45. Характер філософських ідей в курсах Києво-Могилянської академії. Проблеми теорії пізнання і логіки. Уявлення про людину та її моральний світ.

Перший вищий навчальний заклад Східної Європи - Київський колегіум, а згодом - Києво-Могилянська академія - утворився у 1632 р. шляхом об'єднання двох київських шкіл: Братської шко­ли на Подолі та школи, що існувала у Києво-Печерській лаврі. Ініціатором утворення колегіуму був митрополит Петро Могила. Тому Київську Академію ще за життя П. Могили стали називати Могилянська.

За своєю вихідною структурою філософські курси Києво-Могилянсььої академії були подібні до типових пізньосхоластичних курсів західної університетської філософії, проте не копіювали їх повністю, включали у свій зміст критичні зауваження на адресу Арістотеля, посилались на новітню науку.

Погляди вчених Києво-Могилянської Академії: Філософія — це система дисциплін чи всіх наук, покликаних віднайти істину, причини речей, даних Богом, а також як дослідницю життя і доброчесності;

Істину слід шукати на шляху дослідження наслідків Божої діяльності створеної природи;

Здобуття істини є результатом складного процесу пізнання, здійснюваного на двох рівнях - чуттєвому і раціональному.

Простір є невід'ємним від речей і середовища, а час - послідовною тривалістю кожної речі, простір і час невіддільні від природних сил;

Пріоритетне значення має розум, останній здійснює значний вплив на волю, даючи їй різні варіанти вибору між добром і злом;

Вирішальне значення для успіху пізнання має метод, що застосовується дослідником. Науковий метод — це спосіб організації процесу пізнання, який дозволяє перейти від вже відомого до невідомого;

Сенс життя - у творчій праці, спрямованій на власне й громадське добро; при цьому можливість досягнення людиною щастя перебуває у стані компромісного поєднання прагнень і потреб різних частин душі, тобто тілесних і духовних.

У трактуванні професорів Києво-Могилянської академії філософія окреслювалась як цілісна система знань, що в сукупності дозволяють знайти шлях до істини, а отже - й зрозуміти причини виникнення та сутність тих чи інших явищ. Істина пов'язувалась із Богом, мала в ньому найголовнішу причину. Вважалося, що шляхом раціонального аналізу природи як Божого творіння (тоб­то, кажучи мовою сучасної науки, - реальної дійсності) можна збагнути ті за­кономірності, які лежать в основі речового світу. Засобами пізнання світу виз­навалась логіка, котра вивчала форми та методи мислення, його вірної побудови, а також ознаки похибок, які можливі у справі раціонального освоєння світу.

46. Філософія просвітництва в Україні. Філософсько-соціологічні погляди с.Шада, в.Каразіна, і. Рижського, п. Лодія, я. Козельського.

На Україні ідеї Просвітництва набули поширення у другій половині XVIII—на початку XIX ст. Це був період кризи феодально-кріпосницької системи, посилення соціального і національного гноблення народу яке викликало різке піднесення антифеодального руху (війна під проводом Пугачова, рух декабристів, виник гайдамацький рух) Згадані процеси знайшли своє відображення у філософії Просвітництва, представники якої виступили проти кріпосницького ладу, поставили ряд питань прогресивного розвитку суспільства. Філософія Просвітництва являла собою складне переплетення різноманітних філософських орієнтацій, починаючи від матеріалістичних, пантеїстичних, різних варіантів раціоналістичних, до ірраціоналізму, і містики. Однак, спільним для всіх її течій і напрямів було переважання суспільної проблематики, проблем ролі науки й освіти в суспільному прогресі, місця моралі в житті суспільства. Серед суспільних проблем центральне місце посідають питання сутності людини, її пізнавальних здібностей, людського щастя та шляхів його досягнення. Віра в безмежні можливості розуму зумовила інтерес просвітників до гносеологічних проблем, зокрема незалежності людських знань від віри.

До плеяди мислителів-просвітників належать Я. Козельськнй, П. Лодій, І Рижський, у світогляді яких домінувала матеріалістична тенденція. І. Шад, О. Каразін та ін., які з ідеалістичних позицій викривали існуючий суспільний лад, відстоювали ідею розумного устрою суспільного життя.

