпеку можливих стихійних лих, аварій і катастроф техногенного походження. Все це вимагає створення на державному рівні системи запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і ліквідації або мінімізації їх наслідків, а також підготовки фахівців, здатних планувати, організовувати та очолювати діяльність, спрямовану на розв’язання окреслених завдань.

Захист населення, об'єктів економіки і національного надбання держави від негативних наслідків надзвичайних ситуацій є невід'ємною частиною державної політики національної безпеки і державного будівництва, однією з найважливіших функцій органів законодавчої та виконавчої влади всіх рівнів. З цією метою в державі створена відповідна нормативно-правова база – прийняті “Концепція Цивільної оборони України”, закон України “Про Цивільну оборону України”, Кодекс цивільного захисту України та ін., створена та функціонує єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

Використання даного посібника під час вивчення предмета ”Цивільний захист” сприятиме формуванню в студентів умінь визначати коло своїх обов’язків за напрямом професійної діяльності з урахуванням завдань ЦЗ, побудови моделей розвитку НС та оцінки їх соціально-економічних наслідків, проведення ідентифікації, дослідження умов виникнення і розвитку НС та забезпечення скоординованих дій щодо їх попередження, застосовування методик із прогнозування та оцінки обстановки в зоні НС, розраховувати параметри уражаючих чинників джерел НС, розробляти та впроваджувати превентивні та оперативні заходи цивільного захисту, забезпечувати якісне навчання працівників ОГ з питань ЦЗ, надавати допомогу та консультації працівникам організації з практичних питань захисту у НС.

Посібник буде корисним студентам вищих навчальних закладів, слухачам курсів підвищення кваліфікації із цивільного захисту, керівникам підприємств і територій, а також працівникам структур, що практично займаються питаннями цивільного захисту.

ЧАСТИНА І

Загальна підготовка

Розділ 1. Моніторинг та сценарний аналіз виникнення і розвитку НС

1.1. Причини виникнення надзвичайних ситуацій та їх класифікація

В Україні щорічно виникає понад 1000 надзвичайних ситуацій (НС) техногенного та природного характеру, внаслідок яких гине значна кількість людей, а матеріальні збитки сягають кількох мільярдів гривень. Все це зумовлює необхідність займатися утриманням і підго­товкою потужної системи захисту населення й економіки від надзви­чайних ситуацій, створення державної системи, яка могла б розв'я­зати низку важливих проблем, у першу чергу – забезпечення націо­нальної безпеки, де ЦЗ займає не останнє місце.

Фактори, які призводять до НС, можуть бути:

• прямі - несуть загрозу для людей, навколишнього середовища та економічних об'єктів (удар, вибух тощо);

• непрямі - діють опосередковано (ожеледиця, злива), викликаючи інші небезпечні фактори. Наприклад, обледеніння, яке само по собі не несе небезпеки людині, викликало руйнування електросистеми у кількох областях України, що призвело до припинення господарської діяльності, значних матеріальних збитків, пов'язаних з відновленням ліній електропередач, невипуском продукції підприємствами, а також створило загрозу для життя та здоров'я людей через порушення теплозабезпечення будинків.

Будь-яка з НС може стати причиною виникнення іншої та викликати небезпечні екологічні наслідки: соціальні, природні, техногенні, небезпечні екологічні наслідки.

Наприклад, землетрус – природна НС – призводить до руйнування споруд, пожеж, що характерно для техногенної надзвичайної ситуації, крім того, під час землетрусу гине багато людей, руйнуються житлові будинки, інфраструктура життєзабезпечення, що викликає соціальну НС. Дані свідчать, що в сучасних умовах практично будь-яка надзвичайна ситуація є комплексною. Визначення причин та закономірностей розвитку таких надзвичайних ситуацій є складним завданням.

У кожному конкретному випадку НС виникають через ряд причин, які можна узагальнити. Природні НС в більшості є наслідком закономірного розвитку природних метеорологічних, космічних, гідрологічних чи тектонічних процесів. Це урагани, землетруси, обвали, падіння космічних тіл тощо.

