Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Рогоза М.Є., Рамазанов С.К., Мусаєва Е.К. Ч.1.doc
Скачиваний:
13
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
9 Мб
Скачать
☆

1.7. Класифікація економіко-математичних моделей

Математичні моделі економічних процесів і явищ більш коротко можна назвати економіко-математичними моделями. Для класифікації цих моделей використовуються різні критерії.

За цільовим призначенням економіко-математичні моделі поділя­ють­ся на: теоретико-аналітичні, що використовуються в дослід­жен­нях загальних властивостей і закономірностей економічних процесів, і прикладні, які застосовуються для розв’язання конкретних еконо­міч­них задач (моделі економічного аналізу, прогнозування, управління).

Економіко-математичні моделі можуть застосовуватися для до­слід­ження різних аспектів народного господарства (зокрема його вироб­ничо-технологічної, соціальної, територіальної структур) та його окре­мих частин.

За економічними процесами, що досліджуються, можна виділити: моделі народного господарства в цілому і моделі його підсистем – галузей, регіонів і т. ін.

За змістовною проблематикою: комплекси моделей виробництва, спо­живання, формування і розподілу прибутків, трудових ресурсів, ціноутворення, фінансових зв’язків і т. ін.

Зупинимося більш докладно на характеристиці таких класів еконо­міко-математичних моделей, з якими пов’язані найбільші особливості методології та техніки моделювання.

Відповідно до загальної класифікації математичних моделей, вони підрозділяються на функціональні і структурні, а також включають про­міжні форми (структурно-функціональні). У дослідженнях на на­род­но­господарському рівні частіше застосовуються структурні моде­лі, оскільки для планування та управління велике значення мають взає­мозв’язки підсистем. Типовими структурними моделями є моделі міжгалузевих зв’язків. Функціональні моделі широко викорис­тову­ють­ся в економічному регулюванні, коли на поведінку об’єкта («ви­хід») впливають шляхом зміни «входу». Прикладом може служити мо­дель поведінки споживачів в умовах товарно-грошових відносин. Той самий об’єкт може описуватися одночасно і структурною, і функ­ціо­нальною моделлю. Так, наприклад, для планування окремої галузевої системи використовується структурна модель, а на народно­госпо­дар­ському рівні кожна галузь може бути представлена функціональною моделлю.

Вище вже наводилися відмінності між моделями дескриптивними і нормативними. Дескриптивні моделі відповідають на запитання «Як це відбувається?» або «Як це найімовірніше може розвиватися далі?», тобто вони тільки пояснюють факти, що спостерігаються, або дають імовірний прогноз.

Нормативні моделі відповідають на запитання «Як це повинно бути?», тобто передбачають цілеспрямовану діяльність. Типовим при­кладом нормативних моделей є моделі оптимального планування, що формалізують тим чи іншим способом мету економічного розвитку, можливості та засоби її досягнення. Застосування дескриптивного під­ходу в моделюванні економіки пояснюється необхідністю емпі­рич­но­го виявлення різних залежностей в економіці, встановлення статис­тич­них закономірностей економічної поведінки соціальних груп, вив­чення ймовірних шляхів розвитку якихось процесів за умов, що не змінюються або відбуваються без зовнішніх впливів.

Прикладами дескриптивних моделей є виробничі функції та функ­ції купівельного попиту, побудовані на основі обробки статистичних даних. Чи є економіко-математична модель дескриптивною чи нор­ма­тивною, залежить не тільки від її математичної структури, а й від кон­тексту використання цієї моделі. Наприклад, модель міжгалузевого балансу є дескриптивною, якщо вона застосовується для аналізу про­порцій минулого періоду. Але ця ж математична модель стає норма­тивною, коли використовується для розрахунків збалансованих варі­антів розвитку народного господарства, що задовольняють кінцеву потребу суспільства при планових нормативах виробничих витрат. Ба­гато економіко-математичних моделей поєднують ознаки дескрип­тив­них і нормативних моделей.

Типовою є ситуація, коли нормативна модель складної структури поєднує окремі блоки, які є приватними дескриптивними моделями. Наприклад, міжгалузева модель може містити функції купівельного попиту, що описують поведінку споживачів при зміні доходів. Схожі приклади характеризують тенденцію ефективного поєднання дескрип­тивного і нормативного підходів до моделювання економічних проце­сів. Дескриптивний підхід широко застосовується в імітаційному моделюванні.

За характером відображення причинно-наслідкових зв’язків роз­різ­няють моделі жорстко детерміновані та моделі, що враховують ви­пад­ковість і невизначеність. Необхідно розрізняти невизначеність, що описується імовірнісними законами, і невизначеність, для опису якої закони теорії ймовірностей не застосовуються. Другий тип не­ви­значеності значно складніший для моделювання (теорія ігор).

За способами відображення фактора часу економіко-математичні моделі поділяються на статичні та динамічні. У статичних моделях усі залежності належать до одного моменту або періоду часу. Дина­міч­ні моделі характеризують зміни економічних процесів у часі.

За тривалістю розглянутого періоду часу розрізняються моделі ко­роткострокового (до року), середньострокового (до 5-ти років), дов­го­строкового (10–15 і більше років) прогнозування і планування. Сам час в економіко-математичних моделях може змінюватись або безу­пин­но, або дискретно.

Моделі економічних процесів надзвичайно різноманітні за формою математичних залежностей. Особливо важливо виділити клас ліній­них моделей, які найбільш зручні для аналізу та обчислень і отримали внаслідок цього велике поширення. Відмінності між лінійними і нелінійними моделями істотні не тільки з математичної точки зору, а й у теоретико-економічному плані, оскільки багато залежностей в еко­номіці мають принципово нелінійний характер, а саме:

ефективність використання ресурсів при збільшенні вироб­ниц­тва;

зміна попиту і споживання населення при збільшенні вироб­ництва;

зміна попиту і споживання населення при зростанні доходів і т. ін.

Теорія «лінійної економіки» істотно відрізняється від теорії «не­лі­нійної економіки». Від того, чи передбачаються множини виробничих можливостей підсистем (галузей, підприємств) опуклими або ж нео­пук­лими, істотно залежать висновки про можливості поєднання цент­ралізованого планування і господарської самостійності економічних підсистем.

За співвідношенням екзогенних і ендогенних змінних, що вклю­ча­ються в моделі, останні можуть розподілятися на відкриті і закриті. Цілком відкритих моделей не існує; модель повинна містити хоча б одну ендогенну змінну. Цілком закриті економіко-математичні моделі, тобто ті, які не включають екзогенних змінних, трапляються винят­ко­во рідко; їхня побудова вимагає повного абстрагування від «сере­довища», тобто серйозного «огрубіння» реальних економічних систем, що завжди мають зовнішні зв’язки. Переважна більшість економіко-математичних моделей посідає проміжне положення і розрізняється за ступенем відкритості (закритості).

Для моделей народногосподарського рівня важливий розподіл на агреговані і деталізовані.

Залежно від того, чи містять народногосподарські моделі про­сто­рові фактори та умови, розрізняють моделі просторові і точкові.

Отже, загальна класифікація економіко-математичних моделей вклю­чає більше десяти основних ознак. З розвитком економіко-мате­ма­тичних досліджень проблема класифікації моделей, що застосо­ву­ються, ускладнюється. Поряд з появою нових типів моделей (особливо змішаних типів) і нових ознак їхньої класифікації здійснюється процес інтеграції моделей різних типів у більш складні модельні конструкції.