Хід визначення

Проби води обсягом 1000 см³ поміщають у мірні циліндри, туди ж уводять різні дози коагулянту, вміст циліндрів змішують десятикратним їхнім перекиданням і фільтрують через промиті нещільні паперові фільтри (біла стрічка). У фільтраті визначають каламутність і забарвленість фотометричним методом.

За отриманими даними будують графік залежності мутності й кольоровості води від дози коагулянту й визначають граничну дозу (рис. 13.1).

Рис. 13.1. Графік для визначення дози коагулянту при контактному проясненні води (приклад)

У першій зоні, при малих дозах коагулянту, ефект прояснення води відстоюванням незначний. У другій зоні збільшення дози коагулянту різко позначається на ефекті прояснення. Границя між першою й другою зонами називається порогом коагуляції.

У третій зоні збільшення дози коагулянту не дає помітного поліпшення ефекту прояснення води. Границя між другою й третьою зонами називається оптимальною дозою.

Усі характерні точки коагуляційної кривої (поріг коагуляції, оптимальна доза, розміри зон) залежать від якості й властивості вихідної води.

Знайдену за графіком величину дози коагулянту множать на коефіцієнт 1,1...1,5 і у такий спосіб одержують необхідну для контактного прояснення води дозу коагулянту.

Контрольні питання

1. Сформулюйте визначення процесу "контактна коагуляція".

2. Чим завершується процес відділення агрегатів злиплих часток завислих речовин від рідкої фази?

3. Що таке агрегатна стійкість часток?

4. На які зони можна поділити графік залежності мутності й кольоровості води від дози коагулянту?

5. Що таке поріг коагуляції часток?

6. Які реагенти використовуються для підвищення лужності води?

7. Як визначається оптимальна доза коагулянта?

8. Які фактори впливають на характерні точки коагуляційної кривої?