3) Випадкові умови договору

Випадкові умови договори - це такі умови договору, які погоджені сторонами у відступі від положень диспозитивних норм або з метою вирішення питань, що взагалі не врегульовані законодавством.

Треба зазначити, що всі умови - істотні, звичайні і випадкові - після укладення договору стають однаково обов’язковими і сторони повинні додержуватись їх.

8. Форма господарських договорів та наслідки її недодержання.

При підготовці цього питання студентам рекомендовано ознайомити із п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року № 11 “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними”

Форма господарського договору - це зовнішній вираз господарського договору.

Форма господарського договору може бути:

1) усна;

2) письмова;

3) письмова + нотаріальне посвідчення

3) письмова + державна реєстрація.

Основна форма господарського договору - письмова.

Відповідно до п. 3.1 вищевказаної Постанови Пленуму, Господарюючі суб'єкти як юридичні особи повинні вчиняти правочини в письмовій формі як між собою, так і з фізичними особами (в останньому випадку - за винятком тих правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення; статті 206, 208 ЦК України). Відтак свобода вибору у підприємства, установи, організації, що укладає угоду, між усною та письмовою формою правочину є винятком, а обов'язкова письмова форма - правилом.

Письмова форма договору може бути:

1) звичайна письмова форма - у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

2) спрощена письмова форма - шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

(ч. 1 ст. 181 ГК).

Відповідно до абз. 2 п. 3.1 вищевказаної Постанови Пленуму, якщо іншою стороною заперечується одержання нею відповідного документа, заінтересована сторона зобов'язана подати господарському суду належні докази його надіслання поштою або іншим передбаченим законом чи договором засобом зв'язку; за неподання таких доказів у суду відсутні підстави для висновку про додержання сторонами письмової форми правочину (договору).

Обмеження спрощеної письмової форми.

Водночас, певні положення законодавства можуть забороняти застосовувати спрощену письмову форму. Наприклад, державний контракт укладається виключно у вигляді єдиного документа (ч.3 ст. 183 ГК).

Усна форма господарського договору.

Закон та Постанова Пленуму (вищезазначено) прямо не забороняють можливість укладення господарського договору в усній формі.

Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦК, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму, у разі недотримання сторонами письмової форми правочину для з'ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів частини другої статті 205 ЦК України; поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, може доводитися письмовими доказами та поясненнями сторін.

Недодержання форми правочину, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність правочину лише у разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема, статтями 547, 981, 1055, 1059, 1107 ЦК України.

Приклад:

Відповідно до ч.2 ст. 547 ЦК, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ГК, договір комерційної концесії повинен бути укладений у письмовій формі у вигляді єдиного документа. Недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.

Письмова форма договору + нотаріальне посвідчення.

Нотаріальне посвідчення правочинів (договорів) є обов'язковим лише у передбачених законом випадках або коли сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору (частина четверта статті 639 ЦК України).

Безпосередньо в ГК відсутня жодна норма, яка б вимагала обов’язкове нотаріальне посвідчення господарського договору, проте відповідні норми є у ЦК та інших актах законодавства.

Зокрема, нотаріальному посвідченню підлягає:

1) договір застави, якщо предметом застави є нерухоме майно (ч.1 ст. 577 ЦК);

2) договір купівлі-продажу земельної ділянки, майнового комплексу та іншого нерухомого майна (ч.1 ст. 657 ЦК);

3) договір дарування нерухомої речі (ч.2 ст. 719 ЦК);

4) договір оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше;

5) договір купівлі-продажу об’єкта приватизації державного майна (ч.4 ст. 27 ЗУ “Про приватизацію державного майна”)

Недотримання вимоги щодо нотаріального посвідчення = нікчемність договору.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму (вищевказаної), у зв'язку з недодержанням вимоги щодо нотаріального посвідчення правочинів нікчемними є лише такі правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню чи такі, умовами яких передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення.

Можливість визнання нотаріально не посвідченого договору дійсним

Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, суд може визнати такий договір дійсним у разі, якщо:

1) сторони домовились щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами (таким доказом, як правило, є договор);

2) відбулось повне або часткове виконання договору (що, також повинно бути підтведжено - наприклад, актом приймання-передачі певного майна);

3) одна із сторін ухилилась від нотаріального посвідчення (це тех повинно бути підтверджено)

Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК, у вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням правочинів, які підлягали нотаріальному посвідченню, дійсними (статті 219, 220 ЦК України), господарські суди повинні з'ясувати: чи підлягав відповідний правочин нотаріальному посвідченню, з яких причин його не було нотаріально посвідчено та чи втрачена можливість такого посвідчення, а також чи не суперечить зміст правочину вимогам закону, оскільки в такому разі позов не може бути задоволений.

Водночас, слід враховувати, що відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України” від 06.11.2009 року №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”), вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Письмова форма + державна реєстрація.

Деякі господарські договори є укладеними лише після їх державної реєстрації, але виключно у випадках, встановлених законом.

Це підтверджується ч.1 ст. 210 ЦК:

Відповідно до ч.1 ст. 210 ЦК, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Приклади:

Наприклад, відповідно до ч.2 ст. 367 ГК України, договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив реєстрацію суб'єкта господарювання, що виступає за договором як правоволоділець. Якщо правоволоділець зареєстрований як суб'єкт господарювання не в Україні, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який зареєстрував суб'єкта господарювання, що є користувачем.

Відповідно до ст. 8 Закону про оренду землі, договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.