Приклади виконання

Вправа 1. У пробі води, узятої з водоносного горизонту, в результаті аналізів отримано наступні результати: запах 1 бал, каламутність 1,2 мг/дм³, забарвленість 8град ПКШ, активна реакція (рН) 7,6, жорсткість загальна 3,4 мг-екв/дм³, вміст кальцію 36,8 мг/дм³, міді 19,8 мг/дм³; залізо загальне 0,22 мг/дм³, хлориди 70 мг/дм³, сульфати 150 мг/дм³, сухий залишок 540 мг/дм³. Чи можна використовувати цю воду для водопостачання і чи достатній обсяг виконаного аналізу для такої оцінки?

Згідно наведених показників якість води джерела задовольняє вимогам ДСТУ 4808:2007. Однак на підставі цих даних висновок щодо придатності води для питних цілей зробити не можна, тому що не виконувалися бактеріологічні аналізи; не визначена концентрація фтору, наявність якого у воді обов'язково й строго нормовано; відсутні санітарно-токсикологічні показники.

Вправа 2. Визначити, чи придатна вода для питних цілей, якщо вона задовольняє вимогам ДСТУ 4808:2007 по органолептичному й бактеріологічному показниках, а в речовинах, нормованих санітарно-токсикологічними показниками шкідливості, виявлені іони свинцю [Pb²⁺] 0,05мг/дм³, стронцію [Sr²⁺] 1,82 мг/дм³, молібдену [Мо²⁺] 0,1 мг/дм³?

Концентрація свинцю, стронцію й молібдену не перевищує норм, установлених ДСТУ 4808:2007. Однак для обліку кумулятивної (спільної) дії перерахованих елементів потрібно провести розрахунки за формулою 1.1

.

Сума відношення концентрації кожного з виявлених інгредієнтів до гранично припустимої їх концентрації більше 1, тому така вода непридатна для питних цілей.

Вправа 3. Проби води відібрали в чотирьох місцях за течією ріки вище водозабору. Найбільш віддалена від водозабору точка – пункт 4 (табл. 1.2).

У пункті 3, розташованому нижче за течією річки від пункту 4, змінилася якість води: збільшився щільний залишок, відбулися зміни в іонному складі води, у три рази збільшилася перманганатна окисність води й більш ніж у чотири рази зросло мікробне число. Зміна в іонному складі води особливо яскраво проявилася в збільшенні хлоридів, концентрація яких зросла більш ніж у десять разів. Кількість сульфатів у воді збільшилася з 9,6 до 48 мг/дм³. Значно зросла концентрація амонійного азоту.

Таблиця 1.2 - Результати обстеження річки

Показник	Концентрація (мг/дм3) речовин у пунктах відбору проб
	1	2	3	4
Сухий залишок	375	360	370	205
Іони:
-карбонати	156	160	152	184
-сульфати SO42-	49,4	46,2	48	9,6
- хлориди С1	75	70,8	72,2	7,1
-кальцій Ca2+	52	50	51	40
-магній Mg2+	12	12	12	12
-натрій Na+	17	16,8	18,4	12
-нітрат натрію NH4+	0,2	1,2	4,5	0,2
Окисність	6,2	10	18	6
Мікробне число	180	500	850	200
Колі-індекс	2,2102	3102	4,5102	5102

Ці результати говорять про те, що в річку між пунктами 3 і 4 скидаються виробничі стічні води, про що свідчать зміни в концентрації хлоридів і сульфатів. Те, що скинуті в річку забруднення мають промислове походження, підтверджується результатами колі-індексу. Число бактерій кишкової палички не збільшилося, отже у водойму побутові стоки не скидаються.

Стічні води містять значну кількість органічних речовин, внаслідок чого в пункті 3 зросла перманганатна окисність (наявність у воді органічних і неорганічних відновників). Про органічну природу внесених забруднень говорить зміна величини мікробного числа в пункті 3. Різке збільшення кількості сапрофітів може бути викликане надходженням до водойми органічних речовин, які використовуються сапрофітами в процесі енергетичного й конструктивного метаболізму.

Порівняння результатів аналізу води в пунктах 3, 2 і 1 дозволяє говорити про інтенсивний процес самоочищення на цій ділянці річки. Окисність від пункту 3 до пункту 1 зменшується приблизно в три рази в результаті бактеріального окиснення органічних речовин.

На обстеженій ділянці ріки проходить процес бактеріального самоочищення, про що свідчить зниження колі-індексу з 5 10² (у пункті 4) до 2,210² (у пункті 1). Оцінюючи результати процесу самоочищення, слід зазначити, що окисність, мікробне число виявилися на колишньому рівні, тобто такими ж, як у пункті 4 до скидання стічних вод у водойму. Однак ці результати не дозволяють говорити про повне відновлення якості води в результаті самоочищення. У цьому легко переконатися, зрівнявши іонний склад води і загальний вміст солі у воді всіх пунктів. У пункті 3 кількість сухого залишку збільшилася в 1,5 рази в порівнянні з пунктом 4 і залишилася на цьому рівні в пункті 1. У цьому пункті не змінився зміст сульфатів і хлоридів у порівнянні з пунктом 3.

Таким чином, здатність водотоку до самоочищення позволила ліквідувати йому лише частину внесених зі стічними водами забруднень, але не забезпечила початкового іонного складу.