Загальна культура управлінця, її компоненти
Опорні поняття теми
загальна культура людини – комплекс якостей, які повинна мати кожна людина, що забезпечує вибір нею доцільного способу взаємодії із собою й оточуючим середовищем (природою, суспільством, Космосом) у життєдіяльності та сприяє виробленню людського способу життя;
загальна культура управлінця – комплекс якостей управлінця, який характеризує його як людину та забезпечує вибір ним доцільного способу міжособистісної взаємодії в управлінській діяльності;
загальна культура професіонала – комплекс якостей професіонала, який характеризує його як людину та забезпечує творчий вибір ним продуктивного способу міжособистісної взаємодії в професійній діяльності;
загальна культура управлінця-професіонала – комплекс якостей управлінця-професіонала, який характеризує його як людину та забезпечує творчий вибір ним продуктивного способу взаємодії в управлінській діяльності.
психологічна культура управлінця – це комплекс психологічних цінностей і знань, ступінь володіння і вміння користуватися ними при виборі способу організації управлінцем власної поведінки в управлінській діяльності.
психічна культура управлінця – це спосіб життєдіяльності психіки управлінця (хоча всі люди мають подібну організацію (структуру) психіки, проте кожен виробляє власний спосіб її життєдіяльності);
особистість – це гармонійна, духовна, самореалізована людина, яка виробила індивідуальний людський спосіб життя (тіла, Душі, Духу), реалізувала свій природний потенціал для задоволення своїх природних потреб і потреб соціуму;
Життєва позиція – спрямованість особистості, що зумовлюється її ставленням до життя.
ОКЛ 4 Додаток 3
Модель загальної культури людини
ОКЛ 4 Додаток 4
Духовна культура управлінця, її вплив на гармонійний розвиток особистості
Духовна культура людства – це комплекс вироблених людством цінностей та ідеалів, який спрямовує людину в її життєдіяльності, допомагає людству генерувати моральні та світоглядні ідеї, діяти та боротися за їх досягнення;
Духовна культура людини – це комплекс загальнолюдських, особистісних цінностей, ідеалів і переконань людини, який спрямовує її у виборі власного способу життєдіяльності;
Духовна культура управлінця – це комплекс загальнолюдських, особистісних, професійних цінностей, ідеалів і переконань управлінця, який спрямовує його у виборі доцільного способу управлінської діяльності.
7 Компонентів духовної культури (за н. Корякіною):
культура добра і любові – уміння орієнтуватися в моральних категоріях добра і любові та зусилля по подоланню їх антиподів – зла і ненависті;
культура краси, радості і щастя – відповідальність за міру гармонії. Поведінка особистості виключає агресивність, жорстокість, байдужість, заздрість;
культура думок і вчинків, емоцій, почуттів як піднесеність діяльності і вчинків, спрямованість до кращого, прогресивного;
культура провини, сорому, совісті як обмеження матеріальних і духовних запитів і рушій соціальності особистості;
культура милосердя, співчуття, співпереживання як ствердження добра, повага до старших, хворих, сиріт, як співучасть до чужої долі, милосердя і здатність ранжувати цінності світу;
культура інтелекту як моральність, коли особистість не хизується своїми знаннями, і як мудрість, в основі якої ”етичний” інтелект, що походить від природи;
культура рефлексії – умова становлення особистості, самоаналіз, звертання до себе і вироблення важливих загальнолюдських якостей.
ОКЛ 4 Додаток 5
Основні людські чесноти:
Стримування (рос.воздержание)
Стримування від зайвого вживання їжі, продуктів харчування, особливо алкоголю. Дотримання постів. Приборкання плоті помірним уживанням корисної організму їжі, від чого послаблюються пристрасті, особливо самолюбство, що, виявляється, полягає в плотських задоволеннях життя та спокою.
Цнотливість, доброчесність (рос. целомудрие)
Ухилення від усіляких розпусних (нечесних) справ, від солодких пристрасних бесід і читань, від вимовляння солодких пристрасних, поганих двозначних слів. Збереження чуттів, особливо зору, слуху, дотику. Скромність. Відкидання думок і мрій розпусних. Мовчання. Служіння хворим і калікам. Згадування про смертність. Початок цнотливості – стійкість розуму від розпусти в думках і мріях: вдосконалення цнотливості – чистота, спрямована до „Світла”(любові, Бога, добра, гармонії...).
Відсутність користолюбства (рос. стяжание)
Задоволення себе найнеобхіднішим. Ненависть до розкошів та повного достатку. Милосердя до бідних. Слідування Христовим заповідям. Спокій та свобода Духу і незалежність. М’якість серця.
Лагідність, покірність (рос. кроткость)
Ухилення від гнівливих (злостивих) думок і від збурення серця люттю.
Терпіння. Мир сердечний. Тиша розуму. Твердість і мужність християнські. Уміння не ображатися. Незлобливість.
Блаженний плач
Відчуття загального падіння людства і власної убогості душевної. Горювання по них. Плач розуму. Хворобливе зажурення серця. Прозябаюча від них легкість совісті, благодатна втіха і радість. Надія на милосердя. Вдячність у зажурі, покірне її переживання від бачення їх багатьох гріхів. Готовність терпіти. Очищення розуму. Полегшення від пристрастей. Подяка світу. Бажання молитви, усамітнення, покори, слухняності, сповідання гріхів своїх.
Трезвіння (рос. трезвение)
Старанність до всякої доброї справи. Ретельна увага до всіх справ, слів і думок, і почуттів своїх, контроль їх. Постійна життєва активність, бадьорість. Обмеження тривалого сну, розпещеності, пустослів’я, гострих слів. Любов до нічних розваг, що дають бадьорість душі.
Покора
Страх. Відчуття його. Боязнь. Прямота і правота. Неупередженість. Милування. Припинення виправдовуватися. Мовчання перед тим, хто ображає. Духовні міркування. Уміння слухати і чути своє серце і совість.
Любов
Зміна під час роздумів страху на любов. Заперечення всякого грішного: думки, відчуття. Любов до всього. Любов до всіх чиста, рівна, радісна, безпристрасна, що палахкотить однаково до друзів і ворогів. Захоплення любов’ю розуму, серця і всього тіла. Насолода всього тіла радістю духовною. Розслаблення тіла. Мовчання розуму. Просвіта розуму та серця. Споглядання людських творінь.
ОКЛ 4 Додаток 6