60. Концепція національної еліти в історіософії в. Лепинського і політології Донцова.

Філософія поч 20 ст - це філософія національного радикалізму Суть: шлях розв'язання національної ідеї вбачався у національний революції Представники Липинський і Донцов

Дмитро Донцов (1883—1973) - видатний діяч та ідеолог українського національно-визвольного руху У багатьох публіцистичних, літературно-критичних і наукових працях. найповніше в книгах "Підстави нашої політики", "Націоналізм", "Дух нашої давнини" зробив спробу сформулювати основні положення теорії нації і національної еліти, світоглядні засади української національної ідеї та свою концепцію "вольового" націоналізму і висловив ряд філософських ідей, висвітлення яких допомагає всебічно осмислювати особливості розвитку філософської й політичної думки в Україні.

Обґрунтував центральний пункт концепції, згідно з якою українська нація повинна вишукати внутрішні сили, щоб вийти з національної кризи, відійти від Росії і стати незалежною, сильною європейською державною нацією. Для цього вважав за необхідне:

"Українство мусить усвідомити собі, що його ідея, коли хоче перемогти, бути яскравою ідеєю, себто виключати всяку іншу, основуватись не на частиннім, але повнім запереченні чужої.".

Нація, яка хоче "стати як сталь", мусить черпати енергію у власній ідеї. Д. Донцов вважав, що етнографічна маса людей із спільними ознаками, звичаями, традиціями може перетворитися в націю і стати суб'єктом світової історії або залишитися тільки людським матеріалом для підживлення інших націй згідно із універсальним законом життя - боротьби за існування. Тому визначальною ознакою нації є сила - право сили регулює відносини між націями, що сенс історії полягає у боротьбі за існування, владу, панування, сильніші нації перемагають і панують над слабшими Тому доля нації залежить від якостей еліти. Використавши ідею "сродності" Г. Сковороди, Донцов зробив висновок, що провідне місце займають ті, яким "сродні панувати: нова каста своїх панів або коли такої нема — чужих". Тому в порушенні кастового устрою давньої України вбачав одну із причин втрати сили української нації. Звідси виводив головну умову — створення правлячої верстви й відродження духу української давнини. Така еліта, відроджуючись, мала б перетворити народ "дроворубів і водоносіїв в організовану націю, сильну культурно й духовно"

Таким чином Д. Донцов підводні до висновку, що для відродження духу української нації треба воскресити її давнину, її чесноти і створити подібну їй касту володарів. Лише тоді нація, коли "протиставить Петром і Сталіним рівнорядну розмахом касту провідників" з рівносильною енергією, завзяттям і мудрістю, зможе розірвати насильну сполуку України з Москвою

Із загальних підстав націоналізму Д. Донцов підходив і до оцінки мистецтва, української літератури, до справи виховання, до співвідношення нації, і держави, нації і суспільства, народу і героїв, особистих і суспільних інтересів, довівши ідею нації до крайнього абсолютизму: "нація понад усе".

В'ячеслав Липинський (1882—1?31) — історик, соціолог, політик, публіцист. Написав ряд наукових і публіцистичних праць, серед яких" "Листи до братів-хліборобів. Про ідею й організацію українського монархізму", що послужили основою для розробки своєї філософії української історії і політики

Нацією, як трактував В. Липинський на відміну від пануючих тоді націологічних концепцій, є об'єднання мешканців з почуттям територіального патріотизму", який "лежить в основі всякої органічної нації. Територію в конкретній даності як землю з усіма її властивостями вважав основним конструктивним елементом буття нації. Прив'язаність до рідної землі є джерелом національної свідомості. Земля з її географічними, господарчими, естетичними особливостями витворює специфічну психологію людини з її почуттям любові до свого краю. Це і є. на думку українського мислителя, визначальною передумовою найтіснішого зв'язку людей, що зветься нацією. Тому єдність землі обумовлює об'єднання всіх її мешканців