4) Функція планування

Зазначена функція, полягає у тому, що укладаючи господарський договір, суб’єкт господарювання фактично може здійснювати планування своєї подальшої господарської діяльності.

Наприклад, у разі укладення договору поставки суб’єкта господарювання - постачальник повинен спланувати свою діяльність таким чином, щоб забезпечити виконання договору - періодично поставляти певну продукцію.

5) функція опосередкування відносин між суб’єктами господарювання

Саме господарський договір є підставою виникнення відповідних господарських відносин між суб’єктами господарювання.

6) координаційна функція

Координаційна функція господарського договору полягає у тому, що доволі часто при укладанні господарського договору інтереси суб’єктів господарювання не збігаються, наслідком чого є координація інтересів суб’єктів господарювання при укладанні господарського договору.

ВИДИ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ

1. За строками дії:

1) на довгострокові (на строк більше 5 років - концесійні договори, договори оренди тощо)

2) середньострокові (на строк від 1 до 5 років - наприклад, договори підряду на капітальне будівництво, договори поставки)

3) короткострокові (строком дії до 1 роки - договор поставки тощо)

4) разові договори - укладаються на одну господарську операцію (договір купівлі-продажу, договір міни)

2. За економічним змістом:

1) договори на реалізацію майна (купівля-продаж, поставка, міна/бартер, контракції с/г продукції, енергопостачання);

2) договори на передачу майна у користування (безоплатне користування майном, оренда, лізинг);

3) договори з виконання робіт чи т.з. підрядні договори (підряд на капітальне будівництво, підрядк на виконання проектно-вишукувальних, дослідно-конструкторських та інших робіт);

4) договори на надання послуг (фінансових, консалтингових, зберігання майна, охорона об’єктів тощо);

5) транспортні договори (різновид договорів на надання послуг) - (перевезення вантажів, буксирування, подачі та забирання вагонів тощо).

3. За тривалістю застосування у сфері господарювання:

1) традиційні договори - договори, що застосовуються протягом багатьох столітть (договори купівлі-продажу, підряду, про спільну діяльність, перевезення);

2) новітні договори - договори, поява яких протягом останніх двох століть викликана ускладенням господарського життя (договір лізингу, договір факторингу, агентські договори тощо).

Окремо у сфері господарювання необхідно виділити наступні види договорів:

1) типові договори;

2) примірні договори;

3) договори приєднання.

Типовий договір - це зразок договору, що затверджується нормативно-правовим актом, який є обов’язковим при укладанні відповідного виду договору.

Відповідно до п. 4 ст. 179 ГК, сторони не мають право відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Типовий договір може затверджуватись наступними органами:

1) Кабінет Міністрів України

2) у випадках, передбачених законом, - іншим органом державної влади.

Наприклад, Постановою КМУ від 12 квітня 2000 року №643 затверджений Типовий концесійний договір.

Постановою КМУ від 3 березня 2004 р. №220 затверджений “Типовий договір оренди землі”.

Відповідно до п. 15 ч.2 ст. 4 ЗУ “Про засади функціонування ринку природного газу”,- до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належить затвердження типових договорів на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу).

Відповідно до зазначених положень Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 05.07.2012 р.№849 була затверджений Типовий договір на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу).

Відступлення сторонами від змісту типового договору може бути підставою для визнання такого договору або окремих його положень недійсними.

Наприклад, у Постанові від 22 червня 2010 р. № 10/454/09 ВГСУ зазначив наступне:

“Згідно з п.п.4,42 Типового концесійного договору (в редакції від 12.05.2004р.) концесієдавець має право вимагати дострокового розірвання концесійного договору в разі порушення концесіонером його умов. На вимогу однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавством України.

Отже, Типовим концесійним договором (в редакції від 12.05.2004р.), як і Законом України "Про концесії", не передбачено права концесієдавця на одностороннє позасудове розірвання концесійного договору.

За таких обставин, вказавши у спірних пунктах концесійного договору від 11.12.2008 №1 про право концесієдавця на розірвання договору в односторонньому позасудовому порядку у виняткових випадках (у разі порушення концесіонером умов договору, викладених у абзацах "б", "в", "г", "л" пункту 2.2.2 та пункту 11.3), сторони у справі неправомірно відступили від змісту Типового концесійного договору в частині порядку розірвання концесійного договору від 11.12.2008 №1, чим порушили імперативні приписи абзацу 4 ч.4 ст.179 Господарського кодексу України. “ (http://reyestr.court.gov.ua/Review/10275432).

Примірний договір - це зразок договору, що затверджується нормативно-правовим актом, який носить рекомендаційний характер для суб’єктів господарювання та не є обов’язковим.

Відповідно до п.4 ст. 179 ГК, сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст

Відступлення сторонами від змісту примірного договору не має правових наслідків.

Приклад примірного договору: Постановою КМУ від 7 жовтня 2009 р. №1087 р. затверджений Примірний договір про постачання природного газу за нерегульованим тарифом підприємствами теплоенергетики на виробництво теплової енергії для надання населенню послуг з централізованного опалення та постачання гарячої води.

Договір приєднання.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п. 4 ст. 179 ГК України, договір приєднання - це договір, запропонований однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Із договором приєднанням пов’язані додаткові умови щодо нікчемності окремих його положень.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ГК, Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови договорів приєднання, що:

1) виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;

2) допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;

3) вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

У науці до договорів приєднання відносять часто договір банківського рахунку, договір лізингу тощо.

На практиці однак виникають проблеми, пов’язані із доведенням, що певний договор є договором приєднання.

Існують випадку, коли у законодавстві прямо зазначено, що певний договор є договором приєднанням. Наприклад, це стосується цивільно-правового договору прокату (ч.2 ст. 787 Цивільного кодексу України).

У разі ж відсутності прямого позначення у законодавстві, що певний договор є договором приєднання, позивачу необходні доводити, що умови договору “встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах”.

Приклад відмови у позові у зв’язку з недоведеністю зазначених обставин (договір лізингу): http://reyestr.court.gov.ua/Review/29275725