Але все частіше причинами природних надзвичайних ситуацій виступає людська діяльність. Техногенний розвиток досяг такого рівня, що можна штучно викликати великі природні надзвичайні ситуації будь-якого характеру, наприклад, землетруси, цунамі, засухи, епідемії тощо.

Група дослідників страхового товариства Munchener Ruck (Німеччина) понад 25 років збирала й аналізувала дані про природні катаклізми (землетруси, шторми, повені, виверження вулканів, тайфуни), що відбулися в світі з часів Римської імперії. “Немає жодних сумнівів у тому, що частота і сила руйнування природних катастроф значно зростають”, – роблять висновок автори. Причини для цього, на їх думку, створює сама людина. Перш за все, йдеться про урбаністичний розвиток, використання потенційно небезпечних територій, зміни клімату та стану довкілля.

Те, що за таке дослідження взялися співробітники страхового товариства, пояснюється тим, що кожна катастрофа приносить не лише економічні збитки, а й зменшує доходи у страховому бізнесі. З кінця шістдесятих років виплати страхових компаній на покриття збитків від природних катаклізмів у всьому світі зросли від одного до більше десяти мільярдів доларів на рік.

Виникнення соціальних надзвичайних ситуацій, перш за все, пов'язують з поширенням ідей, що часто носять антисоціальний та відверто людиноненависницький характер. До соціальних конфліктів також призводять національні, економічні, псевдорелігійні та політичні причини. Війна в Чечні, Афганістані, Іраку, Палестино-Ізраїльський конфлікт, військові дії в Іраку є наочною ілюстрацією цього з тією різницею, що для кожного конфлікту вагомість причин різна. В ряді випадків причинами соціальних НС, а саме, страйків є економіка та політика.

Причини виникнення соціальних НС:

• політичні,

• економічні,

• національні,

• релігійні,

• ідеологічні,

Внаслідок природних та техногенних катастроф теж виникають соціальні НС через порушення у функціонуванні систем життєзабезпечення, величезних матеріальних збитків, значного травматизму населення, психологічних факторів.

Соціальною НС, масштаби проявлення якої останнім часом збільшуються, є тероризм. Причини тероризму криються у жадобі – влади, слави, багатства, використовуючи будь-які методи. Тероризм може експлуатувати будь-яку ідею, для формування якої використовує різноманітні расистські, нацистські, спотворені релігійні, національні, економічні, політичні, соціальні погляди, в т. ч. ідеї національного визволення, соціалізму, комунізму. рівності людей, вищої раси, формування “нового порядку”, відвернення планетарної катастрофи, антиглобалізму тощо.

Збільшення кількості підприємств, ускладнення технічних систем та зростання їх потужності, розширення транспортних мереж, урбанізація на тлі недостатньої уваги до питань безпеки закономірно призводять до зростання кількості техногенних надзвичайних ситуацій, аварій та катастроф. Збільшення кількості населення на планеті та його концентрація у промисловорозвинених регіонах створює умови для зростання кількості жертв під час надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

Усі причини, через які виникають НС техногенного характеру можна розділити на три групи:

• технічні – недосконалість, застарілість конструкцій;

• природні – специфічні метеорологічні, гідрологічні чи тектонічні умови, природні надзвичайні ситуації, випадковості (наприклад, однією з причин катастроф авіалайнерів є потрапляння птахів у двигун літака);

• антропогенні (“людський фактор”) – недотримання правил безпеки, помилки, необережність, халатність.

Часто причинами техногенної катастрофи є поєднання ряду факторів, так наприклад, до Чорнобильської аварії призвело поєднання технічних та антропогенних причин.

Причини виникнення техногенних НС:

• недодержання правил безпеки та необережність;

• недосконалість у проектуванні;

• кримінальні елементи та тероризм;

• воєнні дії;

• природні явища.

