15. Л.Вітгенштайн та його місце у філософії хх ст.

Лінгвістична філософія.

Особливістю концепції Л.Вітґенштайна є визнання ролі людської діяльності в процесі формування значень: значення терміну мови розглядається не як образ об’єкта, що виникає в індивідуальній свідомості шляхом сумування загальних властивостей різних об`єктів, а як образ мовної гри, в якій термін використовується і яка описує деяку мовну діяльність.

Буденна мова багатозначна. Значення  це спосіб вживання слова. Буденна мова  це мова-гра лінгвістичними символами. Мовні ігри  це вільні витвори розуму і бажання.

Звичайна мова відтак більше не оцінювалась як недосконала (у порівнянні з штучною символічною мовою, пристосованою для логіки і математики). Оскільки первинною мовою була безперечно звичайна мова (адже штучні спеціальні мови виникли на її основі), то шляхом для з'ясування значення тих чи тих термінів може бути з'ясування тих первинних значень повсякденної мови, на основі яких був введений певний термін. Значення того чи того терміна потрібно розглядати з погляду історії його використання. Це пояснює те місце, яке в лінгвістичній філософії зайняла повсякденна мова та аналіз повсякденного застосування висловів для виявлення (часто прихованих, неусвідомлених) значень. Тому лінгвістична філософія має ще іншу паралельну назву — «філософія звичайної мови».

Л. Вітґенштайн писав: “Філософія не може втручатися в фактичне використання мови, вона може лише описувати її. Філософія не може дати мові ніякого обґрунтування, вона залишає все як є. Філософія покликана з’ясувати, які поняття і в яких межах мають сенс”.

Всі філософські проблеми є мовними, стверджують аналітики. Філософ не може відкрити нових фактів. Нова філософія Вітгенштайна є швидше набором методів і практик, ніж теорією. Автор сам вважав, що тільки так може виглядати дисципліна, постійно змушена пристосовуватися до свого змінного предмету.

16. Міфологічний світогляд та його риси. Функції міфології. Міфотворчість у хх ст.

Першим дійшов висновку про те, що міф є стадією розвитку свідомості, яка відповідає певній історичній добі, французький культуролог Л. Леві-Брюль.

Для міфологічного світогляду характерним є: 1. Усвідомлення роду як колективної особи, переконаної у наявності спільного предка – тотема. 2.Міфологічний світогляд значною мірою обернений у минуле, адже тотемний предок був (він був колись). 3.Оскільки міфологічний світогляд антропоморфний, то неминуче формування анімістичної картини буття, тобто одухотворення усього сущого.

Міфологічний світогляд – система образного знання про світ, що виражене сукупністю міфів. Міф – оповідь про життя та вчинки істот або героїв, пов’язаних з вищими силами й наділених надприродними здібностями та властивостями. Образи міфу несуть у собі закодовану модель сприйняття світу та поведінки.

Цей світ існує для людини як справжня дійсність, як єдиний світ мислення і речей. Поділ світу на духовний і тілесний для мислення міфологічного невластивий.

ХХ ст.. – політичні міфи

Спільні риси (традиційних і політичних міфів):

- не лише пояснюють те, що існує, але і створюють образ нової реальності, якою ще належить втілитися насправді.

- основним об'єктом міфологізації в обох випадках є минуле даного соціуму, яке зберігає свою актуальність для сьогодення.

- є дієвою силою, яка організовує поведінку індивіда і людських мас, реалізуються в суспільних ритуалах і укріплюють соціальні зв'язки. Виконують функції психологічної компенсації.

Відмінності:

- об'єктом традиц. міфологізації є боги, культурні герої або предки, в міфах ХХ ст - реальні люди і події справжнього і недавнього минулого.

- політичні міфи не успадковуються з глибини століть, але створюються певними людьми або групами людей. Наукоподібність.

- на відміну від міфів архаїчних, політ. Міфи поширюються не усним або рукописним шляхом, а головним чином через засоби масової інформації.

Можна намітити 4 групи сучасних міфів.

1. політичного і суспільного життя.

2. Міфи, пов'язані з етнічною і релігійною самоідентифікацією.

3. Міфи, пов'язані з позарелігійними віруваннями (НЛО, екстрасенсів).

4. Міфи масової культури (міф про Америку).

Функції:

- Аксіологічна (міф є засобом самовихваляння і наснаги);

- Телеологічна (у міфі визначаються мета і сенс історії, людського існування);

- Праксиологічна, реалізована в трьох планах: прогностичному, магічному і творчо-перетворювальної ;

- Комунікативна (міф є сполучною ланкою епох і поколінь);

- Пізнавальна та пояснювальна;

- Компенсаторна (реалізація та задоволення потреб, які реально, як правило, нездійсненні).