Всесвітні закони

Принцип віддзеркалення – зовнішнє віддзеркалює внутрішнє (кожна людина створює свій світ, творить своє життя).

Закон збереження енергії – подібне притягує подібне (хто як про Буття думає, той так і живе – хто бачить негативні прояви життя частіше притягує негатив, хто бачить позитивні прояви життя частіше притягує позитив).

Закон про відповідальність – людина несе відповідальність за свої думки, слова, вчинки, життя (кожному достається рівно стільки благ, скільки він достойний мати у відповідності до сили свого благочестя).

Закон цілісності – часточка прагне до цілого, тому і людина прагне поєднати підсвідоме зі свідомим, отже прагне до цілісності самої себе.

Закон позитивного наміру – не заважати підсвідомості, а допомагати своїми позитивними думками та свідомими діями (чим більш чисті задуми має людина, тим більше в неї здібностей, тим до більших знань Всесвіту вона отримує доступ; змінити себе – перед усім позбавитися від агресивних думок і емоцій).

Закон свободи волі – будь-яке бажання повинно втілитися в потрібний час і в потрібному місці, а для цього потрібні терпіння, аскетизм (самоконтроль і дисципліна почуттів і емоцій, бажань і думок), життя по Праві – правді чи по Ра – по Сонцю (дотримуватися Законів Всесвіту).

Закон часу – все у цьому світі відбувається в потрібний час і в потрібному місці, тому важливо йти в ногу з Часом (спів ставляти свої бажання зі своїми можливостями).

ОКЛ 2 Додаток 5

Чотири види ставлень до себе і Світу (за В.В. Ковальовим):

• Я хороший – світ хороший (альтруїст) ------- успіх;

• Я хороший – світ поганий (егоїст) -------------зона проблем;

• Я поганий – світ хороший (хибний альтруїст) -------------зона проблем;

• Я поганий – світ поганий (невдаха, постійно притягує до себе проблеми) ---------------------поразка.

Альтруїзм – це якість характеру людини (її властивість), яка виявляється у бажанні й готовності допомогти тому, хто потребує допомоги, нічого не вимагаючи натомість. Діє принцип „Я тобі, ти – іншому”

Природний альтруїзм – це істинний альтруїзм (той, який повертається до людини добром)

Природний альтруїзм включає три провідні компоненти відповідно до універсального принципу Буття – принципу триєдності (в християнстві він називається „Свята Троїця”, в індуїзмі – „Тримурті”):

1. прохання про допомогу;

2. бажання допомогти;

3. можливість надати допомогу.

Істинний альтруїзм захищає інтереси трьох сторін:

• інтереси того, хто просить про допомогу, захищені тим, що він сформулював конкретне прохання (яка допомога і в якій формі йому потрібна);

• інтереси того, хто надає допомогу, захищені тим, що він надає посильну для себе допомогу, яка відповідає його фізичним, матеріальним і моральним можливостям і не заважає досягненню його власного благополуччя та щастя;

• інтереси оточуючого світу захищені тим, що бажання істинного альтруїста стимулюють його робити саме те, що потребує Буття (Природа), оточуючий світ.

ОКЛ 2 Додаток 6

Егоїзм – це якість характеру людини (її властивість), яка виявляється у гіпертрофованій любові до себе одночасно із байдужістю до оточуючого світу та за чужий рахунок. Діє принцип „Все для мене”

Два типи життєвих цілей і дві моделі поведінки:

• життя для себе ----- матеріальні блага --- споживання --- задоволення – Споживач ------------------ модель поведінки – „ Тиран – Жертва ”

• життя, яке приносить радість іншим, ----- саморозвиток --- самовдосконалення --- загальне благо – Благородна людина ---------------- модель поведінки – „ Господар життя ”.

Використовувати іншу людину як засіб отримання задоволення – аморально (бездуховність), тому що кожен сам по собі мета, а не засіб.

Допомагати іншим бути успішними та щасливими, створювати ситуації, в яких у кожного може бути трошки радості – благородно (святість).

„ Дурник бажає блага собі, мудрий же бажає блага для всього Світу, де і йому вистачить часточки ”.

„ Радість роботи являється найкращим полум’ям Духу ”.

ОКЛ 2 Додаток 7