2. Державна політика України в галузі енергозбереження

Енергетичний фактор сьогодні вирішальним чином впливає на формування економічної ситуації в Україні. Дефіцит паливно – енергетичних ресурсів, який складає більше 50% потреби народного господарства і населення і покривається за рахунок імпорту, моральне і фізичне зношення активної частини основних фондів, велика енергоємність технологій, кризовий стан фінансово – кредитної системи й економіки країни в цілому ставить задачі, безпосередньо пов’язані з виживанням держави та її безпекою. У зв’язку з цим енергозбереження в усіх сферах діяльності суспільства – важливий напрямок економічного розвитку України.

Передбачено, що серед основних напрямків роботи, що проводитиметься з метою виведення економіки із кризового стану, поряд зі структурно – технологічною перебудовою має бути забезпечення використання адміністративних, нормативно – правових та економічних важелів підвищення енергоефективності народного господарства. Їх реалізація дозволить, зокрема, вирівняти графіки навантаження електричної системи країни, підвищити надійність і якість електропостачання господарських об’єктів і населення, поступово ліквідувавши обмеження на споживання електроенергії.

Потенціал зниження енергоресурсів за Проектом складе від 20 до 40 млн т у. п. щорічно, починаючи з 2005 р., а потенціал економії енергоресурсів без попередніх капіталовкладень тільки завдяки заходам організаційного характеру оцінюється щорічно у 10 – 12,5%.

Економічний механізм енергозбереження пов’язаний із необхідністю введення прогресивних штрафних санкцій за неефективне або не господарське використання енергії, з реалізацією на практиці економічних стимулів виробництва і впровадження енергозберігаючого обладнання шляхом звільнення прибутку підприємства від обкладання податками відповідно до можливої економії енергетичних ресурсів, створенням спеціального фонду енергозбереження тощо. Однак в умовах регульованого ринку одними тільки економічними заходами неможливо досягнути результатів в галузі енергозбереження. Тому економічний механізм енергозбереження повинен діяти в поєднанні з системою адміністративних і організаційних заходів. Проведення енергозберігаючої політики повинно спиратися на детально розроблену систему правового регулювання процесів енергозбереження. Таким чином, забезпеченню стійкого паливо – і енергопостачання споживачів України, зменшенню їх залежності від імпорту енергетичних ресурсів має сприяти проведення активної політики енергозбереження у всіх секторах економіки на основі структурної її перебудови, технологічного оновлення всього енерговиробляючого і енергоспоживаючого обладнання, включення ринкових механізмів управління і законодавчого регулювання в галузі енергоспоживання і енергозбереження.

Для правового забезпечення розв’язання проблем енергозбереження 1 липня 1994 р. прийнято Закон України “Про енергозбереження”. У ньому визначенні правові, економічні та соціальні основи раціонального використання паливно – енергетичних ресурсів підприємствами, об’єднаннями і організаціями, розташованими на території України, незалежно від їх підпорядкованості і форм власності, а також громадянами України.

Виходячи з узагальнення світового досвіду і з врахуванням економічних умов, що склалися в Україні, в основу Закону покладенні наступні принципи керування процесами енергозбереження.

Принцип державного керування енергозбереженням заснований на створенні державою економічних і правових умов, що сприяють зацікавленості в енергозбереженні юридичних чи фізичних осіб. При цьому державне регулювання здійснюється не шляхом прямого втручання в економічну діяльність підприємств, а шляхом індикативного (непрямого) керування на основі застосування економічних і адміністративних заходів дії на процеси енергозбереження.

Принцип здійснення державної політики енергозбереження на практиці зводиться до виділення механізму керування енергозбереженням у самостійну структуру, діяльність якої повинна перебувати під контролем державних виконавчих органів. Це повинно сприяти зосередженню зусиль на розв’язанні економічних, правових і організаційних задач енергозбереження. Передбачається створення позавідомчого органу, що реалізує державну політику на практиці і здійснює комплексне управління у сфері енергозбереження.

Принцип позавідомчого державного контролю і нагляду за використанням ПЕР реалізується за допомогою Єдиної енергетичної інспекції, підвідомчої державному органу управління енергозбереженням. Вона створюється на основі існуючих відомчих структур (Держенергонагляду, Держгазнагляду), які займаються питаннями раціонального використання палива, теплової та електричної енергії і зменшенням їх втрат.

Принцип обов’язковості державної експертизи енергозбереження, завданнями якої є визначення відповідності управлінської, інвестиційної та іншої діяльності меті енергозбереження; встановлення відповідності перед планових, перед проектних, проектних та інших рішень вимогам законодавства про збереження тощо. Основна мета експертизи – попередити виробництво і випуск енергетично неефективного обладнання, технологій, приладів, побутової техніки тощо.

Принцип стандартизації і нормування в галузі енергозбереження проводиться з метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог раціонального використання і заощадження ПЕР. Застосування норм і нормативів в галузі використання ПЕР є не засобом їх лімітування, а основою для застосування економічних санкцій за нераціональне використання палива і енергії. При цьому “ступінь жорсткості” встановлення норм і нормативів використання палива та енергії і “ступеню їх наближення” до світових стандартів будуть повністю залежати від того, наскільки жорсткою буде державна політика в галузі енергозбереження.

Принцип економічного заохочення заощадження палива та енергії, економічного покарання за нераціональне та марнотратне використання ПЕР.