Філософія Києво-Могилянської академії та її роль у розвитку української філософії і культури.

Заснована Петром Могилою 1632 р. (С. Яворський, Т. Прокопович, I. Гізель, й. Кононович-Горбацький, Г. Щербицький)

Усвідомлюючи, що католицизм на Заході поставив собі на службу всі гуманiтарнi науки — мову, літературу, iсторiю, фiлософiю, Петро Могила прагне піднести роль української православної церкви на щабель рівний опоненту. Обґрунтовували право української церкви на суверенне існування. Це сприяло розвиткові національної самосвiдомостi українського народу, була стимулом поступу культури й освіти в Україні.

Філософський курс три частини: Логіка (форми людського мислення); Фізика(матерія, форма, природа, мистецтво). Метафізика.

Перший етап (до кінця ХVII ст.) розмежування фiлософiї i теології, поступовою переорiєнтацiєю від богопiзнання на пізнання природи і людини, усвідомленням самостійної цiнностi природи і необхiдностi пізнання її законів.

Другий (перша половину ХVIII ст.) зростає увага до проблем гносеології, до рацiоналiстичної та емпіричної методології. Фiлософiя розумується як наука, заснована на iстиному вiрогiдному пiзнаннi, що здійснюється за допомогою єдиного методу. Cамодостатність природи, стосовно якої роль Бога обмежується функцією творця або першопричини.

Матерія осмислюється через виокремлення субстанції як самобуття, визначеної сутності, що існує в собі i сама по собі.

Вчення про метод. Як правило, у курсах логіки аналізувались синтетичний (індуктивний) та аналітичний (дедуктивний) методи.

Людина мислиться як «мікрокосм» у «макрокосмосі» Всесвіті. Сутнісною основою людини є мислення. Це зумовлює виняткове місце людини у Всесвiтi, що споріднює її з самим Богом.

Структура людської душі: вегетативна, тваринна, людська i божественна. Ці складники можуть існувати i у злагоді, i у ворожнечі одна до одної.

Свобідна воля: здатність вибирати, що стосується мети. А це передбачало вiдповiдальнiсть людини за власну долю i за свої вчинки, не тільки перед Богом, а й тут, на землі, — перед собою i суспільством.

Воля не є вільною від розуму, вона втілює «практичні» рішення розуму. Розум сприймає об’єкт чи факт, аналізує його, робить висновки i пропонує волі програму здійснення вчинку. Але ситуації часто-густо бувають неоднозначними, i тому розум пропонує волі рiзнi варіанти рішення, оцінюючи їх з огляду блага для людини.

Проблема сенсу життя: йдеться про «фізичну» i «моральну» мету людини. «Фізичною» метою є досягнення блаженства, що полягає у «ясному баченні Бога». Це вважається найвищою досконалістю людини. «Моральна» мета пов’язана з земним життям i реалізується через досягнення блага у реальному бутті. Загалом благом вважається все, що стало для людини бажаним.

Філософія і політика. Роль філософії в концептуальному обгрунтуванні політики.

Політика - суспільну діяльність, пов'язану, насамперед, з участю в здобутті, утриманні та реалізації влади у державі.

Політику слід пов'язувати з поняттями влади і держави.

Політика ула справою філософів і мислителів: Платон, Арістотель, Цицерон, св. Августин, Тома Аквінський. Відповідно політичні ідеї були підкріплені філософськими ідеями(Наприклад у Платона монарх мав бути філософом, пізнати істину і мету держави, у Томи Аквінського – монархічна влада є священною. Монарх править народом, і повинна існувати ієрархія, як і у цілому світі).

На протязі всієї історії філософія і політика були тісно пов'язані.

Теорії держави: Платон; Патріархальна (Арістотель) – держава походить з сім'ї, влада монарха – продовження батьківської влади; Т. Мор – держава – змова багатих проти бідних; Договірна теорія (Гроцій, Гоббс, Руссо, Локк); Психологічна теорія (Петражицький, Фрейзер) -- держава пояснюється особливістю людської психіки, а саме, потребою в підпорядкуванні; Теорія ненасильства (Дюрінг) – держава виникає як наслідок акту насильства, завоювання землеробів кочівниками; Марксизм – держава виникає внаслідок поділу суспільства на класи.

З проблемою держави і влади пов'язана філософська проблема свободи людини. Поняття суверенітету особи, дихотомія "людина – держава": 1. універсальна концепція – пріоритет цілого щодо частини, людина існує для держави; 2. соціалістична – держава захищає людину і контролює всі сторони громадянського і приватного життя людини; 3. ліберально-демократична – ідея правової держави як результату договору між індивідами з рівними правами.

Філософія політики постає у статусі філософської (тобто теоретико-пізна-вальної, методологічної і світоглядної) галузі знань про політику як цілісний феномен, в його найбільш загальних характеристиках, закономірностях розвитку, структурування та функціонування, в системі взаємопов'язаних факторів суспільно-історичного процесу і у відношенні до людини як суб'єкта своєї власної життєдіяльності і культури. Філософія політики, за переконанням позитивістів, приречена на відмирання з появою політичної науки як принципово нової, справді автентичної форми осмислення політичного життя людей, що робить своїм предметом, на відміну від філософії політики, самі явища та реалії політичного буття людей, а не їх сутність, яка проголошується неісную­чою фікцією. Пітер Леслет: «зараз політична філософія, так чи інакше, мертва»