8.2.3. Прозорість

Прозорість визначається двома методами:

1. " по хресту";

2. " по шрифту".

Перший використовують при регулярному контролі роботи очисних споруд водопроводу й при визначенні якості води водопровідної мережі, в інших випадках застосовують другий метод.

При визначенні прозорості " по хресту" користуються приладом, що являє собою циліндр, градуйований по висоті через кожний сантиметр чорними лініями товщиною 1 мм. Низ циліндра освітлюється сильним джерелом світла. Найбільша висота водяного стовпа (у см.), через який чітко видно крапки й хрест, характеризує прозорість води по цьому методу.

По іншому методу прозорість визначають у градуйованому циліндрі, розміщеному на висоті 4см над стандартним шрифтом. Припустима висота стовпа води, через який можливо читання шрифту, виражає прозорість.

При вмісті завислих речовин менше 3 мг/дм³ визначення прозорості стає складним через необхідність застосування труби більшої довжини. У такому випадку знаходять величину, зворотну прозорості - каламутність води.

У лабораторії каламутність визначають на ФЕК, який знайшов широке використання в роботі лабораторій водопровідних станцій, й виражають у мг/дм³. Визначення зводиться до порівняння в однакових умовах освітлення мутності у пробі води зі стандартами (емітатами із каоліну).

1–джерело світла; 2– конденсатор; 3– дзеркало; 4–світлофільтр; 5, 7– лінза; 6– кювети; 8– призма; 9– фотоелемент; 10, 11– фотометричні клиння; 12– розсувна діафрагма "кошаче око"; 13 – конденсатор; 14 - гальванометр

Рисунок 8.1 – Оптична схема ФЕК-56

Для визначення мутності води фотометричним методом необхідно виконати наступні операції:

- У правий і лівий пучки світла приладу ФЕК-56 установити кювети з досліджуваною водою, із якої попередньо видалено завислі речовини фільтруванням.

- Стрілку гальванометра установити на нуль і потім, замінивши праву кювету з водою на кювету з пробою досліджуваної води, визначити її коефіцієнт пропускання світла.

- По коефіцієнту пропускання світла за допомогою каліброваної кривої визначити каламутність води в мг/дм³.

8.2.4. Забарвленість води

Чиста вода, узята в малому об’ємі, безбарвна. У товстому шарі вона блакитнуватого відтінку. Інші відтінки свідчать про наявність у воді різних розчинених і завислих речовин.

Для правильної оцінки кольоровості води необхідно в кожному випадку встановлювати причину, яка викликала появу того або іншого кольору. Причиною, що обумовлює зміну кольоровості води, можуть бути колоїдні з'єднання заліза, гумусові речовини й ін.

При цвітінні водойм вода стає яскраво-зеленого або смарагдово-жовтого кольору (признак розвитку синьо-зелених водоростей).

Забарвленість визначається за допомогою приладу ФЕК-56 шляхом порівняння досліджуваної води з еталонною, яка імітує цю забарвленість.

Забарвленість виражають у градусах платино-кобальтової шкали (колір розчину, який містить 2,49мг K₂PtСl₆ і 2,08мг CoСl₂ у літрі води, прийнятий за 1000 умовних градусів кольоровості) або кобальто-біхроматної шкали (забарвленість, яка містить 0,175мг K₂Cr₂O₇ і 4мг CoSO₄ у літрі води, прийнятий також за 1000 умовних градусів кольоровості – ДСТ 3351-74).

Порядок проведення роботи:

1. Досліджувану воду поміщають у кювету напроти кювети з контролем (дистильована вода) і вимірюють на фотоколориметрі ФЕК-56 її оптичну густоту.

2. По каліброваній шкалі визначають забарвленість досліджуваної води.