Яків Козельський - філософ-матеріаліст, просвітитель-демократ. З матеріалістичних позицій підходив до осмислення світу як існуючого об'єктивно, незалежно від людської свідомості, матеріального. Матерія - це те, "з чого складається якась річ". Матерії властивий рух, простір і час як її об'єктивні форми. Матерія безмежна в просторі і вічна у часі. У теорії пізнання стояв на позиціях матеріалістичного сенсуалізму - в основі пізнання знаходяться відчуття. Чуттєве сприйняття - "нижче пізнання" Крім нього, людині властиве "вище поняття" розумове пізнання. Мислитель відстоював ємкість чуттєвого і раціонального пізнання, критикував крайності раціоналізму та емпіризму, велику увагу приділяв розробці різних логічних форм пізнання. У філософській спадщині значне місце посідають етичні та соціологічні проблеми. Мислитель був прихильником теорії природного права і суспільного договору. Як просвітитель, виступав за соціальну рівність, за справедливе законодавство, осуджував кріпосництво.

Петро Лодій (1764—1829) — просвітник, філософ і юрист. За своїми філософськими поглядами був деїстом: світ створений Богом, але в подальшому розвивається за своїми закономірностями, існує об'єктивно, незалежно від людської свідомості ("предмети перебувають поза нашим розумом"). У питанні співвідношення душі і тіла заперечував божественний характер походження душі, релігійні погляди на її безсмертя: У теорії пізнання П. Лодій був сенсуалістом, вважаючи джерелом пізнання відчуття. Чуттєве знання є першою нижчою фазою пізнавального процесу. Друга - вища його фаза - логічне знання. Істину мислитель поділяв на метафізичну, логічну, моральну та фізичну, а її критерієм вважав несуперечливість і загальновизнаність більшістю людей

Василь Каразін (1773—1842) - засновник Харківського університету, видатний вчений і винахідник, автор багатьох праць з кліматолог», агрономії, селекції. Протягом усього свого життя він виступав пристрасним поборником освіти. Дальше підвищення добробуту народу і підкорення сил природи, на думку вченого, можливі лише на основі науки, і перш за все, на основі електрики і досягнень хімії. У поглядах на людину і суспільство дотримувався релігійно-ідеалістичних поглядів Влада на землі від Бога. Монархічний лад є вічним. Найкраща форма правління - конституційна монархія. Рівності міх людьми, на його думку, бути не може, бо Ті, мовляв, нема в природі. Силі людини - у пізнанні природи. Велику увагу приділяв історії українського народу та його філософії.

Іван Шад Основні праці "Чиста й прикладна логіка", "Природне пратво" Філософський світогляд І. Шада має в цілому ідеалістичну орієнтацію. Сильний бк його філософських поглядів - елементи діалектики. Природу, матерію філософ розглядає в єдності протилежностей, які є джерелом розвитку: притягання і відштовхування - в неорганічній природі, подразливість і відчуття - в органічній природі, бажання і мислення - в суспільстві. У поглядах на процес пізнання виходив із єдності чуттєвого і раціонального. Людина, за його вченням, проходить у своєму розвитку три етапи: тваринний, юридичній і моральний. Перехід від тваринного стану до власне людського відбувається завдяки соціальному середовищу. З природи людини, за його концепцією, випливають й природні права. Якщо ж людина обирає закон всупереч своїй волі, тоді вона втрачає свою гідність розумної істоти. Засуджує рабство, яке розглядує людину як річ і суперечить природному праву. Однак говорячи про природні права людини, філософ виступав лише за безумовну свободу думки, а не дії. Причому вважав, що з "міркувань державної влади" правитель має право заборонити будь-які дії громадян. І. Шад, як просвітитель-гуманіст, виступав проти будь-яких форм насильства, за свободу совісті і думки, самовдосконалення людини, за суспільний прогрес.

Іван Рижський Проблеми буття і пізнання І. Рижський вирішував з матеріалістичних позицій. Обстоював первинність матеріального світу стосовно людської свідомості, виступав проти концепції про вроджений характер ідеї (понять), будучи переконаним, що "ми не можемо мати ніякого уявлення про речі, які перебувають поза нами, доки вони не діятимуть на наші чуття". Пізнання, вважав він, "починається і відчуттів". Але на цьому воно не зупиняється, а йде далі - до розумового пізнання Якщо відчуття дають нам знання зовнішніх властивостей буття, то "розум вдається до критики, пізнає внутрішні якості". Тобто І. Рижський чітко розрізняв чуттєву і раціональна сторони пізнання, виходив з їх єдності.

Мислителю одному з перших у філософській думці України належить розробка філософсько-лінгвістичних проблем, зокрема, про виникнення і розвиток мови, взаємовідношення мови і мислення, ролі мови в пізнавальній діяльності. Він відстоював думку про природне походження моїй: мова виникає в процесі становлення людини. Мова і мислення знаходяться у нерозривній єдності: слово виникає на основі відображення предметів і явищ світу в поняттях У взаємозбагаченні мов і культур різних народів І Рижський вбачав одну з найважливіших умов дальшого прогресу цивілізації.