1.3. Філософія Стародавнього світу

1.Зародження філософії на Стародавньому Сході.

2.Філософія Стародавньої Індії.

3. Філософія Стародавнього Китаю.

Рекомендована література

Основна література

1. Філософія: Навчальний посібник (За ред. І.Ф. Надольного) — К.: Вікар, 1997

2. Філософія. Навчальний посібник / За ред. Л.В. Губерського. —К.: Знання України, 2004.

3. Пекарик А.М. Філософія. Курс лекцій. — К., 1998.

4. Історія філософії. Підручник. / За ред. І.В. Бичка. — К.: Либідь, 2001

5. Історія філософії. Підручник. / За ред. В./. Ярошовця. — К.: Парапан, 2003

Додаткова література

1. Древнеиндийская философия: Начальный период. — М.: Соцзкгиз, 1953.

2. Радхакришнан С. Индийская философия: В 2-х тт. — М.: Иностранная литература, 1956, 1957.

3. Древнекитайская философия. Собрание текстов в 2-х тт. — М.:Мысль, 1972,1973.

1. Зародження філософії на Стародавньому Сході.

Протягом тривалого часу в Стародавній Індії панував релігійно-міфо­логічний світогляд, який з самого початку знайшов своє відображення у Ведах (санскр. "веда" — знання) — збірниках гімнів на честь богів. Веди створювалися приблизно із середини XV століття по VI століття до н.е. Пізніше Веди стали доповнюватися "Брахманами" (коментарями), які в свою чергу дорощувалися книжками дещо іншого змісту — "Араньяками" (книжки для пустельників, лісові книжки) і нарешті, "Упанішадами" (санскр. Upa-ni-sad - буквально "сидіти біля", тобто сидіти біля ніг учителя, одер­жуючи від нього повчання і поради). Упанішади створювалися з VI століття до середини XV століття нашої ери.

Процес розвитку передфілософії, поступового зародження специфіч­но філософського змісту починає простежуватися вже в пізніх збірниках гімнів ("Рігведах") і досягає своїх вершин в "Упанішадах". Давньоіндійська міфологія містить у собі велику кількість вигаданих істот, які наділені чудодійними силами. Серед різного роду вигадок були спроби пояснення, хоч і фантастично-довільні, реальних природних і людських явищ. Так, небесні затемнення пояснювалися тим, що демон Раху часом ковтав то Місяць, то Сонце. У демона Раху голова була відсічена богами,, тому світила невдовзі висковзали і знову з'являлися на небі. У космогонічному гімні було поставлено питання про початок Всесвіту. Вода, ніч, день, смерть, усе суще є породженням єдиного космічного бажання.

Відмежування філософії від міфології чітко простежується в Упані­шадах. Йдеться про те, що в Упанішадах ми натрапляємо на узагальнення. Наприклад, слово "атман" вживається як займенник "Я" в значенні "тіло".

Але головне значення слова — людина як індивідуальне і як універсальне космічне буття. Атман — це початок, основа і завершення всього сущого. Це — свідома істота, творець світу, він "повелитель усіх істот, цар усіх істот".

Атман — не тільки початок, але і основа всього сущого, субстанція. "На ньому виткано небо, земля і повітряний простір разом з розумом і всіма подихами". Цар Ашвапати роз'яснює брахманам, що атман — це не небо, не Сонце, не вітер, не вода, не простір, не земля, а якесь ціле, що являє себе в частинах як тотожне саме собі.

Приблизно в цей же час в Китаї формуються міфологічно-філо­софські уявлення, які увійдуть пізніше в класичну китайську "Книгу змін" ("І-цзин") у якості її основи. Це ідеї вічного коловороту усіх речей у природі в результаті балансу і циклічного взаємного переходу одне в одне двох першоначал, з яких складається усе існуюче — світлого ("Ян") і темного ("Інь"). Ці першоначала також асоціювались, відповідно, з іншими парами: "чоловіче" — "жіноче", "небо" — "земля". Очевидно, що ні в якому разі не можна асоціювати ці пари з парою "добро" — "зло", як це відбувається у зороастризмі щодо пари "світло — темрява". Домінування кожного з першоначал у давньокитайській міфологічній філософії строго почергове. Чергування такого домінування простежується на 64 стадіях, що значно переважає звичний для європейців природній цикл у 12 стадій (години, місяці тощо) або навіть місячний цикл у 28 днів. Цикл у 64 стадії строго вирахуваний і може бути легко переформульований у кодах двоїчного типу, на яких базується програмування сучасних ЕОМ. 64 стадії по­значаються завдяки заданню одного з двох значень по кожній з шести позицій, з яких складається визначення кожної стадії. Таким чином, з точки зору програмування 64 стадії — це кількість комбінацій, які входять у множину "2 у ступені 6". "Книга змін" мала великий вплив на формуван­ня усієї подальшої філософії Давнього Китаю, особливо філософії дао­сизму.