Значимість надзвичайної ситуації визначається можливими її наслідками. Залежно від умов одна і та ж подія може не мати ознак надзвичайної ситуації та небезпечних наслідків. Наприклад, землетрус, що відбувається у незаселеному регіоні переважно не призводить до загрози життю людей, порушення господарської діяльності і може не призвести до порушення екологічної рівноваги.

Можливі наслідки надзвичайної ситуації є основою для прийняття рішень щодо реагування на надзвичайні ситуації.

Основними видами наслідків є:

• загибель людей;

• захворювання людей;

• травматизм;

• матеріальні збитки населення;

• руйнування житла;

• знищення запасів продовольства;

• руйнування підприємств, систем зв'язку, транспортних магістралей;

• енерго- та комунальної систем;

• прямі та непрямі матеріальні та економічні збитки підприємств;

• витрати з держаного та регіональних бюджетів;

• радіоактивне забруднення місцевості;

• хімічне забруднення місцевості;

• забруднення води, в першу чергу, питної;

• біологічне зараження, в тому числі хворобами тварин, рослин;

• карантинними бур'янами та шкідниками;

• знищення сільськогосподарських посівів;

• захворювання чи загибель сільськогосподарських тварин;

• руйнування грунтів;

• порушення рівноваги в біоценозах аж до повного їх руйнування.

Для адекватного реагування на НС необхідно оцінити прямі, непрямі та віддалені її наслідки, спрямувати зусилля на зменшення, перш за все, соціально небезпечних наслідків (загибель і захворювання людей), а вже потім на всі інші.

Економічні збитки від НС поділяються на прямі та непрямі.

Прямі збитки – пошкодження та руйнування будівель, доріг, тимчасова зупинка виробничого циклу на підприємствах, що призводить до значних фінансових втрат.

Непрямі збитки можуть бути пов'язані з простоями підприємств, що не знаходяться безпосередньо в зоні надзвичайної ситуації, проте залежать від підприємств чи транспортних магістралей, які розташовані у зоні дії НС. Таким підприємствам завдаються збитки в зв'язку з недоодержання сировини, комплектуючих, напівфабрикатів та через затримку доставки вантажів тощо. Для виконання умов контрактів це вимагає від підприємства оперативного пошуку інших партнерів.

Соціальні збитки пов'язані з тимчасовим погіршенням забезпечення населення продовольчими та промисловими товарами, погіршенням трудових та житлових умов, стану здоров'я, прямими матеріальними та економічними втратами населення. Більшість соціальних збитків не може бути піддана економічній оцінці.

Попередній прогноз наслідків надзвичайних ситуацій та економічних і соціальних збитків від них потребує аналізу великої кількості факторів (від густоти заселення регіону до виробничих зв'язків підприємств). На основі прогнозу наслідків можна розрахувати економічну ефективність капітальних вкладень, наприклад у будівництво захисних споруд чи проведення інших заходів, направлених на запобігання та зменшення негативних наслідків надзвичайної ситуації.

Основними напрями державної політики у сфері екологічної, техногенної безпеки і цивільного захисту населення на найближчу перспективу є:

• створення надійних гарантій безпечної життєдіяльності людей, технологічної та техногенної безпеки, забезпечення безаварійної роботи на об'єктах підвищеної небезпеки;

• запобігання виникнення надзвичайних ситуацій шляхом реалізації державних, регіональних, місцевих та об'єктових програм зниження рівня техногенно-екологічних ризиків;

• реформування, оснащення та навчання професійних сил реагування на надзвичайні ситуації;

• досягнення високих норм та стандартів захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру;

• розв'язання проблем, спричинених Чорнобильською катастрофою та високим техногенним навантаженням на довкілля;

• вирішення питань поводження з небезпечними відходами, впровадження новітніх технологій їх переробки;

• підвищення безпеки населення, що проживає у сейсмічно-небезпечних районах;

• підтримка і реалізація спільних міжнародних проектів з питань цивільного захисту населення і територій;

• розвиток і вдосконалення нормативно-правової бази.