Принцип концентрації позабюджетних фінансових засобів для реалізації на практиці політики енергозбереження.

Принцип рівноправності постачальників і споживачів ПЕР.

Принцип розв’язання проблем енергозбереження на основі широкого міждержавного співробітництва передбачає можливості широкої кооперації з країнами зарубіжжя.

3. Основи енергозбереження в апк.

Сільське господарство стає все більше енергоємним виробництвом.

Енергетична ефективність сільськогосподарського виробництва України пройшла докорінні якісні зміни у структурі витрат енергії, техногенна інтенсифікація витрат, зростання в їхній структурі до 90% частки витрат на механізацію, електрифікацію, хімізацію, будівництво зумовило значне зростання продуктивності праці.

Паливно-енергетичні ресурси в АПК України використовуються неефективно. Сукупні енерговитрати (з урахуванням енергії на виробництво машин, добрив, пестицидів тощо) в розрахунку на 1 га посівної площі складають десятки тисяч МДж.

Значно знизилась енергоефективність тваринництва. Енергоефективність виробництва свинини та продукції великої рогатої худоби знизилась в 2,5 рази. Пояснюється це рядом причин:

• нераціональними витратами енергії на опалення, вентиляцію, електричне освітлення великої кількості виробничих площ, які не використовуються або мало використовуються;

• роботою в режимі постійного недовантаження як основного виробничого, так і допоміжного технологічного й енергетичного обладнання;

• збільшенням холостого ходу механізмів у виробничому циклі і відповідно підвищенням втрат електроенергії.

Крім цього, на збільшення вартості енерговитрат вплинуло значне зростання тарифів на електро- та інші види енергії.

Для підвищення енергоефективності сільськогосподарським підприємствам необхідно зменшити рівень енерговитрат.

Вихідним етапом роботи з енергозбереження є проведення енергетичного обстеження (енергоаудиту) підприємства. Мета обстеження - виявлення втрат і непродуктивних витрат енергоресурсів, складання паливно-енергетичних балансів і переліку енергозберігаючих проектів і заходів з енергозбереження, ранжування їх за величиною витрат, термінів окупності і тривалості реалізації.

Найбільш поширені технічні заходи енергозбереження:

1. Впровадження систем контролю і обліку витрат енергоресурсів, які дозволяють з урахуванням специфіки даного підприємства виявити і оцінити як непродуктивні витрати, так і можливі резерви енергоресурсів. При цьому система повинна відображати не тільки кількісні, а й вартісні показники витрат енергоресурсів (з урахуванням різної вартості одиниці енергоносія в різний час доби, року). Тільки так можна реально оцінити доцільність впровадження різних енергозберігаючих заходів.

2. Аналіз існуючих технологічних процесів з метою, перш за все, наведення порядку в організаційному відношенні. Так, виробництво із зменшеними об'ємами доцільно зосередити на обмежених площах, створивши там усі необхідні умови праці, при цьому площі, що не використовуються, тимчасово відокремити, щоб запобігти зайвим витратам на опалення, вентиляцію тощо.

Оптимізувати структуру машинно-тракторного парку і транспортних засобів для перевезення продукції сільгосппідприємства. Правильно агрегатувати МТА, регулювати ширину захвату при виконанні польових робіт, завантаженість тракторів. Для зменшення вартості спожитих енергоресурсів технологічний процес може бути скорегований в часі з урахуванням зміни тарифів на енергоресурси в різний час доби. Нарешті, за наявності коштів існуючі енергоємні технологічні процеси можуть бути замінені більш сучасними, енергозберігаючими.

3. Зміна структури генеруючих потужностей і джерел енергії на підприємстві. Створення при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні власних джерел енергії на основі використання вторинних енергоресурсів, власного палива, місцевих видів дешевих палив, природного газу. У цьому сенсі ефективні (особливо в енергодефіцитних районах), так звані, мініТЕЦ, що є комбінованими джерелами електро- і теплоенергії. Основою таких мініТЕЦ є газові турбіни і двигуни, що працюють на природному газі. Розрахунки на реальних об'єктах показують, що тільки за рахунок заміщення електроенергії електросистеми в пікові періоди її роботи на електроенергію вироблену мініТЕЦ останні окупаються за три роки. Якщо на підприємстві є власне паливо або дешеві види місцевих палив, то ефективність мініТЕЦ стає ще більш очевидною. Також підвищується надійність електропостачання і незалежність від енергосистеми.

4. Утилізація теплових викидів тваринницьких і птахівничих ферм, установок сушіння сільськогосподарської продукції за допомогою теплообмінників і теплових насосів.

5. Автоматизація і регулювання процесів вироблення і споживання енергії. Потреба підприємства в різних енергоресурсах змінюється в часі і залежить як від технологічного процесу, так і від періоду року, доби, погодних умов. Але все це не означає, що вільне, хаотичне і некероване протікання цього процесу є найбільш раціональним і економічно вигідним. Відомо, наприклад, що найбільш економічний режим теплоелектрогенератора досягається лише при виробленні визначених кількісних (близьких до номінальних) значень теплової і електричної потужності. Робота в інших режимах завантаження невигідна і веде до перевитрат палива.

6. Раціоналізація схем електропостачання і електроосвітлення з метою підвищення їх ефективності, гнучкості керування, зменшення втрат. Впровадження газорозрядних джерел світла для громадських будівель, зовнішнього освітлення, застосування енергоекономічних світильників, максимальне використання місцевого освітлення. Заміна або відключення малозавантажених трансформаторів, створення при відповідних обґрунтуваннях спеціальних схем електропостачання в режимах малих навантажень, третьої зміни, вихідного дня.

