Форми монополій

картель - це об’єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу та комерційну самостійність, а домовляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва, ціну, ринки збуту.

синдикат - учасники зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на виготовлений продукт, зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність.

трест - об’єднання підприємств, учасники якого повністю втрачають виробничу, комерційну і юридичну самостійність.

концерн - об’єднання підприємств, які зберігають виробничу, комерційну і юридичну самостійність, але знаходяться під фінанасовим контролем компанії.

конгломерат - монополістичні об’єднання, які утворились внаслідок поглинання прибуткових різногалузевих підприємств, які не мали виробничої та технічної спільності.

консорціум - створюється на основі тимчасових угод між кількома банками і виробничими корпораціями для проведення спільних великомасштабних фінансових операцій чи здійснення виробничих проектів (будівництва морських каналів, портів, трубопроводів тощо).

Характерною особливістю сучасного ринку є поєднання, переплетення, взаємопроникнення різноманітних організаційних форм монополій, що свідчить про подальший розвиток, поглиблення процесів монополізації сучасної економіки.

АНТИМОНОПОЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

Одночасно з виникненням монополій починається і боротьба з ними на основі проведення відповідної антимонопольної політики.

АНТИМОНОПОЛЬНА ПОЛІТИКА - це комплекс заходів, розроблених і впроваджених в багатьох країнах світу, які спрямовані на обмеження діяль-ності монополій, а також створення відповідного законодавства.

АНТИМОНОПОЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО - містить нормативні акти, що визначають організаційні та правові засади розвитку конкуренції, заходи попередження, обмеження, припинення монополістичної діяльності та нечистої конкуренції.

Перше антимонопольне законодавство було прийнято в Канаді у 1889 р. А в США антимонопольний (антитрестівський) закон - так званий Закон Шермана - був прийнятий у 1890 р. який у 1914 р. був доповнений Законом Клейтона. Антитрестівське законодавство за типом американського було прийняте , наприклад, у Великобританії в 1948 р., у Франції в 1963 р., а в країнах Східної Європи почали розробляти наприкінці 80-х роках ХХ ст.

Антимонопольне законодавство поширюється на всі види товарного виробництва і комерційної діяльності, включаючи виробництво і обіг товарів, платні послуги, проєктування продукції та технології, а також наукові розроб-ки, призначені для використання їхніх результатів у виробництві та обігу товарів у платних послугах.

Форми попередження, пердбачені антимонопольним законодавством, відповідальність і компенсації на випадок заборонених дій.

Функції антимонопольних органів:

• розробка заходів з розвитку конкуренції виробництва і обігу, розукрупнення високомонополізованих структур;

• комплексний аналіз стану ринків і конкуренції на них;

• експертиза нормативних актів, що стосується функціонування ринку;

• підготовка пропозицій з питань удосконалення антимонопольного законодавства тощо.

1992р. в Україні прийнято Закон «Про обмеження монополізму та недо-пущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності».

Державний контроль за дотриманням конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюється Анти-монопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначе-них законом.

Основні завдання Антимонопольного комітету:

- здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції;

- запобігання, виявлення і припинення порушень конкурентного законодавства;

- контроль за економічною концентрацією;

- сприяння розвитку добросовісної конкуренції.