- •Лекція 2.
- •6. Поняття, види, функції та ознаки господарських договорів.
- •4) Функція планування
- •3. За тривалістю застосування у сфері господарювання:
- •7. Істотні умови господарських договорів
- •1) Істотні умови.
- •3) Випадкові умови договору
- •8. Форма господарських договорів та наслідки її недодержання.
- •9. Порядок укладання, зміни та припинення господарських договорів
- •1) Надіслання проекту договору
- •2) Повернення проекту договору - у двадцятиденний строк
- •1) Надіслання проекту договору (оферти);
- •2) Повернення проекту договору з протоколом розбіжностей (першій стороні) - у двадцятиденний строк;
- •3) Повернення проекту договору з підписанним протоколом розбіжностей - у двадцятиденний строк.
- •2. Особливості укладення договорів за державним замовленням
- •3. Особливості укладення примірних і типових договорів
- •Порядок зміни та розірвання господарських договорів
- •1. Надіслання пропозиції іншій стороні.
- •2. Повідомлення про результати розгляду пропозиції іншої сторони
- •10. Правові підстави та наслідки визнання господарських договорів недійсними (неукладеними).
10. Правові підстави та наслідки визнання господарських договорів недійсними (неукладеними).
Недійний договор - це договор, відносно якого було досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов сторонами, однак були допущені такі порушення закону при його укладанні чи погодженні його умов, які унеможливлюють настання правових наслідків, пов’язаних із його укладенням, окрім тих наслідків, що пов’язані з його недійсністю.
Основні підстави для визнання господарського договору недійсним можна уяснити шляхом аналізу ч.1 ст. 215 та ст. 203 ЦК України. Найбільш частішою підставою є підстава п.1 ст. 203 ЦК - “Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.”
Існують два види недійсних договорів:
1) нікчемні договори. Це ті договори недійсність яких прямо встановлена законом.
Суде не визнає договор нікчемним, а лише встановлює факт нікчемності договору, та застосовує наслідки його недійсності.
У випадках встановлених ЦК, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Наприклад, ст. 219 (недотримання нотаріальної форми договору)
2) оспорювані договори.
Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Особливості за ГК:
У ГК у ч.2 ст. 207 міститься певний дефект щодо можливості визнання недійсною нікчемну умову господарського договору. Відповідно до ч.2 ст. 207 ГК, недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 207 ГК, господарське зобов'язання може бути визнано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано недійсним, якщо воно:
1) не відповідає вимогам закону, або
2) вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або
По цій підставі часто подає позовні заяви податкова інспекція.
3) укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Наслідки недійсності господарського договору:
Загальне правило встановлено у ч. 2 ст. 208 ГК.
У разі визнання недійсним зобов'язання кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Неукладений договор - це договор, істотні умови якого не були погоджені сторонами або таке погодження не набуло необхідної форми.
Щодо неукладених договорів застосовуються загальні положення Глави 83 ЦК “Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави”.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
