4.3. Визначення загальнокорпоративних стратегій та побудова "стратегічного набору" корпорацій (ат).

Визначення ступеня диверсифікації (в яких галузях діятиме організація; чи придбаватиме діючі компанії)

Зосередження на способах поліпшення загальних показників діяльності компанії у діючих напрямах диверсифікації (посилення конкурентних позицій; підвищення дохідності; фінансування додаткових потужностей; заходи щодо підвищення ефективності виробництва; надання нових управлінських технологій; відмова від непривабливих, неперспективних сфер бізнесу)

Пошук способів отримання синергічного ефекту в традиційній сфері діяльності та перетворення його на конкурентну перевагу (пожвавлення діяльності з аналогічними технологіями виробництва, каналами збуту, споживачами; передача навичок, досвіду; максимальне використання потужностей, площ; зниження загальних витрат; підвищення конкурентоспроможності певних виробів; поліпшення інших напрямів взаємозв’язаної диверсифікації)

Ранжування привабливості інвестування в різні сфери діяльності для розміщення коштів у найбільш перспективних із них

Рис. 4.4.побудова стратегічного набору

Рис.4.5.портфельна стратегія

ДІЛОВА СТРАТЕГІЯ — зосередження на встановленні та закріпленні довгострокової конкурентоспроможної позиції в конкретній сфері діяльності

ОСНОВНІ НАПРЯМИ

Реагування на зміни в даній галузі, в економіці, у політиці чи інших сферах

Розробка конкурентоспроможних заходів, які можуть забезпечити відчутні переваги порівняно з діями конкурентів

Об’єднання стратегічних ініціатив функціональних підрозділів

Розв’язання конкретних стратегічних проблем, актуальних для фірми на даний період

ОСОБЛИВОСТІ

Визначення сфери діяльності, у якій фірма маєтиме конкурентні переваги

Можливість розробки товарів з такими характеристиками, які здатні привабити споживача й виділити фірму спроміж її конкурентів

Нейтралізація конкурентних заходів інших фірм

КОНКУРЕНТНІ ПІДХОДИ

Намагання стати виробником продукції з низькими витратами

Досягнення ефекту диференціації

Зосередження уваги на певному сегменті ринку за рахунок собівартості та/або задоволення специфічних потреб споживача

Рис.4.6. Ділова стратегія фірми

Стратегія фірми в соціальній сфері:

• Визнання правомірності існування інших, крім вільного підприємництва, ідеологічних орієнтирів;

• Здійснення соціальної політики фірми відповідно до суспільних норм (вимог);

• Налагодження системи мотива­цій, заохочень для ефективного й своєчасного реагування на соціальні проблеми;

• Розуміння політичних процесів та майстерність полі­тичної поведінки (під­готовка політичних рішень, лобіювання, створення коаліцій, ведення переговорів, використання пропаганди);

• Необхідність здійснення змін організаційного спрямування для забезпечення компетентного розв’язання соціальних проблем ;

• Наявність розширеної системи інформації;

• Створення структури для політичних дій;

Рис. 4.7.Функціональні стратегії організації