3. Класифікація режимів роботи електродвигунів.
Основними номінальними режимами роботи електродвигунів є:
тривалий, короткочасний і повторно-короткочасний.
Тривалим номінальним режимом роботи електродвигуна називають такий режим, при якому двигун працює з номінальним навантаженням протягом часу, достатнього для досягнення ним при незмінній температурі охолоджувального середовища практично усталеної температури. Навантаження може бути постійним або змінним.
Навантажувальні діаграми та криві нагрівання й охолодження двигуна при тривалому режимі роботи з постійним і змінним навантаженням зображено на рис. 3.1.1. а, б.
Тривалий режим роботи характерний для більшості електродвигунів, які застосовують у сільськогосподарському виробництві (двигуни приводів зерноочисних машин, кормодробарок, насосів, вентиляторів і ін.).
Короткочасним номінальним режимом роботи електродвигуна називають такий режим, при якому періоди роботи двигуна з номінальним навантаженням чергуються з періодами вимкнення його з електричної мережі. Причому тривалість періоду роботи настільки мала, що двигун не встигає нагрітися до практично усталеної температури, а тривалість періоду вимкнення така велика, що двигун встигає охолонути до температури, що практично дорівнює температурі охолоджувального середовища.
Короткочасний номінальний режим характеризується тривалістю періоду роботи двигуна з номінальним навантаженням. За ГОСТ 183—74 передбачені такі тривалості періоду роботи: 10, 30, 60 і 90 хв. Стандартами та технічними умовами на електродвигуни можуть встановлюватись інші тривалості періоду роботи.
Навантажувальна діаграма та криві нагрівання й охолодження двигуна при короткочасному режимі роботи зображені на рис. 3.1.1., в.
У короткочасному режимі працюють двигуни приводів кормороздавачів (ТВК-80А, ТВК-80Б), конвеєрів для прибирання гною (ТСН-3,0Б, ТСН-160) тощо.
Повторно-короткочасним номінальним режимом роботи електродвигуна називають такий режим, при якому періоди роботи двигуна з номінальним навантаженням чергуються з періодами вимкнення його з електромережі (паузами), причому тривалості періодів роботи і пауз настільки малі, що за час роботи двигун не встигає нагрітися до практично усталеної температури, а за час паузи не встигає охолонути до температури охолоджувального середовища. Приймають, що тривалість одного циклу (робочий період плюс пауза) дорівнює 10 хв (якщо стандартами або технічними умовами на електродвигуни не встановлена інша тривалість).
Повторно-короткочасний номінальний режим роботи характеризується відносною (в процентах) тривалістю вмикання ПВ.
За ГОСТ 183—74 встановлено такі значення відносної тривалості вмикання: 15, 25, 40 і 60 %.
Навантажувальна діаграма та криві нагрівання і охолодження показані на рис. 3.1.1., г.
У повторно-короткочасному режимі працюють електродвигуни приводів деяких безбаштових водокачок, підйомників та ін.
4. Призначення і класифікація апаратури керування і захисту.
За допомогою апаратів керування здійснюють ручне або автоматичне вмикання, перемикання й вимикання електричних кіл, автоматичне керування електроприводами машин і механізмів. Окремі апарати керування призначені і для автоматичного захисту електроустановок при аварійних режимах роботи.
Електричні апарати, що застосовуються для комутації (замикання, розмикання і перемикання) електричних кіл та проведення струму, називають комутаційними апаратами. За призначенням вони поділяються на апарати керування, за допомогою яких здійснюється пуск, зупинка і зміна режиму роботи електродвигуна, та апарати захисту, які захищають його від струмів короткого замикання, перевантаження, роботи на двох фазах тощо.
Апарати керування і захисту класифікують за такими основними ознаками: родом струму - апарати змінного струму, апарати постійного струму та апарати, які можуть працювати в колах змінного і постійного струмів; напругою - апарати на напругу до 1000 В і апарати на напругу понад 1000 В; частотою змінного струму - апарати, розраховані на роботу в електромережі з номінальною частотою 50 і (або) 60 Гц та з іншими частотами; кількістю полюсів - однополюсні та багатополюсні; видом привода полюсів - з загальним приводом та з полюсним керуванням (кожний полюс має окремий привод); кількістю комутаційних положень - двопозиційні та багатопозиційні; захищеністю від впливу оточуючого середовища - з ступенями захисту ІР00, ІР32, ІР54 і т. д.; кліматичним виконанням і місцем розташування під час експлуатації - апарати призначені для експлуатації в мікрокліматичному районі з помірним У), помірним і холодним (УХЛ), тропічним (Т) і т. д. кліматом категорії розміщення 1, 2, 3, 4 або 5; конструктивним виконанням - контактні та безконтактні апарати.
Контактним комутаційним апаратом називають апарат, який здійснює комутацію електричних кіл шляхом переміщення його контакт-деталей одна відносно одної.
Контакт-деталі - це струмоведучі деталі апарата, за допомогою яких здійснюється комутація електричного кола. Контакт - деталь, яка жорстко або пружно зв'язана з рухомою частиною апарата, називається рухомим контактом, а контакт-деталь, зв'язана з нерухомою частиною апарата,— нерухомим контактом.
Залежно від того як стикаються робочі поверхні контакт-деталей, розрізняють точковий, лінійний або поверхневий контакт, а за формою контакт-деталей - плоский, циліндричний, конічний, сферичний, прямокутний, квадратний або круглий.
Безконтактний комутаційний апарат — це апарат, який здійснює комутацію електричних кіл без переміщення і руйнування його деталей. Безконтактні комутаційні апарати, порівняно з контактними, мають більшу довговічність і надійність, допускають більшу частоту вмикання і вимикання, на них менше діє агресивне середовище тощо. Тому в сучасних електроустановках їх застосовують дуже часто.
