8.2. Дослідження санітарно-хімічних показників якості води

8.2.1. Температура

Вимірювання температури води й повітря під час відбору проб є невід'ємною частиною аналізу. Температура виміряється ртутним термометром з розподілом 0,1-0,5^°С. Застосовується калібрований термометр або термометр, перевірений по каліброваному термометру.

Визначення температури роблять негайно після відбору або безпосередньо у водоймі. Для виміру служить ртутний термометр.

Температура води залежить від пори року й температури порід, з якими вона зустрічається. Вода з температурою 7-11°С має приємний і освіжаючий смак. Вода з високою температурою містять у собі мало розчинених газів, тому погано вгамовує спрагу і неприємна на смак.

8.2.2. Запах, смак і присмак

Запах і смак води залежать від температури, розчинених у воді газів і від складу домішок (табл. 8.2).

Таблиця 8.2 – Порівняльна таблиця граничної концентрації солей, які дають смакові відчуття

Сіль	Концентрація, мг/дм3
	Смак без чіткого представлення, ледь помітний	Смак, який сприймається як поганий,
NaСl	150	500 - солений
MgСl2	100	400 - гіркий
MgSO4	200	500 - теж
CaSO4	70	150 - в'язкий
KCl	350	700 - гіркий
FeSO4	1,5	5 - залізистий
MnCl2	2,0	4 - болотний
FeCl2	0,3	0,5 - теж

Причини запаху й смаку води обумовлюються присутністю, наприклад, сірководню й продуктів розпаду рослинних організмів, які утворюються під час цвітіння водойми, тобто масового розвитку завислих водоростей.

Приємний і освіжаючий смак води надають розчинені в ній гази (кисень і вуглекислота), а також невелика кількість гідрокарбонату кальцію.

Інтенсивність запаху й присмаку визначають органолептичним шляхом по п'ятибальній системі. Спочатку визначають характер запаху:

а) запах природного походження (від організмів, які живуть і вмирають у воді, від впливу берегів, дна, ґрунтів, зрубів, колодязів і т.д.);

б) запах штучного походження (від випадкового попадання промислових стічних вод, від обробки водопровідної води реагентами і т.д.).

Воду, яку досліджують, при температурі 15-20°С наливають у колбу із широким горлом місткістю 150-200 см³ на 2/3 її об’єму, накривають склом, струшують закриту колбу обертовими рухами, відкривають, втягують носом повітря з колби й для запахів І групи дають визначення згідно класифікації, наведеної в табл. 8.3.

Запахи ІІ групи називаються відповідно речовинам: фенольний, хлорфенольний, камфорний, бензиновий і т.д.

Запахи води, які піддаються хлоруванню, визначають через 30хв. після введення хлору.

Таблиця 8.3 – Визначення характеру запаху

Символ	Характер запаху	Приблизне походження запаху
А	Ароматичний	Огірковий, квітковий
Б	Болотний	Муловий, баговинний
В	Гнилий	Фекальний, стічної води
Д	Дерев'яний	Запах мокрої тріски, дерева
З	Землистий	Прілий, свіжозораної землі
Р	Рибний	Риб'ячого жиру, риби
С	Сірководневий	Тухлих яєць
Т	Трав'яний	Сіна
Н	Невизначений	Запах природного походження, який не підлягає під попереднє визначення

Оцінку інтенсивності запаху за балами (табл. 8.4) визначають:

1. при 20°С;

2. після нагрівання до 60°С.

Таблиця 8.4 – Оцінка інтенсивності запаху (у балах)

Бал		Інтенсивність запаху		Опис визначення
0		Невідчутний		Відсутність відчутного запаху.
1		Дуже слабкий		Запах, який визначається дуже досвідченим дослідником.
2		Слабкий		Запах, який не звертає увагу користувача, але такий, що можна помітити, якщо вказати на нього.
3	Помітний		Запах, який легко визначається й може дати привід ставитися до води з недовірою.
4	Відчутний		Запах, який звертає на себе увагу й робить воду непридатною для пиття.
5	Дуже сильний		Запах настільки сильний, що робить воду непридатної для пиття.

Нагрівання проводиться в тій же колбі, закритій склом.

Виконання робіт з визначення запаху вимагає дотримання таких умов:

- повітря в приміщенні, де виконуються роботи, повинне бути без запахів;

- повинен бути відсутнім будь-який запах від рук або одягу спостерігача;

- та сама людина не повинна проводити визначення запаху протягом тривалого часу, бо наступає стомленість і звичка до запахів.

Смак і присмак визначають як за якістю, так і за інтенсивністю.

Розрізняють чотири види смаку: солоний, гіркий і кислий. Інші види смакових відчуттів називають присмаками. Смак і присмак визначають у сирій воді, за винятком води відкритих водойм і джерел, сумнівних у санітарному відношенні, смак води, яку досліджують після кип'ятіння й остигання до кімнатної температури, що фіксується в записі аналізу (смак і присмак кип'яченої води). Хлорована вода досліджується на смак через 30 хв. після введення в неї хлору.

Для визначення смаку й присмаку воду в кількості 15 см³ набирають у рот і тримають там кілька секунд, не ковтаючи її. Якісна характеристика присмаку визначається відповідно до ознак: хлорний, рибний, металевий та ін. Інтенсивність смаку й присмаку оцінюють за п'ятибальною системою, так само, як і запах.