ЗМІСТ

ВСТУП	4
Лекція № 1. Українська мова – державна мова. Походження, розвиток і функціонування ……………………………………
Лекція № 2. Функціональні стилі сучасної української мови. ……
Лекція № 3. Сучасний документ. Загальні вимоги до укладання та оформлення……………………………………….
Лекція № 4. Мовні норми. Види мовних норм………………..
Лекція № 5. Лексичні норми СУЛМ……………………….…..
Лекція № 6. Морфологічні норми СУЛМ……………….……
Лекція № 7. Синтаксис української ділової мови. Поняття про синтаксичні норми……………………………………….....
Лекція № 8. Усне ділове мовлення. Види та форми ділового спілкування……………………………………………………….
Лекція № 1. Культура та етика мовлення фахівця ……..…….
Контрольні питання……………………………………………..
Перелік використаних джерел…………………………………..

ВСТУП

Глибоке знання української мови, відповідний рівень культури усного й писемного мовлення є необхідною, обов’язковою ознакою й показником високого інтелекту освіченої людини, громадянина нашої країни.

З наданням українській мові статусу державної перед фахівцями постала необхідність у досконалому володінні державною мовою задля ефективного виконання посадових обов'язків. З метою забезпечити належний рівень володіння навичками ділового мовлення Міністерство освіти і науки України впровадило для студентів вищих навчальних закладів різного рівня акредитації курс української мови (за професійним спрямуванням).

Вищевказана дисципліна входить до циклу загальнообов’язкових дисциплін і вивчається студентами першого курсу всіх напрямів підготовки Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. У зв’язку з цим для кожного напряму підготовки розроблені програми, які передбачають лекційний курс, практичні заняття, самостійну та індивідуальну роботу.

Курс лекцій для напряму підготовки «Нафтогазова справа» передбачає 18 годин і складається з двох змістових модулів: «Норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні» та «Культура усного мовлення».

Теми, що входять до першого змістового модуля, спрямовані на те, щоб студенти оволоділи культурою писемного професійного мовлення: навчились розрізняти основні стилі мови; отримали ґрунтовні теоретичні знання про загальномовні норми (орфоепічні, акцентуаційні, графічні, орфографічні, лексичні, морфологічні, синтаксичні, пунктуаційні, стилістичні); опанували стратегію роботи з сучасним професійним документом, тобто вміли складати діловий папір, оформляти його відповідно до стандартів і редагувати при потребі.

Теми, що входять до другого змістового модуля, спрямовані на те, щоб студенти оволоділи культурою усного професійного мовлення: навчились брати активну участь в усних ділових контактах (публічний виступ, нарада, бесіда, дискусія, телефонна розмова тощо), при цьому вміли доречно використовувати прийоми активізації уваги слухачів, мовні моделі звертання, ввічливості, вибачення, погодження, спростування, критики; засвоїли основні закони і стратегії спілкування мовця і слухача, використання в мовленні вербальних і невербальних засобів комунікації.

Курс лекцій розроблено таким чином, щоб майбутній фахівець міг активно послуговуватись літературною мовою у всіх сферах професійної діяльності.

Лекція 1 українська мова – державна мова: походження, розвиток і функціонування

1. Предмет та завдання курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»

Предмет курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» складається з кількох аспектів:

1. вивчення різних видів ділових документів, набуття навичок їх укладання;

2. оволодіння нормами літературної мови: графічними, орфоепічними, орфографічними, лексичними, морфологічними, синтаксичними, стилістичними та пунктуаційними;

3. засвоєння основних правил культури усного ділового мовлення.

Завдання курсу:

1. сформувати уміння і навички складання, написання та оформлення документів;

2. забезпечити оволодіння нормами української літературної мови та дотримання вимог культури усного та писемного мовлення, а також оволодіння навичками комунікативно виправданого використання засобів мови в різних життєвих ситуаціях;

3. дати студентам ґрунтовні та систематичні знання з культури та етики ділового спілкування.

1.2 Мова і мовлення. Функції мови

Мова – це сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих в межах даного суспільства звукових знаків для об’єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок. Мова – це система систем: фонем, морфем, слів, словосполучень, речень, яка служить не лише засобом комунікації, обміну думками, закріплення думок, а й засобом їх формування.

Мовлення – це конкретне говоріння, усне чи письмове, і так само сприйняття. Мова існує виключно в актах мовлення. Мовлення – це функціонування мови в процесі вираження й обміну думок, конкретна форма існування мови як особливого виду діяльності. Мова для всіх носіїв одна, але реалізація її в мовленні для кожного мовця має свої особливості. Функціонально мова характеризується як засіб, а мовлення – як процес.

Функції мови

Питання про функції мови є дуже складним, мовознавці досі не прийшли тут до єдиної думки. У різних працях виділяють від двох до двадцяти функцій.

1) комунікативна (мова – найважливіший засіб спілкування людей і забезпечення інформаційних процесів у сучасному суспільстві);

2) мислетворча (засіб формування думки);

3) пізнавальна, або гносеологічна (мова є своєрідним засобом пізнання навколишнього світу);

4) ідентифікаційна (за допомогою мови людина ототожнює себе в межах певної спільноти);

5) акумулятивна (мова акумулює в собі досвід людських поколінь).

6) номінативна (усе пізнане людиною одержує від неї свою назву й тільки так існує у свідомості; мовні одиниці, передусім слова, слугують назвами предметів, процесів, якостей, понять, ознак і под.);

7) емоційна, або емотивна (вираження ставлення мовця до змісту його повідомлення, йдеться про почуття, емоції);

8) експресивна функція (кожен текст, несучи в собі інформацію про позамовну дійсність, водночас містить інформацію про автора);

9) апелятивна, або імпресивна (пов’язана із впливом мови на слухача);

Виділяють ще культурологічну, естетичну, етичну, фатичну, магічну, волюнтативну, виховну, державотворчу та ін. функції мови.