7. Широке застосування регульованого електропривода змінного струму для насосів, компресорів та інших механізмів, коли вимагається регулювання продуктивності, тиску, що зменшує споживання електроенергії при окупності витрат протягом 1-2 років. У вітчизняній практиці до сьогодні для цієї мети використовується регулювання засувками (дроселюванням), у той час як за кордоном широко застосовується регульований електропривод.

Друга сфера АПК — сільське господарство — використовує як основне джерело енергію сонячного випромінювання і енергію органічних речовин ґрунту. Власне потенціальною працездатністю (перетворюваністю) цієї енергії в основному визначається виробнича ефективність АПК. Техногенну енергію АПК можна розглядати як енергію управління процесом перетворення потоку сонячної енергії в хімічну продукцію рослинництва, а потім в енергію продукції тваринництва. Реальні можливості використання цього виду енергії при перетворенні її в енергію сільськогосподарської продукції більшою мірою залежать від ґрунтово-кліматичних умов, застосовуваних агротехнологій, культивуючих видів і сортів рослин. Без кількісного врахування кожного з перерахованих факторів неможливо об'єктивно оцінити результативність використання техногенної енергії в різних екологічних умовах.

Третя сфера АПК — переробний і передаточно-реалізаційний комплекси. першому з них, як і агросфері, використовуються процеси біоконверсії. Методичні питання коректного аналізу ефективності біоперетворення енергії в цих процесах до цієї пори не розв'язані. Аналіз показує, що існуючі у сфері виробництва і споживання енергії труднощі - явище не тимчасове. Це пов'язано з тим, що глобальний характер енергетичної проблеми обумовлений найголовнішим загальнобіологічним законом біоенергетичної цілеспрямованості структур і функцій живих систем. Всі складові живої природи відповідно до цього закону енергоекономні. Людина в період свого екстенсивного розвитку порушила цей загальний принцип самоорганізуючих живих систем. Ціна цього порушення - виникнення глобальних проблем: енергетичної, продовольчої, екологічної тощо. Переорієнтування суспільства на інтенсивний розвиток неминуче пов'язане з пошуком енергоекономних процесів і технологій в усіх сферах діяльності, а особливо аграрному виробництві.

Одна з головних задач агроінженірінга - пошук методів і засобів зменшення питомих витрат техногенної енергії на отримання продовольства. Найбільш результативний шлях - розробка технологій і технічних засобів, які покращують використання природної сонячної енергії в рослинництві й енергії кормів у тваринництві. Це підтверджує співвідношення природної сонячної і техногенної енергії, що беруть участь в отриманні продукції рослинництва, і техногенної енергії, що використовуються при виробництві продукції тваринництва

Систематизований цілеспрямований пошук способів і засобів зменшення витрат техногенної енергії на отримання продовольства потрібно проводити на основі аналізу макроенергетичної моделі сільськогосподарського виробництва в цілому. Ця модель повинна описувати і процеси біоконверсії енергії.

Для створення моделі необхідно розв'язати дві головні задачі:

• розробити наукове забезпечення нормативної бази аналізу і кількісної оцінки енергетичної ефективності галузей АПК. Практична частина цього забезпечення повинна сприяти впровадженню однакової оплати праці при виробництві сільськогосподарської продукції в різних екологічних умовах, а також стимулювати енергозбереження і збереження природного середовища;

• концептуально об'єднати численні окремі аграрні, технічні й екологічні галузі знань, що дозволить створити надійну інформаційно-комп'ютерну базу для комплексного розв'язання задач енергоекономічної природосумісної інтенсифікації аграрного виробництва.

Економічні вартісні показники ефективності виробництва будь-якого продукту оцінюють його значною мірою ізольовано від природних процесів. Вони враховують працю людини, але не беруть до уваги «працю» решти природи, ресурси якої використовуються при виробництві всіх видів продукції.

 Запам’ятайте:

Найбільш поширені технічні заходи енергозбереження:

1. Впровадження систем контролю і обліку витрат енергоресурсів, які дозволяють з урахуванням специфіки даного підприємства виявити і оцінити як непродуктивні витрати, так і можливі резерви енергоресурсів.

2. Аналіз існуючих технологічних процесів з метою, перш за все, наведення порядку в організаційному відношенні.

3. Зміна структури генеруючих потужностей і джерел енергії на підприємстві.

4. Утилізація теплових викидів тваринницьких і птахівничих ферм, установок сушіння сільськогосподарської продукції за допомогою теплообмінників і теплових насосів.

5. Автоматизація і регулювання процесів вироблення і споживання енергії.

6. Раціоналізація схем електропостачання і електроосвітлення з метою підвищення їх ефективності, гнучкості керування, зменшення втрат.

7. Широке застосування регульованого електропривода змінного струму для насосів, компресорів та інших механізмів, коли вимагається регулювання продуктивності, тиску, що зменшує споживання електроенергії при окупності витрат протягом 1-2 років.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть головні напрямки зменшення витрат енергоресурсів.

2. Які принципи керування процесами енергозбереження покладенні в основу Закону України “Про енергозбереження”?

3. Назвіть основні причини зниження енергоефективності тваринництва.

4. Назвіть найбільш поширені технічні заходи енергозбереження.