Вандалізм. Типи вандалізму. Класифікація мотивів вандалізму.
В
андалі́зм
- зловмисне руйнування або пошкодження
культурно-історичних пам'ятників, інших
матеріальних і культурних цінностей,
приватних або суспільних об'єктів майна.
Слово має походження від назви вандали - древні німецькі племена, відомі своїми нападами на Рим і його провінції і величезними руйнуваннями, які цьому заподіювалися.
Вандалізм тісно пов'язаний з поняттям агресії та має специфіку: будучи також насильницьким актом, спрямованим на спричинення шкоди, він в той же час зазіхає лише на матеріальні цінності; генезис вандалізму, класифікація його видів, а також інших елементів його політичної, соціальної, правової, психологічної характеристики схожі з аналогічними елементами характеристики агресії; зокрема, він є обов'язковим «супутником» агресивних войн, дій державних і недержавних структур, пов'язаних з геноцидом, депортацією, переслідуваннями у зв'язку з соціальним походженням і статусом, етнічним походженням, релігійними переконаннями тощо. Більшість актів вандалізму відбувається молодими людьми, не досягнувшими 25 років (пік вандалізму на 11-13 років).
Мотиваційна типологія вандалізму С. Коен:
1. Вандалізм як спосіб придбання. Основний мотив руйнації - матеріальна вигода (при погромах магазинів).
2. Тактичний вандалізм. Руйнування використовується як засіб для досягнення інших цілей (наприклад, щоб не допустити зниження цін, знищуються цілі партії товару).
3. Ідеологічний вандалізм. Руйнівник переслідує соціальні чи політичні цілі (руйнування церков, соборів, монастирів в СРСР).
4. Вандалізм як помста. Руйнування відбувається у відповідь на образу чи образу.
5. Вандалізм як гра. Це поширений різновид дитячого руйнування розглядається як можливість підняти статус у групі однолітків за рахунок демонстрації сили, спритності, сміливості.
6. Злобний вандалізм. Являє собою акти, викликані почуттям ворожості, заздрості і задоволення від заподіяння шкоди.
Багато дослідників констатують, що за останні десятиліття в Європі й Америці відбувається зростання числа різних проявів вандалізму. Цікаво, що в США за вандалізм щорічно заарештовується близько 200 тис. чоловік.
Як показує практика найбільш діючими способами запобігання вандалізму є попереджувальні методи. У першу чергу, це виховна робота з перенесенням можливих деструктивних дій у просоціальне русло. А от можливість покарання не знижує вандалізм. Для цього зазвичай застосують штрафи, карне переслідування, для підлітків – виключення зі школи. Багато досліджень показують, що акцент на санкціях найчастіше викликає відповідне збільшення вандалізму й агресії.
Графіті: визначення поняття. Види графіті.
Термін «графіті» походить від італійського graffito і означає «проводити лінії», «писати карлючками», «видряпувати». Спочатку цей термін відносився лише до стародавніх написів і вживався істориками та археологами. Зараз термін «графіті» позначає всяку недозволений напис, знак, зроблений будь-яким способом на об'єктах громадської та приватної власності. Іноді графіті розглядається як альтернативна форма мистецтва ХХ століття.
Графіті є способом вираження установок, конфліктів і проблем, здебільшого пригнічених і прихованих. Графіті являють собою спонтанне самовираження особистості, вони анонімні і тому більш вільні від вимог соціальної бажаності. Багато графіті містять образи і непристойності у вигляді грубих слів і малюнків, що є соціальним табу. В даний час широке розповсюдження отримав спрей-арт, тобто малювання графіті за допомогою аерозольної фарби.
Настінні малюнки і написи є дуже неоднорідне явище – від дитячих карлючкою до політичних гасел, тому доречно навести деякі класифікації.
Амеріканські дослідники Е.Эйбл і Б. Бекли розрізняють публічні та особисті графіті. До перших належать міські написи і малюнки, зроблені, зазвичай, на зовнішних сторонах будинків, парканах, деревах, в метро. і які становлять найчастіше повідомлення про групову ідентичність. Другі розміщуються у середині будинків. До них відносять ґрафіті туалетах, на стінах громадських місць, партах тощо. Ці написи частіше постають вираженням особистісних установок, емоційних станів чи особистісних конфліктів.
Класифікував написи і малюнки у громадському транспорті м. Донецька Седнев В. Його класифікація містить три виду. До першого належать написи ідентифікування – імена, призвіська, місце проживання чи навчання, дата чи мета поїздки. Другий вид утворюють асоціальні написи – нецензурні слова, символи. Третій вид представлений символічними графіті, що відносяться до популярних музичних груп і виконавців, і навіть найменувань фірм, які виробляють взуття, одяг, апаратуру.
Численні дослідження присвячені ґрафіті у громадських туалетах шкіл, коледжів і університетів. Графіті, виявлені тут, зазвичай зосереджені на наступних темах: автографи, секс (сексуальні бажання, пропозиції, коментарі), романтичні відносини (висловлювання почуттів до протилежній статі, які мають сексуального відтінку), образи й грубі слова, наркотики, політика, релігія, національні відносини, філософські вислови, гумор.
Соціологічні дослідження граффіті спрямовані на вивчення соціально-статусних, вікових, гендерних характеристик райтерів, а також особливостей співтовариств авторів граффіті. Цікавими є також праці, присвячені зіставленню граффіті у різних культурах. Дослідники переконані, що граффіті відбивають не тільки індивідуальні особистісні властивості авторів зображень, але й суспільні цінності і відносини, природу суспільства, яке їх продукує, найгостріші соціальні проблеми