2. Класифікація злочину та основні проблеми злочинності.

У сучасних правових системах злочин класифікують:

• за ступенем тяжкості: тяжкі, менш тяжкі і не становлять великої суспільної небезпеки;

• за об'єктом посягань: проти власності та проти особи;

• за формами провини: умисні та необережні;

• по цілям і мотивам злочинців;

• за соціально-демографічними та кримінологічними ознаками: злочини дорослих і молоді, неповнолітніх;

• первинна, повторна та рецидивна злочинність;

• юридична класифікація злочинів за главами і статтями кримінальних кодексів.

До числа сучасних основних проблем такого виду соціальних відхилень, як злочинність, слід віднести наступні проблеми:

1. Проблема офіційної статистики та її інтерпретація. Опубліковані дані про злочини дозволяють виявити основні тенденції поведінки, що відхиляється не тільки по частоті, але і за якістю. Разом з тим, відомо, що далеко не всі злочини фіксуються офіційною статистикою і органами соціального контролю. Фахівці відзначають значний розрив між рівнями зареєстрованої злочинності і латентній, тобто прихованої злочинності.

2. Зростання жіночої злочинності. На тлі загального підвищення рівня злочинності особливу увагу звертає на себе зростання жіночої злочинності, причому за деякими даними, за посадовими і господарськими злочинами жінки не поступаються чоловікам.

3. Злочини без жертв. Злочини, в яких охоче бере участь як «жертва», так і «злочинець», не пов’язані ні з втратою власності, ні з нанесенням шкоди особистості, отримали назву «злочину без жертв».

4. Збиток, заподіяний жертвам. Значна частина злочинів пов'язана з дійсними втратами для жертв, втратами, які, як правило, не повертаються і не компенсуються жертвам. Більш того, часом жертви злочину страждають ще й від того, що провину за те, що вони стали жертвою злочину, покладають на них самих. Це явище відоме як звинувачення жертви.

5. Втручання очевидців. Соціологи давно звернули увагу на те, що у випадках, коли злочин скоюється на очах великого числа людей, ніхто з них не намагається допомогти жертві. Було з'ясовано, що присутність великої кількості людей, що спостерігають злочин, знижує ймовірність надання допомоги жертві, ніж у випадку, коли людина виявляється єдиним очевидцем злочину. Звичайно, існують й інші причини невтручання: страх, байдужість, «як би чого не вийшло», «не моя справа, хай самі розбираються» і т.д.

6. «Білокомірцева злочинність» - термін, яким позначаються різновиди злочинної діяльності, що мають місце в організаціях. Суть проблеми - це протиріччя між мінімізацією ризику, в чому зацікавлена бюрократія тієї чи іншої організації, компанії, корпорації, і невизначеністю ринкових умов. Ті, хто нагорі, не порушили жодних законів, але, створюючи жорсткі економічні умови для тих, кого стосуються прийняті ними рішення, підштовхують підлеглих до протиправних дій.

3. Основні характеристики злочинності.

1. Злочинність - явище негативне, що завдає шкоди суспільству загалом, так і конкретним його членам зокрема.

2. Злочинність є соціальним явищем, наслідком причин й умов, що мають соціальний характер. Злочинність - це дзеркальне відбиття тих негативних суперечностей, що існують в нашому суспільстві. Вона соціальна тому, що складається з дій, скоєних людьми в суспільстві проти інтересів всього суспільства чи певної його частини.

3. Злочинність є історично мінливим явищем. Це означає, що вона з'явилася на визначеному етапі розвитку людства та разом із суспільними відносинами змінювались поняття злочинного та незлочинного.

4. Злочинність є перехідним явищем. Змінити психологію та поведінку людини раптово неможливо, для цього необхідний певний час. У такому аспекті злочинність завжди є перехідним явищем.

5. Злочинність має кримінально-правову характеристику. Коло злочинів, що його складають, визначає кримінальне законодавство.

6. Злочинність - не статистична сукупність злочинів, а власне явище. Інтенсивність і характер злочинності визначаються суперечностями взаємодії соціальних процесів і явищ криміногенного, антикриміногенного та змішаного характеру.

7. Злочинність - це цілісна сукупність, система злочинів. Вона має визначені системні властивості, тобто стійкі взаємозалежності злочинів усередині цілісності та з іншими зовнішніми соціальними явищами. Крім цього, її елементи - окремі злочини та їх групи (підсистеми) - перебувають у визначених статистично вимірюваних взаємозалежностях і взаємодіях.

8. Злочинності притамано самовідтворення, що характерне для злочинності неповнолітніх, рецидивістів та ін.

9. Злочинність складається з конкретних злочинів, вчинених на певній території у відповідний період часу.

10. Злочинності притаманна іррегулярність. Іррегулярність стосовно злочинів проявляється в тому, що індивідуальні акти поведінки (крім співучасті), належні до масової сукупності, здійснюються незалежно один від одного. Неможливо сказати заздалегідь, ким безпосередньо, коли та як буде вчинено злочин. Ця незалежність окремих актів поведінки, їх іррегулярність і надає правопорушенням загалом статистичного характеру.

11. Злочинність має масовий характер. Стосовно злочинності це означає, що вона проявляється не в окремих злочинах, а в постійно наявній (тій, що зростає чи зменшується) сукупності дій.

12. Злочинність характеризується стійкістю. Стійкість злочинності означає, що не можна чекати різких змін у її структурі за рівні короткі проміжки часу (місяць, квартал, рік). Такі порівняно масові явища не можуть змінюватися дуже швидко. Різкі коливання деяких показників швидше свідчать про недоліки обліку, ніж про реальні зміни в стані певного явища.