Водомірний вузол

Водомірний вузол (водомірна рамка) — це ділянка водопровідної труби безпосередньо після введення водопроводу, яке має водомір, манометр, запірну арматури й обвідну лінію (рис. 10.2).

Рис. 10.2 - Водомірний вузол

Водомірний вузол слід установлювати біля зовнішньої стіни будинку в зручному й легкодоступному приміщенні зі штучним або природнім освітленням і температурою повітря не нижче +5 °С згідно ДБН В.2.5-64-2012. Обвідна лінія водомірного вузла зазвичай закрита, арматура на ній опломбована. Це необхідно для обліку води через водомір. Вірогідність показань водоміра можна перевірити за допомогою контрольного крана-вентиля, установленого після нього (рис. 10.2).

Насосна установка

Насосна установка на внутрішньому водопроводі необхідна при постійній або періодичній недостачі напору, звичайно коли вода по трубах не доходить до верхніх поверхів будинку. Насос додає необхідний напір у трубопроводі. Найчастіше використовуються насоси відцентрового типу із приводом від електродвигуна. Мінімальне число насосів — два, з яких один робочий, а інший - резервний насос. Схема насосної установки для цього випадку показана в аксонометрії на рис. 10.3.

Рис. 10.3 - Схема насосної установки

Зворотні клапани перешкоджають протитиску на насос води з будинку, а також охороняють від паразитної циркуляції. Обвідна лінія насосної установки на відміну від водомірного вузла навпаки - завжди відкрита. Це пов'язано з тим, що в періоди достатнього напору із зовнішньої мережі робота насоса не потрібна. Тоді електроманометром насос вимикається, а вода надходить у будинок через обвідну лінію.

Розподільча мережа водопроводу

Розподільчі мережі внутрішнього водопроводу прокладаються, згідно ДБН В.2.5-64-2012, у підвалах, технічних підвалах і поверхах, на горищах, у випадку відсутності горищ — на першому поверсі в підпільних каналах разом із трубопроводами опалення або під підлогою із пристроєм знімного фриза або під стелею верхнього поверху.

Трубопроводи можуть кріпитися:

- з обпиранням на стіни й перегородки в місцях монтажних отворів;

- з обпиранням на підлогу підвалу через бетонні або цегельні стовпчики;

- з обпиранням на кронштейни уздовж стін і перегородок;

- з обпиранням на підвіски до перекриттів.

У підвалах і технічних підвалах до розподільчих мереж водопроводу приєднують труби d=15, 20 або 25 мм, що подають воду до поливальних кранів, які зазвичай виводять у ніші цокольних стін назовні на висоті над землею близько 30-35см. По периметру будинку поливальні крани розміщають із кроком 60-70 метрів.

Водопровідні стояки

Стояком називається будь-який вертикальний трубопровід. Водопровідні стояки розміщають і конструюють згідно наступних принципів:

1. Один стояк на групу близько розміщених водорозбірних приладів.

2. Переважно в санвузлах.

3. З однієї сторони від групи близько розміщених водорозбірних приладів.

4. Зазор між стіною й стояком ухвалюють 3-5см.

5. У основі стояка передбачають запірний вентиль.

Матеріальне забезпечення

1. Довідкова література - ДБН В.2.5-64-2012, ДБН В.2.5-74-2013, ДСТУ Б В.2.7-151:2008, ДСТУ Б В.2.7-178:2009.

2. Планшети зразків поліетиленових і металопластикових труб, фасонних чистин і арматури трубопровідних систем внутрішнього водопроводу холодної води.

3. Вертикальні перерізи будівель.