Порядок проведення деталювання
На схемі водопровідної мережі показують трубопроводи із зазначенням діаметрів і довжин ділянок, відводів внутрішньоквартальної розподільчої мережі та місць розташування колодязів. Розподільна мережа не розраховується і діаметр її приймається рівним 100 мм.
Трубопроводи на схемі позначаються згідно з ГОСТ 21.604-82 однією суцільною лінією, елементи мережі і трубопровідна арматура - умовними графічними позначеннями, наведеними в табл. 7.1.
Схеми мереж виконують у плані без масштабу. Елементам мереж присвоюють позначення, що складаються з порядкових номерів елементів у межах кожної мережі. Колодязям і камерам з пожежними гідрантами присвоюють марку ПГ і КВ та номер (наприклад, ПГ-1, ПГ-2 і КВ-19 і т.д.). Для колодязів, які не мають гідрантів, вводиться тільки нумерація (наприклад, КВ-8). Позначення діаметра трубопроводу на схемах мереж наноситься над трубопроводом.
Потім складаються монтажні схеми кожного кільця, які виносяться у вигляді окремої таблиці.
Всім елементам мережі присвоюються номери позицій. Однаковим, одного діаметра елементам надають однакові номери позицій. За монтажними схемами (рис. 7.1) складають специфікацію всіх елементів мережі за формою, наведеною в табл. 7.2.
Рисунок 7.1 - Приклад деталювання (на схемі відсутні номери водопровідних колодязів)
Фасонні сполучні частини служать для влаштування на трубопроводах поворотів, відгалужень, переходів від одного діаметра до іншому, а також для установки на трубопроводах арматури (табл. 7.1). Вони можуть бути сталевими, чавунними, пластмасовими.
Сталеві фасонні частини можуть бути заводського виготовлення або виготовлятися в умовах монтажних організацій. Застосування зварених фасонних частин зі сталевих труб виправдано лише тоді, коли немає гнутих фасонних частин промислового виготовлення. До інших фасонних частин відносяться відводи з кутами 90, 135° різних діаметрів, трійники рівнопрохідні й перехідні, переходи концентричні й ексцентричні, заглушки і т.д.
Чавунні сполучні частини виготовляються згідно стандартів, що передбачають найменування й позначення труб і сполучних частин (табл. 3.1).
З пластмаси виготовляють трійники й коліна із фланцевими і гладкими кінцями, переходи фланцеві.
Для з'єднання труб із полімерних матеріалів повинні використовуватися фасонні вироби (деталі з'єднувальні) з аналогічного полімерного матеріалу згідно з ДСТУ Б В.2.5-18, ДСТУ Б В.2.7-141, ДСТУ Б В.2.7-142, ДСТУ Б В.2.7-178 та деталі з'єднувальні металеві та комбіновані згідно з ДСТУ Б В.2.7-178, з технічними свідоцтвами щодо можливості застосування в будівництві, затверджених Мінрегіонбудом України у встановленому порядку, та технічними умовами України, що погоджені Мінрегіонбудом України у встановленому порядку.
Для з'єднання труб із поліолефінів слід переважно використовувати зварювання. Труби із ПВХ слід з'єднувати в розтруб, що ущільнюється профільним гумовим кільцем, або клеєм.
Для приєднання труб із полімерних матеріалів до арматури і сталевих та чавунних труб треба використовувати пластмасові буртові втулки, вільні металеві або полімерні фланці та (або) нероз’ємні з'єднання - перехідники "полімер-метал" згідно з ДСТУ Б В.2.7-177, ДСТУ Б В.2.7-178 та з технічними свідоцтвами щодо можливості застосування, що затверджені Мінрегіонбудом України у встановленому порядку. Для неметалевих труб допускається застосування металевих фасонних частин.
При підземному прокладанні запірну, регулюючу та запобіжну трубопровідну арматуру слід встановлювати в колодязях (камерах). За технічними умовами, відповідно до технічного завдання на проектування допускається застосування безколодязьної схеми встановлення трубопровідної арматури та пожежних гідрантів.
Пластмасові трубопроводи слід укладати на піщану основу. Поліетиленові труби із захисним покриттям (поліпропіленовим або з інших матеріалів) допускається укладати на природну основу у супіщаних, суглинистих та дрібно кам'янистих ґрунтах.
Проектування водоводів і мереж з пластмасових труб рекомендується виконувати згідно з ДСТУ Н-Б В.2.5-40. При застосуванні труб з поліетилену рекомендується враховувати їх додаткову витрату (не менше ніж 3,5% від загальної довжини трубопроводів), за необхідності укладання труб в траншеї «змійкою», виготовлення зварних вузлів, а також відбору контрольних зразків зварних з’єднань.
З’єднання поліетиленових трубопроводів зі сталевими слід передбачати роз'ємними на фланцевих з’єднаннях згідно з ДСТУ Б В.2.7-178 або нероз'ємними із застосуванням переходів "поліетилен - сталь" згідно з ДСТУ Б В.2.7-177 або спеціальних муфт. Роз'ємні з’єднання слід розміщати в колодязях, а за їх межами - нероз'ємні. Допускається розміщення роз’ємних з’єднань в антикорозійному виконанні за межами колодязів. Місця переходу матеріалу труб "поліетилен - сталь" і навпаки слід здійснювати тільки на прямолінійних ділянках трубопроводів із захистом його металевої частин від корозії.
Правильне конструювання вузлів і раціональне використання існуючого сортаменту фасонних частин здешевлює влаштування мережі й зменшує розміри колодязів. При деталюванні мережі, насамперед, варто намітити місця розташування засувок, пожежних гідрантів і водорозбірних колонок. Відстань між гідрантами слід визначати розрахунком, який повинен враховувати сумарну витрату води на пожежогасіння та пропускну здатність встановлюваного типу гідрантів. Втрати напору h, м, на 1 м довжини рукавних ліній слід визначати за формулою:
h = 0,0038 qn2, |
(7.1) |
де qn - продуктивність пожежного струменя, л/с.
На мережі водопроводу населених пунктів з кількістю жителів до 500, замість гідрантів допускається встановлювати стояки діаметром 80 мм з пожежними кранами.
Радіус дії водозабірної колонки слід приймати не більше ніж 100 м. Навколо водозабірної колонки слід передбачати вимощення шириною 1 м з уклоном 100‰(0,1) від колонки. При розміщенні засувок на мережі варто керуватися наступними вимогами:
Якщо проектується кільцева водогінна мережа, то при відключенні однієї ділянки мережі на ремонт, інші ділянки мережі повинні функціонувати нормально, причому зниження подачі води на господарсько-питні потреби не повинно перевищувати 30%.
Ремонтні ділянки повинні призначатися так, щоб перекривалося не більше 5 пожежних гідрантів, установлених на мережі.
Після того, як намічено місця установки засувок, пожежних гідрантів і водорозбірних колонок, приступають до підбору фасонних частин, з яких монтуються окремі вузли. На підставі деталювання складають специфікацію фасонних частин і арматури, необхідних для монтажу мережі.
Принципи проектування й нормативні відомості для правильного розміщення арматури викладено в ДБН В.2.5 - 74:2013.