3. Філософія як ядро філософського типу світогляду.

Філософія як і інші історичні типи світогляду дає відповідь на три основні світоглядні питання, які вона формулює максимально просто: "Хто така людина? (Хто я?)", "Що таке світ? (Що мене оточує, де я?)", "Яке призначення людини в світі? (Для чого я живу?)". Таку чітку постановку питань і доволі переконливі відповіді на них філософія дає, опираючись на розум. Філософія як система знань і є спробою раціонально (розумно) і системно відповісти на основні світоглядні питання.

При цьому слід розрізняти філософію як систему знань від філо­софії як світогляду. Можна знати про погляди певного філософа (наприк­лад, Платона чи Маркса) і не поділяти їх. Тобто знання стають основою світогляду лише в тому випадку, якщо ми довіряємо їм, віримо у них і керуємося ними у своєму житті. Отже, ядром будь-якого світогляду є переконання.

1.2. Предмет і функції філософії.

1.Предмет і об’єкт філософії.

2.Функції і призначення філософії.

Рекомендована література

Основна література

1. Бойченко І.В. Філософія історії. Підручник. — К.: Знання, 2000

2. Філософія. Навчальний посібник / За ред. /Ф. Надольного. — К.: Вікар, 1997

3. Філософія. Підручник / За ред. І.В. Бичка. — К.: Либідь, 2001

4. Філософія. Навчальний посібник / За ред. Л.В. Губерського. — К.: Знання України, 2004.

Додаткова література

1.Аристотель. Метафазика // Аристотель. Сочинение: В 4т. – Т.1. – М.: Мысль, 1976.

2.Новая философская энциклопедия. В 4 т. — Т.2. — М.: Мысль, 2001

3. Всемирная энциклопедия: Философия / Глав. науч. ред. и сост. А.А.Грицанов. — М.: АСТ; Мн.: Харвест, Современный литератор, 2001

1. Предмет і об'єкт філософії.

Розкриття предмета будь-якої науки, і філософії теж, передбачає окреслення відповідного кола проблем, як та чи інша наука досліджує, і які є для неї специфічними, особливими. Для філософії такими особливи­ми проблемами, як було вже показано вище, є загальні проблеми існуван­ня світу як природи, його єдності, походження, тенденцій розвитку тощо. Суб'єктом же пізнання, осмислення цих проблем є людина як творча, діяльна істота. Тому в предмет будь-якої філософської системи, будь-якого її напрямку необхідно включати як основне, — відношення "люди­на—світ", його різні модифікації.

Скажімо, у Гегеля в основі його філософської системи лежить так звана "абсолютна ідея", яка є ні чим іншим, як гіперболізованою, об'єкти­вованою людською свідомістю, "абсолютним розумом". У філософії екзи­стенціалізму, у Ж.П. Сартра, абсолютизується, перебільшується "світ лю­дини", її суб'єктивність. Для Л. Фейєрбаха "єдиним, універсальним і ви­щим предметом філософії" є "людина і природа як базис людини", філо­софські концепції, наприклад, Д. Локка, П. Гольбаха та інших ґрунтуються на пріоритетності світу, природи, матерії, їх об'єктивності тощо.

Отже, при осмисленні основних проблем буття філософи так чи інакше розглядали їх через призму відношення "людина-світ", що і є основним об'єктом філософських досліджень. Не випадково Йоган Фіхте, представник німецької класичної філософії, вважав, що розвиток філо­софії може відбуватися двома основними шляхами — від речі до ідеї (Фіхте називав такий підхід "догматизмом") і від ідеї до речі (філософ називав такий підхід "ідеалізмом").

Фактично ж німецький учений визначив два основні протилежні на­прямки у філософії — матеріалістичний ("від речі до ідеї") та ідеалістичний ("від ідеї до речі"). Бо що таке матеріалізм?

Матеріалізм (від лат. маterialis — речовинний) — це філософський напрямок, який виходить з того, що природа, буття, матерія є первинними, а свідомість, мислення, дух — вторинними. З точки зору матеріалізму, світ як природа є матеріальним, об'єктивним, незалежним від людини, її волі, свідомості. А сама свідомість, мислення, дух є властивістю високооргані-зованої матерії, її ідеальним відображенням.

Ідеалізм (від грецьк. idеа — ідея, образ, поняття) — філософський напрямок, протилежний матеріалізму, який виходить з того, що свідомість, мислення, дух є первинними, а природа, буття, матерія — вторинними. Він поділяється на певні різновиди — об'єктивний ідеалізм та суб'єктивний ідеалізм залежно від того, яке духовне першоначало кладеться в його основу. Об'єктивний ідеалізм за основу дійсності приймає безособистісний дух, розум, свідомість ("абсолютний дух", "абсолютний розум", "чиста свідомість"). Суб'єктивний ідеалізм конструює світ на основі особливостей індивідуальної свідомості і ставить цей світ в залежність від неї, від "Я".

Філософія — це наука про загальне. Однак, філософія не є експери­ментальною наукою. Вона не використовує для з'ясування своїх проблем конкретно-природничі методи пізнання. Але це зовсім не означає, що філософія не є наукою.

Філософія не може будуватися за природничо-науковими зразками. Вона має своє "поле" дослідження, свої міри точності і доведення. Для філософії основним предметом розгляду є найбільш загальні про­блеми буття природи, людини, суспільства, мислення та їх відно­шення.

Філософія підтверджує свої знання, як правило, не окремими експе­риментами, а широкими засобами людської предметної діяльності — прак­тикою як сукупністю матеріально-виробничої, суспільно-політичної, експе­риментально-наукової, чуттєво-споглядальної діяльності людини.